Глава 14 - де королева? – Частина 1
Після роботи я повернулася до палацу і швидко перевдягалася в зручне вбрання. Я відчувала, як у мене пульсує голова, можливо, через постійний відчуття чогось, що турбує мене. Я почала розуміти слова моєї матері: « Не втручайся в справи Імператора і його наложниці ».
"Але мама, навіть якщо я намагаюся не піклуватися, вона продовжує з'являтися переді мною."
"Фрейліна Еліза" покликала Імператиця
"Та ваша величність."- відразу ж зреагнула фрейліна
« Я хотіла запитати про мою матір - ні, не важливо»- вага сказала Імператриця
"Ви хочете, щоб я запросила герцогиню?"- запитала Еліза.
« Ні, все гаразд. У будь-якому разі, я побачу її на Новий рік. "."
"Вам слід проконсультуватися з герцогинею, якщо ви почуваєте себе незручно, Ваша Величносте" - порадила Еліза.
Її порада, ймовірно, заспокоїть мій розум. Але якщо я поговорю з нею, вона буде дуже непокоїтися і я не хочу обтяжувати її своїми проблемами. Вона і так весь час думає про мене.
« Я поки що залишу це при собі. Я розповім їй про це пізніше. Мати, мабуть, все одно чула про Рашта.
Імператриця відразу запитала: « А, леді Лора в порядку?»
« Так. Вона хоче повернутися до палацу як можна швидше." - із захопленням сказала фрейліна Еліза.
« Скажи їй, що вона може повернутися коли захоче. Бажано до Нового року."- сказала імператриця
Еліза відповіла: "Так, Ваша Величносте".
Розмова про Лора змусила мене сумувати за її яскравою енергією. Фрейліна на мить вийшла з кімнати, і я зняли коштовності зі своїх волосся і поклала їх на комод.
"Я хочу сьогодні раніше лягти спати" - сказала Імператриця.
І замість того щоб йти на вечерю я сіла за стіл і відкрила зошити.
Мене розлютило клацання дверима, але я не обернулася, думаючи, що це моя фрейліна. Але той, хто зайшов мовчки стояв позаду мене. Це не в стилі фрейліни. Опускаючи ручку в чорнильницю, я нахмурилась і обернулася.
"Ваша Величність?"- запитала з подивом Імператир.
На моє здивування, це був Совешу, що стоїть позаду мене. Скільки часу пройшло відтоді, як мій чоловік прийшов до західного палацу? Замість того щоб радіти його присутністю, я дивилась на нього з тривогою. Здається, це буде ще одна складна розмова з ним.
"Чим можу допомогти вам, Ваша Величність?" - запитала Імператриця.
"Чому люди так сильно змінюються?" - запитав Совешу.
Звичайно, це буде ще одна неприємна зустріч. У мене було жахливе відчуття, і я задавалася питанням, чи це якось пов'язано з тим, що Совешу перебуває в моїй кімнаті.
"Мене приймають? з непорозумінням запитала Імператриця.
« Я чув про погані речі, які Ви сказали Рашті» - з несхвально сказав Імператор.
Рашта. Проста маленька жінка. Але її ім'я і присутність переслідували мене, куди б я не пішла.
"Що я сказала?." З ухмилкою запитала Імператриця.
"Ви сказали, що я візьму іншу наложницю коли вона мені набридла"- сказав Совешу.
"Я сказала, щоб вона не намагалася дружити зі мною, а, аби краще побрала сили для подружки з іншою наложницею, яку Ви приведете"- невинно сказала Імператриці.
«!»- Совішу стояв у шоці і не знав, як йому реагувати на її слова.
"Я щось не те сказала?" - запитала Імператриця.
« Вона робила це від щирого серця. Чому ви так цинічно поводитьсяте? Ви так сильно змінилися»- вимовив Совешу.
«... я змінилася? Це Ви змінилися.
"Імператриця!"- крикнув Совешу.
« Скільки разів я повинна повторювати, що не хочу зв’язуватися з вами і вашою наложницею? Але це не перешкоджає мені чути про неї. Якби Ви з міс Раштою залишили мене в спокої, я б не була такою цинічною."- кричала Імператриця.
« Я прийшов, тому що це необхідно! Якби Ви не сказали ці речі Раште, я б не прийшов сюди!" - сказав Совешу.
Я кричала не від хвилювання, а від того, що знайшла те, чого найбільше завдає біль Сувешу.
"Колишній Імператор коли-небудь говорив про наложницю Софі з колишній Імператрицею?" - З злостю запитала Нав'є.
Солешу побледденил, коли я підняла тему про колишнього імператора.
"Я не знав, що Ви така плітка"- сказав Совешу.
Він обійшов кімнату і сказав: « Ця кімната повна гарних меблів, а ви можете купити все що захочете. Ви жорстокі до того, хто прожив своє життя в бідності".
Коли Сувешу розчарувалася, він трохи заспокоївся і запитав: « Вона також була піддана імператриці перед тим, як стала моєю наложницею. Тобі її нисковлочко не шкода? "
Імператриця відповіла: "Так".
Як тільки я сказала це єдине слово, мої ноги стали слабкими. Я трималася за туалетний столик, щоб не впасти, і в той момент у кімнату увійшла фрейліна Еліза і кинулась до мене. Вона обняла мене і намагалася заспокоїти.
***
« Справді? Імператор був злий на Імператрицю через мене?
« Я так думаю. Вони так кричали.." - сказала одна з її покоївок.
Рашта гірко усміхнулася: « Нічого собі... Імператор неймовірний.
Інша покоївка, Кісу, продовжувала розповідь: « Не тільки це, але він оголосив суворе покарання для всіх, хто розпускатиме неправдиві чутки про те, що Ви утікач раба».
"Імператор дійсно любить Вас, міс Рашта"- сказала інша покоївка.
"Так..."- з задумливим обличчям відповіла Рашта.
"Ну, як може хтось не любити таку вродливу і безневинну дівчину?" - сказала третя покоївка.
"Імператор і Рашта схожі на коханців з казок"- сказала перша покоївка.
« Це дійсно схоже на казку»- підтримала друга покоївка.
Рашта схилила голову і сором'язливо гойдала ногами.
« Я така щаслива. Я ніби уві сні." З захопленням сказала Рашта.
Через хвилину до кімнати увійшли три слуги, вони принесли велике крісло-качалку. Її настрій поліпшився.
"Що це?." Із захопленням запитала Рашта.
« Це подарунок від Імператора. Він сказав, що Ви можете сидіти тут, не ходячи до палацу.." - сказав один з слуг.
На відміну від крісла-качалки в західному палаці, кріпатель і прикраси цього крісло-скачірки були зроблені з дорогоцінних каменів, золота та срібла. Подушки, набиті пір’ям, були зроблені з тонких матеріалів небесного кольору. Рашта плакала від радості і обмінювалася щасливими поглядами зі своїми покоївками.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr