Розділ 384 - очей і вуха. Частина - 4
Джоансон зі сльозами на очах погнався за нею.
Будь ласка, допоможи мені знайти мою сестру. Ні, ти не зобов'язана мені допомагати. Просто скажи мені, що ти знаєш!»
Аріан, яка швидко йшла, раптово зупинилася.
"Невже вона передумала через моє розпачливе ставлення?"
Вона повернула голову і подивилася на Джоансона.
З її погляду вона, здавалося, вагалася говорити чи ні.
- Будь ласка, благаю тебе!"
Коли Джоаннсон знову заговорив, Аріан вагаючись сказала:
- Мені важко говорити про це через страх за своє життя..."
Їй було важко говорити про це через страх за своє життя. Невже сталося щось настільки страшне?
Страх Джоаннсона посилився. Аріана сказала так, ніби вже померла його сестра. Коли Джоансон заплакав у розпачі, вираз обличчя Аріан потемніло.
Вона підійшла до нього і заговорила дуже тихо, щоб ніхто інший не міг почути.
- Люди не такі, якими здається.
- Що ти маєш на увазі? "
- Якщо ти добре поміркуєш над моїми словами, то отримаєш відповідь. Не сумнівайся в людині, у якій ти віриш найбільше. Це все, що я можу сказати. "
Джоаннсон на мить збоїв. Аріан подивилася на нього зі змішаними почуттями, повернулася і квапливими кроками зникла.
***
Три дні потому.
Коли Аріан повернулася в палац після короткої відпустки, вона попрямувала до бібліотеки, щоб повернути книгу, яку взяла раніше.
Коли вона написала своє ім’я на бланкі повернення, то підійшла до книжкових полиць, які стояли окремо і сказали, що поставить книгу на місце.
На її здивовання, Солешу стояв серед книжкових полиць, заклавши руки за спину.
Ввічливо привітавши Імператора, Аріан пробурмотіла собі під ніс і простягла йому книгу:
- Я зробила, як Ви наказали, Ваша Величносте.»
- Молодець.
Совішу коротко відповів, взяв книжку і поклав її на книжкову полицю перед собою.
Все, що Аріан вагався розповіла Джоансону, було зроблено за наказом Совешу.
Вона все ще боялася Рашти і думала, що їй не можна довіряти.
Ніхто не буде відданий людині, яка суворо карає за одну-єдину помилку.
Аріан була реалісткою і обережною, тому вона знала, що краще бути вірною імператору зі стабільною владою, ніж Раште, яка могла напасти на неї в будь-який момент.
- Поки ти робиш те, що я кажу ..."
Совешу говорив тихо.
- З тобою все буде гаразд. "
***
Коли Кошар прокинувся, він побачив те саме обличчя, яке бачив незадовго до того, як знепритомнів.
Седове волосся і очі чорні, як у білки.
Кошар сів у ліжку, поклавши руки на пульсуючу голову:
- Як я сюди потрапив?
Оглянувшись, він зрозумів, що це була убога кімната. Там стояли ліжко, комод, два стільці і стіл...
- Ах, Ви знепритомніли. Вас привезли в цей скромний готель поблизу.»
Мастас нервово пробурмотала у відповідь на запитання Кошара.
- Хто привів мене?
Я зробила це.
Потім вона швидко піднялася зі стільця, вклонилася і голосно крикнула:
- Вибачте, сер Кошар! Я не знала, що сер Кошар слабший, ніж я думала!"
- Слабше...?»
- Мене вчили не залякувати слабких! Вибачте. Мені слід було бути більш уважною. "
Почувши щире вибачення Мастас, Кошар у замішанні відкрив рот. Але Кошар врешті вирішив не говорити Мастас:
« Це моя вина, що я втратив пильність.»
« З іншого боку, фрейліна не сказала б нічого поганого Навієві тепер, коли вона завдала болю її братові. Да. Я радий, що все так обернулося ..."
Хоча він і не планував цього, Кошар посміхнувся з полегшенням.
Мастас зачепила біль брата Імператріца, і вона злякалась плечима. Але коли побачила усмішку Кошара, на мить обірвалась.
Його усмішка була немов сонячне світло на воді.
Несподівано Мастас відчула сильну спрагу і поспішила випити воду, яка була на столі у великій чашці.
Важко було повірити, що лицар втратить свідомість від легкого удару дерев’яним щитом її списа.
Але вона відразу переконалася, що зацвіла ця тонка усмішка.
« Він, мабуть, слабкий, тому що він такий красивий чоловік!»
У той самий момент Кошар подумав:
"Вона вип'є всю воду з цієї величезної чашки за раз?"
Очі Кошара на мить розширилися, але це здалося неввічливим, тому він швидко відвернувся, роблячи вигляд, що не помічає.
Після того як вона випила всю воду, її спрага зменшилась, очі заблудлі, а настрій покращився. Тоді Мастас запитала:
- До речі... Тут панує святкова атмосфера, так? Я чую музику всюди, щось сталося? "
***
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr