«Чи постраждала Гайді під час захоплення?»
«Їй вистрілили в ногу. Ми зупинили кровотечу, але вона, мабуть, поки що не зможе ходити».
«Як справи у всіх інших?»
«Відьма з Асоціації Кривавих Ікол на ім'я Небесне Сяйво померла минулої ночі», — зітхнула Тіллі та сказала. — «З моїми відьмами все гаразд».
Роланд кивнув і сказав: «Я скажу Нані вилікувати її. Що ж до інших речей, давай поговоримо про них після того, як повернемося до замку».
...
Порівняно з допитом лідера Асоціації Кривавих Ікол, вторгнення до Церкви зараз було для Роланда головним пріоритетом. Повернувшись до свого кабінету, він спочатку розпитав про ситуацію на Сплячому Острові, а потім показав листа з Північного Регіону Тіллі та іншим відьмам. Попіл та Андреа також були присутні, оскільки три великі родини королівського міста Королівства Світанку також були залучені.
Відколи Роланд отримав таємного листа з попередженням, він двічі зв’язувався з Хіллом Фоксом, щоб отримати чітке уявлення про те, що сталося. Після того, як він розповів відьмам усе, що знав, Андреа не могла не похитати головою та сказала: «Дурний Отто, він досі поводиться так само, як і в дитинстві. Він ніколи б не наважився увійти до палацу без Оро».
«Але йому принаймні вдалося розкрити те, що Церква з нами робила. Крім того, він зробив це головним чином через тебе», — знизала плечами і сказала Попіл.
«Ти йому відповів?» — запитала Тіллі у Роланда.
«Я закликав його не діяти необачно. Оскільки навіть Божий Камінь Відплати не міг вплинути на ту відьму, звичайним людям майже неможливо перемогти її. Крім того, принц Аппен згадував, що там є також Воїни Божої Кари. Королівство Світанку знаходиться надто далеко від Королівства Грейкасл. Я не можу безпосередньо запропонувати йому жодної допомоги. За таких обставин мудро вдавати, що нічого не знаєш про таємницю Церкви, доки та не зосередиться на Королівстві Грейкасл», — сказав Роланд, наливаючи всім чай.
«Можливо, він не зможе надто добре себе контролювати. Діяти імпульсивно було звичкою Отто Луосі ще з дитинства», – сказала Андреа, насупившись.
«Він добре себе опанує, оскільки я сказав йому ще дещо». Роланд посміхнувся і додав: «Я сказав йому, що Андреа в безпеці на моїй території, і ворог навряд чи зможе завдати їй шкоди, навіть якщо їй доведеться боротися з Церквою. Я також запевнив його, що якщо він помре, то більше ніколи не матиме можливості зустрітися зі своєю Андреа».
«Дуже переконливо», — свиснула і сказала Попіл.
«Досить», — швидко сказала Тіллі, щоб запобігти майбутній сварці. Вона пильно подивилася на Роланда, звинувачуючи його в тому, що той глузує з цього питання, а потім змінила тему, запитуючи: «Що ти збираєшся робити з вторгненням Церкви?»
«Кхм... Я збираюся побудувати оборонну лінію з рушницями та гарматами під Хребтом Холодного Вітру», — сказав Роланд. Він вийняв карту зі своєї шухляди та розклав її на столі. Він вказав на кордон Північного регіону, кажучи: «Відколи я отримав цю новину, я вже відправив Першу армію, щоб доставити військові матеріали до міста Глибокий Яр та водночас знищити вплив Церкви в моєму королівстві. З огляду на це, Святе Місто Гермес незабаром відчує намір Грейкасла розмістити гарнізон на Хребті Холодного Вітру».
«Ти хочеш навмисно розкрити свої дії ворогові? Я не хочу бути прямолінійною, але інформація, навмисно передана ворогові, має бути здебільшого неправдивою та оманливою, правильно?» — запитала Андреа.
«Але це єдиний спосіб, яким я можу переконатися, де Церква атакує першою, і таким чином мій народ менше постраждає. Лобове протистояння — це те, що Перша армія є найсильнішою», — пояснив Роланд свої плани.
«Розумію. Це досить хороша ідея», — кивнула й сказала Тіллі.
