Дуже здивована, Попіл відповіла: «Що ти кажеш? Я ніколи не думала тебе покидати».
«Я не це маю на увазі. Правду кажучи, це місце непогане... і тобі воно подобається, правильно?» — пояснила Тіллі, дізнавшись, що Попіл неправильно її зрозуміла.
Після короткого вагання, Попіл кивнула і сказала: «Асоціація Співпраці Відьом, мабуть, має свої причини залишатися тут і працювати на Роланда, але ми інші. У нас є власний дім...»
Тіллі перебила Попіл, кажучи: «У цій війні для нас є лише три можливі варіанти завершення. Перший — нас розгромить Армія Божої Кари, і ми загинемо в останній канаві в Північному регіоні. За таких обставин ні Сплячий Острів, ні Невервінтер більше не мають для нас значення».
«Клянуся своїм життям, ви ніколи не помрете в подібному місці», — сказала Попіл і поспішно закрила рота принцеси Тіллі рукою, навіть використавши почесне звернення у своєму поспіху.
Тіллі з посмішкою дивилася на Попіл, доки та не забрала руку, а потім сказала: «Це лише гіпотеза. Я теж не вважаю, що мене вб'є Церква».
«Тож не кажи цього вголос. Ти часто кажеш, що...» — стурбовано сказала Попіл.
«Це стане самоздійсненним пророцтвом», – додала Тіллі. Вона підійшла до маленького вікна кухні, щоб подивитися на задній двір замку, сповнений енергії та життєвих сил, і продовжила: «Ось чому я спочатку розповідаю тобі саме цю гіпотезу. Друга можливість полягає в тому, що Роланд програє війну, але ми вціліємо. Таким чином, Королівство Грейкасл більше не зможе протистояти Церкві, Невервінтер буде охоплений вогнем, а у Роланда залишиться лише одне місце, куди йому можна буде піти».
«Сплячий Острів?»
«Так, ми продовжуватимемо боротьбу проти Церкви на острові, доки не почнеться Битва Божественної Волі. Можливо, людство вимре через сотні років, але ми нічого не можемо з цим вдіяти, оскільки не можемо прожити так довго».
«А як щодо третьої можливості…»
«Якщо ми переможемо Церкву та захопимо Святе Місто Гермес, усі відьми будуть вільні від знущань та переслідувань, а місія Сплячого Острова буде виконана».
«Виконана?»
«Так, поки що це просто сховище відьом. Якщо Церкву зруйнують, нам більше не доведеться обмежуватися одним островом фіордів. Фіорди не можуть запропонувати нам приємного середовища для життя через обмежені запаси та непередбачувану погоду... Але, звісно, ми не покинемо Сплячий Острів і продовжимо наше Заклинання Сну. Єдина зміна полягає в тому, що ми зможемо обирати, які міста нам подобаються, розумієш?»
«Я завжди буду поруч з тобою, навіть у пеклі, під натиском численних демонів».
«А у світі, повному солоної риби та рибного супу?»
«Гм...» — Попіл раптом не знала, як їй відповісти.
Тіллі не могла стримати сміху. Вона сказала: «Розслабся, мені теж погано від того, що я їм стільки риби. Я, мабуть, час від часу приїжджатиму жити в Невервінтер. Я також хочу трохи змінити свій раціон».
«Гей, про що ти говориш?» — Андреа відчинила двері, витягнула шию, щоб зазирнути всередину, і запитала. На ній був халат, а на голові — дерев’яний тазик.
«Що ти збираєшся робити?» — запитала Попіл, насупившись.
«Прийняти ванну», — Андреа скривила губи й сказала, — «Від мене смердить після того, як я пробула на кораблі понад десять днів. Звичайно, не дивно, що дехто просто не помічає навіть настільки сильного запаху риби. Леді Тіллі, ви йдете зі мною?»
«Так, зачекай мене. Я переодягнуся», – відповіла Тіллі.
«Кхм... я теж». Попіл вдала, що не почула сатири, і висловила намір приєднатися до них.
«Ей, я тебе не запрошувала», — Андреа закотила очі на Попіл та сказала.
