Глава 16 - Хочете зробити ставку? – Частина 1.
« Він уже тут? Гості почали приїжджати до палацу сьогодні.
Важко було виділити одну людину через обилія гостей. Там були Великий Князь Хром і його дружина, Величний князь Лілтеанг, Канцлер та його сім'я з Північного Королівству, діти герцогині Крантії із Самоно, Принц Гайнлі зі Західного королівства, Імператор Сірієм Блакитного Бога...
Проблема полягала в тому, що вони не приїжджали по двоє або троє. Тільки від великого князя та його дружини були також лицарі, слуги і конвоїри. Це число потрібно помножити в кілька разів, щоб звернути увагу на інших гостей. Я не знала, чи від кого надійшов лист від жінки або чоловіка, був цей чоловік молодим чи старим, або яким його статусом. Було майже неможливо визначити власника королеви.
"Я не знаю, хто ти."- написала Імператриця.
Я подумала ще трохи і додала: « Ти знаєш, хто я? »
Я була впевнена, що він не знав. Я була одним з багатьох людей, які жили в палаці. Щойно я закінчила писати листа, птах підстрибнула до мене.
"Ця пташка досить розумна, Ваша Величносте." - сказала одна з фрейлін.
« Навіть коли пір'я чисте, воно здається намагається дивитися Вам в очі, Ваша Величносте".
Фрейліни розлютилися сміхом, коли Королева доторкнулася мене головою.
"Справді?" запитала Імператриця.
Я погладила птаха по голові, вона видала радісний звук і прикрила очі. Я згорнула записку і прив'язала її до ноги птахи, а вона помахала крилами та легким танцім приземлилася на ліжко перш ніж вилетіти назад у вікно.
"Який розумний птах ..."- сказала імператриця.
Її господар повинен бути достатньо розумний, щоб виростити такого птаха. Що це за чоловік? Молода жінка мого віку, як Лора? Елегантна стара леді чи джентльмен? Блудник? Рицар, який не знає нічого крім меча ...
Еліза підійшла до мене, коли я мовчки дивилася у вікно і вона запитала: « Вам подобаються птахи, Ваша Величність?»
« Так. Я думаю, що вони чудові.»- відповіла Імператриця.
Птах був дійсно неймовірною людиною, людина, якій належала птах, теж повинна бути неймовірним. Фрейліна Еліза посміхнулася і заговорила напів жартуючим тоном.
"Тоді чому Ви не знаходите одну чи дві пташки цього виду або будь-яких інших видів?» - поцікавилася Еліза.
« О так. Було б чудово мати птенчика»- сказала інша фрейліна
"Давайте заведемо подружку Королеві!" - підключилася третя фрейліна.
Це було спокусливо, але я трохи подумала і похитала головою.
« Ні. Вони будуть відрізнятися у вихованні."- сказала Імператриця.
Королева була надзвичайно розумна завдяки навчанню свого майстра. Було невизначено, чи любила я птахів або просто саму Королеву. Якщо б у мене була тварина, я б піклувалася про нього перш ніж виростити його.
« Я не бачила Віконтесу Верді з вчорашнього дня. І Імператриця сказала.
« Їй терміново потрібно було повернутися додому." - сказала одна з фрейлін.
«... Знову проблеми?» - запитала Імператриця.
Пані чекали подивилися один на одного. На відміну від інших, Віконтес Верді не мав власного дому в столиці і часто поверталася у своє місце за родинними обставинами. Проблема полягала в тому, що більшість « семи питань» часто були неприємними новинами.
« Я чула, що син грав в азартні ігри за кордоном»- відповіла фрейліна.
« І Вікента застукали з заміжньою жінкою, а чоловік цієї жінки подав в суд»- відреставрувалася інша фрейлін.
Багато аристократів були такими. Син Віконтес Верді мав проблеми з азартними іграми, а чоловік - жінка.
Імператриця з сумом відповіла:
Верді була обтяжена труднощами. Я хвилювалася, але я не могла втрутитися, поки вона особисто не попросить мене. І навіть якщо вона попросить допомоги, це не те, що я можу вирішити ...
"У всіх є проблеми."- сказала імператриця.
Я зітхнула і простягла руку, щоб закрити відкрите вікно.
***
Наступного дня дедалі більше гостей прибували до палацу, починаючи з прибуття принцеси Південного Королівства рано - вранці. Час проходило швидко, я обмінялася вітаннями. Можливо це було через дощ, але сьогодні відчувала себе особливо неспокійним.
Тільки ввечері, коли я відійшла до своєї кімнати, я виявила Королеву, яка сиділа на віконній рамі, вона чекала мене. Я відчинила вікно, і вона влетіла до кімнати, промокаючи та тремтячи.
« Боже мій. Твій господар послав тебе в такий дощ?
« Ти тремтиш. Я впевнена, що ти маєш повідомлення.
Я обгорнула м'який рушник навколо її тіла і обережно підсохла його пір'я. Королева трохи помеділа, але незабаром почала дрімати в моїх руках. Я терла її рушником, поки вона повністю не висохла, і я обережно витягнула записку з її ніжки. Почерк був розмитий через дощ, але записка була читабельна.
У записці було написано: « Хочете зробити ставку? Той, хто перший знаходить іншого, перемагає. "
"Що я написала до цього?" - подумала Імператриця.
«... Ах, я запитала хто він. Він хоче зробити ставку.
Закінчивши, я подивилася на Королеву і знову виглянула у вікно. Дощ все ще бився про скло. Якщо я відправлю її зараз, хіба вона не простудуться? Королева дивилася на мене. Я поклала ручку, вона нахилила голову і підлетіла до столу. Здавалося, вона переглядала вміст записки, потім витягнула ніжку, ніби хотіла, щоб я зав'язала записку.
"Ні, ні." сказала Імператриця.
« Зараз йде дощ. Якщо я відправлю тебе зараз, ти застудишся.»- продовжувала Імператриця.
Птах вагався, наче вона дійсно зрозуміла мене і я взяла її на руки та погладила по голівці.
« Ти можеш спати зі мною сьогодні. А коли дощ припиниться ти полетиш до свого господаря.
Якщо подумати про це... Королева була птахом - самцем. Птах бере до уваги стать іншої людини? Чому вона раптом замерла, почувши, що ми будемо спати разом?
***
Я прийняла ванну, потім одягла сукню, і коли я повернулася в свою кімнату, я виявила Королеву, що лежить на моєму ліжку. Я збиралася зробити окрему подушку, щоб вона могла спати поруч зі мною, але вона лежала на спині.
« Чи може птах спати так на спині? Вона така мила...»- подумала Імператриця.
Коли я наблизилася ближче, то ще більше здивувалась, коли побачила, що вона дихає з злегка розсунутим дзьобом. Вона не прокинулася навіть після того, як я злегка доторкнулася її, я лягла на ліжко поруч з нею. Я не ворушилася, відчуваючи тепло за плечима. Можливо, тому що температура тіла королеви була високою, хоча вона була далеко від мене.
Коли я з подивом дивилася на неї, королева відкрила очі. Коли я побачила її пурпурні очі, мені нагадали принца Гейнлі.
Якщо подумати, у принца такі ж очі. Я простягла руку і доторкнулася до птахів, а очі його яскраво світили.
"Ти такий красивий, Королева."- з захопленням сказала Імператриця.
Я сказала тихим шепотом, і птах витягнула своє тіло від кінчика крила до ніг, потім накрила мою руку своїм крилом.
"На добраніч, Королева."- сказала Імператриця.
https://literna.net/uk/books/334-imperatritsya-znovu-vikhodit-zamizh-kr