«Але все ще існує прихована небезпека — Чисті Відьми. Маючи потужну вогневу міць, нам не потрібно турбуватися про видимих ворогів, але відьми Церкви можуть спричинити неочікувані проблеми для Першої армії, оскільки ми нічого не знаємо про Чистих Відьом. Лише наші відьми з магічною силою можуть захиститися від них», — додав Роланд.
«Ось чому ми тут. Повір мені, мій старший брате. Відьми Сплячого Острова будуть боротися з тобою», – відповіла Тіллі.
********************
Повернувшись до Будинку Відьом, Тіллі повернулася до своєї квартири, де вона жила раніше.
Вітальня та спальня виглядали точно так само, як вона залишила їх минулого разу. На столі не було пилу. Роланд, мабуть, наказав часто прибирати це місце.
Біля дверей на видному місці стояли три дерев'яні тазики, що використовувалися для купання. Чистий одяг був акуратно складений і покладений у тазики, а поруч стояли сандалі, які було зручно взувати. Вихована в королівській родині, Тіллі звикла регулярно приймати ванни, але навіть вона ніколи не купалася так часто, як у цьому місці, де тепла вода для купання була постійно доступною.
Коли вона пішла на запах свіжих продуктів та пішла до кухні, то виявила, що та повна різних приправ, в'яленого м’яса та хліба. Вона могла запросто нагодувати свій шлунок щоразу, коли відчувала голод.
Принцеса Тіллі ніколи не була людиною, яка б по-справжньому дбала про матеріальні блага, але побачивши це, вона не могла не відчути тепла на серці.
«Ах... я знову можу використовувати ароматизоване мило для купання. Хм, рушники в раковині здаються новенькими», — голосно говорила Андреа у вітальні.
«Хіба ж не добре, що рушники нові?» — запитала Попіл.
«Так, для мене, але не для тебе. Пропонувати тобі новий рушник — це марна трата часу».
«Що ти сказала?»
«Гадаю, та ганчірка, яку ти принесла, підійде. Навіщо людині, яка може терпіти купання в солоній, смердючій морській воді, рушник?»
Почувши знайомі сварливі голоси, Тіллі мовчки посміхнулася. Їй здавалося, що всім подобається Невервінтер, і навіть відьми Асоціації Кривавих Ікол змінилися після того, як прибули сюди.
Вона відчувала, що їй також подобається це місто, як і всім іншим.
Покращення якості життя могло бути однією з причин змін інших відьом, але не для принцеси Тіллі, яку обожнював король Вімблдон III. Порівняно з її життям у палаці, життя тут було просто свіжим і цікавим, але не розкішним.
Найбільше відьом, мабуть, приваблювало щось інше.
Перебуваючи в цьому місті, Тіллі, природно, почувалася розслаблено, проте вона й гадки не мала, чому почувається саме так, до сьогодні. Доки Роланд сам наливав чай відьмам, вона раптом це зрозуміла.
Роланд справді прийняв відьом і ставився до них як до друзів, замість того, щоб просто вдавати, що він дружелюбний до відьом, які могли б запропонувати йому якусь користь.
Незалежно від того, ким він був — лордом, принцом чи королем, Тіллі бачила, що його ставлення завжди залишалося незмінним.
Він справді вважав відьом своїми друзями, чого він зовсім не вдавав.
«Ти в порядку?»
Почувши позаду себе слова Попіл, вона обернулася і побачила, що та обережно зачинила двері кухні.
«Га?»
«Чому ти сьогодні назвала його старшим братом? Хіба ти не казала на Сплячому Острові, що допомагаєш йому лише для того, щоб допомогти собі? І... ти також сказала, що він зовсім не схожий на принца Роланда», — завагалася і запитала Попіл.
«Я не думаю, що він мій дурний, боягузливий старший брат, і мені байдуже, він це чи ні». Тіллі на мить замовкнула і запитала: «Ти коли-небудь замислювалася над значенням цієї війни проти Церкви?»
«Помста?»
«Ні», — похитала головою Тіллі й сказала, — «Свобода життя. Ти коли-небудь думала про те, щоб переїхати сюди?»