«Не зрозумій мене неправильно, я супроводжуватиму Тіллі, а не тебе».
Дивлячись на них двох, доки ті мовчки дивилися одне на одного, Тіллі розслабилася і почала уявляти, що всі вони зможуть жити легко та щасливо, як зараз, після того, як переможуть Церкву.
********************
Роланд довго був у своєму кабінеті наче у заціпенінні, аж поки не зайшла Соловей з сушеною рибою в руці.
Несподівано, Тіллі, яка минулого разу, коли була тут, не впізнала в ньому свого старшого брата, раптом сьогодні назвала його старшим братом. Роланд відчув неймовірну радість і водночас розгубленість, розмірковуючи, чи справді вона вважає його принцом Роландом, чи просто надійним другом і опікуном.
«Так, вона назвала тебе старшим братом. Це не велика справа. Я теж можу так тебе називати, якщо хочеш», — недовірливо сказала Соловей.
«Ти на три роки старша за мене. Хіба ви, дворяни, не цінуєте свою чесність?» — зітхнув Роланд сам собі і подумав: «Але ж непогано мати старшу сестру як... Ні, припини далі про це думати». Роланд відігнав ці думки і запитав: «Як ти думаєш, що змінило її ставлення до мене?»
«Хто знає? Можливо, вона побачила твою щирість, адже ти не використав відьом Асоціації Кривавих Ікол для розколу Сплячого Острова і швидко оголосив війну Церкві. Порівняно з порожніми обіцянками, ці дії набагато переконливіші. Але це лише моя здогадка. Можливо, це була просто обмовка», — знизала плечами і сказала Соловей.
«Так, причина не настільки важлива, як факти. Що б не змусило Тіллі змінитися, вона таки зблизилася зі мною. Це також означає, що я здобув ширше визнання серед відьом Сплячого Острова», – подумав Роланд.
Потім він сказав до Соловей: «А тепер… нам час познайомитися з Гайді Морган».
...
Роланд зайшов до в'язниці в підвалі замку й побачив Гайді, яка лежала без свідомості на солом'яному ліжку. Рана на її нозі, вкрита чорними та червоними плямами крові, чудово загоїлася.
«Щоб забезпечити безпеку Нани, я вибила Гайді Морган зі свідомості, перш ніж Нана почала її лікувати. Інакше було б надто небезпечно знімати з неї Божий Камінь Відплати. Я чула від іншої відьми з Асоціації Кривавих Ікол, що вона намагалася взяти Андреа в заручники, коли її намагалися спіймати», — прошепотів Соловей на вухо Роланду.
«Розумію. Ти добре попрацювала».
На шиї та зап'ястях Гайді були залізні обручі з Божим Каменем Відплати, і їх було неможливо відімкнути без спеціальних інструментів. Вони зробили це з нею, тому що вона була дуже могутньою бойовою відьмою.
Вона могла завдати смертельних пошкоджень усім об'єктам в межі десяти кроків, змусивши їх обвалитися всередину. За словами Тіллі, на такий обвал не впливатимуть жодні інші фактори, оскільки незалежно від того, на що Гайді вплине своєю силою, вони все одно стиснуться. Дерево зламалося б, а метал був би розчавлений.
А черевна та грудна порожнини живої істоти також стиснулися б і видавили б м’які внутрішні органи, що нагадувало Роланду вичавлювання зубної пасти з тюбика.
З точки зору Роланда, Гайді повинна працювати на фабриці, а не боротися.
Оскільки вона могла працювати як штампувальна машина для обробки сировини за допомогою форм, що було найпростішим використанням її здібностей, Роланд вважав, що її потенціал буде величезним, якщо вона під час навчання зрозуміє, що між молями та між атомами існує простір.
Але, на жаль, він також знав, що для неї було вже надто пізно.
«Розбуди її», — сказав Роланд.
Соловей кивнула і пішла до ліжка, щоб підняти Гайді та потягнути її до сталевих ґрат.
Роланд глянув на неї згори вниз і сказав: «Я Роланд Вімблдон, король Грейкасла. Я чув, що ти хотіла поговорити зі мною приватно. Що ж, можеш говорити».