Глава 15 - де королева? - Частина 2
Я лежала в ліжку і плакала, коли почула стук у вікно. Я підняла очі і, на своє здивування, побачила вродливого птаха, що зависла зовні. Я вагалася, перш ніж відкрити вікно, і пташка залетіла та сіла на моє ліжко, підняла крила й втупилась до мене.
"Ти прилетіла швидко на цей раз."- сказала Імператриця.
Я витерла сльози, і птах дивився на мене своїми великими очима, ніби бачила, як я плачу. Це була така розумна пташка.
"Твой господар поруч?"- знову запитала Імператриця.
Птах кивнула, ніби зрозуміла мої слова. Я підняла птаха і поклала його на коліна, вона замерла й швидко кліпнула. Я погладила її по голівці, потім розв'язала записку з її ноги.
У записці було написано: « Птах називається королевою, але майте на увазі, що він самець.»
Я втратила свою свідомість і усміхнулася словам цього незнайомця.
"Ти хлопчик?" - запитала Імператриця птаха.
Птах змахнув крилами, наче ображена моїм неуцтвом, але на свій захист я хочу сказати, що не знала різниці між самцями і самичками цього виду. Я знову погладила його по голові, потім підійшла до столу, і птах пішла за мною. Я дістала аркуш паперу і написала: « Я не знала, що це самець. Несподівана несподіванка."
Я згорнула записку і прив'язала її до ніг птаха, потім глянула на календар. Святкування Нового року не за горами. Деякі з гостей почнуть приїжджати завтра рано вранці...
Власник птаха вже був поруч. Чи прийде вони завтра?
***
Наступного ранку прибули лорд і леді з регіону Люкс, а також інші високопоставлені гості із сусідніх країн. Або приймали гостей, або я, чи Совешу, тобто міністр закордонних справ.
« Ліпша Величність! Ваша Величність! Хтось прибув з Західного Королівства!»
"Західне Королівство" повторила Імператриця.
"Так, я вірю, що це принц Гейнлі"- почувся чийсь голос.
Принц був одним з небагатьох гостей, яких я мала особисто зустріти. Я кивнула і встала, тож представники списку гостей наслідували мій приклад. Я жестом попросила їх сісти, а потім пішла в приймальню.
Принц Гейнлі був молодшим братом західного короля і другим сином їхнього батька. Проте Гайнлі був спадкоємцем трону, бо король не мав дітей, хоча вже мав королеву і три офіційні наложниці.
Ходили чутки, що через безплідність короля і поганого фізичного стану принц Гейнлі, ймовірно, успадковують трон. Попри це, Західне Королівство стало схожим на Східну Імперію. Звичайно, я пішла особисто і привіталася з таким важливим гостю.
Я увійшла в кімнату Білої Рози, і коли я подивилася на делегацію і як побачила людину на чолі їх перехопило дихання.
Я часто чула чутки про чудову зовнішність цього чоловіка. Як тільки хтось входив у вищу громаду, він не міг уникнути розмов про принца Гайнлі. Кажуть, що він був бабієм і дуже жорстоким чоловіком. Я не могла зрозуміти з усіх чуток, було правдою те що принц Гейнлі бабник або жорстока людина.
Але одне було безсумнівно. Його зовнішність. Він ... Він дійсно був красивим. Його світле волосся падало м’якими хвилями на обличчя, а губи вигиналися в ніжну цибулю. У нього була сильна шия і широкі плечі, але найбільше мене вразили його таємничі фіолетові очі.
"Навіть якщо б він стояв у кутку з закритим ротом, він розбудив би всілякі чутки"- подумала про себе Імператриця.
Я стояла навпроти принца Гейнлі, таємно зачаровуючись ним. Він був всього лише принцом, але він був з шанованого Західного Королівства, тому я відкладалася до нього з повагою.
Я стояла навпроти нього, але перш ніж я встиг щось сказати, принц Гейнлі зігнув одне коліно і простягнув руку, як лицар, що дав клятву вірності. Я простягла йому руку, яку він ніжно поцілував. Але різниця між лицарями була очевидною. Лицарі опустили б очі або дивилися би вперед. Ця людина, однак, дивився мені прямо в очі.
"Для мене велика честь познайомитися з вами, Імператриця"- сказав принц.
Він відпустив мою руку і посміхнувся, і я з якоїсь причини відчула, що в мене підхопив живіт. Я думала, що його жорстокість була правдивішою від чуток про те, як він був бабієм, бо я не бачила в нього статевої неморальності.
Замість цього він був як орел, що спостерігав за мною зверху, хоча він стояв на одному коліні переді мною.
"Для мене також велика честь зустрітися з вами, принце Гейнлі" - шанобливо відповіла Імператриця.
Він м'яко посміхнувся і піднявся.
« Я думаю, що це була важка подорож. Сподіваюсь, ви будете відпочивати і вам сподобається»- сказала Імператриця.
« Я чув тільки похвалу за імператорський палац Східної Імперії. Тут дуже красиво, з посмішкою сказав принц.
"Я сподіваюся, що ви знайдете це приємним"- люб'язно відповіла Імператриця.
Очі принца примружилися в усмішку під час урочистого привітання.
"Я вже задоволений"- сказав принц.
***
Об’єм роботи, якої я вимагав від себе, був зменшений вдвічі після прибуття важливих гостей. Я закінчила свою роботу раніше звичайного і повернулася в західний палац. Лора, яка повернулася на своє місце як моя фрейліни швидко підійшла до мене.
« Краще Величність, Ваша Величносте. Який він? Який принц Гейнлі? Він гарний, як кажуть чутки? з нетерпінням запитала Лора.
Решта дами з цікавістю підійшли з чашками в руках. Вони поставили їх у різних кутах (на підвіконник, на комод, чайний столик), а потім почали допомагати мені перевдягтися.
« Я чула, що великий князь Хром знепритомнів, коли побачив принца Гейнлі. Це правда?» запитала одна їх фрейлін.
« Я чула, що одного дня відома акторка пішла з ним на побачення, а потім переслідували його три роки»- сказала інша фрейліна.
Хоча дами побачать його через кілька днів, вони не могли вже терпіти. Я відповіла, щоб вгамувати їхню спрагу, згадавши пристойний погляд принца Гайнлі, його пурпурні очі і гостру гарізму, яку можна було відчути на відстані.
« Він був найкрасивішою людиною, яку я коли-небудь бачила. Без сумніву,»- сказала імператриця.
Лора тихо скрикнула.
« Вау. Я не можу дочекатися, щоб побачити його. Який у нього голос?» - запитала Лора.
"Це найкращий голос, який я коли-небудь чула" - без сповільнення відповіла Імператриця.
« Я вже з нетерпінням чекаю нових пліток про прекрасного принца»- сказала Лора.
Хоча вони були здивовані, як виглядає принц Гейнлі, однак з нетерпінням чекали драми. Коли хтось постукав у вікно, я всміхалася. Це була королева, яка стукала по склу дзьобом.
"Ти вже тут?" - здивовано запитала Імператриця.
Я відчинила вікно, і вона приземлилася на підвіконник, та почала кліпати. Тепер, коли я подумала про це, у королеви теж були золоті пера і фіолетові очі. Важко було уявити, що вона могла б вижити в дикій природі з таким киданим у очі кольором... Раптом я занепокоїлась, чи можу використати таку пташку як кур’єра.
Королева дала мені ногу, ніби вона хотіла, щоб я прочитала записку якомога швидше. Я відкрила записку і сіла за свій стіл, поки дами займалися годуванням королеви. Почерк був знайомим, повідомлення ігривним.
« Я прибув до Імператорського палацу. Ви знаєте, хто я?»
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr