Офіс фортеці був набагато просторішим, ніж у Прикордонному місті. Високі книжкові полиці з позолоченими межами стояли вздовж стін ліворуч і праворуч і були заповнені всілякими книгами. На книжкових полицях були будь-які теми, про які він міг мріяти, від епосів до подорожніх нотаток. Щоб дістатися до книг на верхніх рівнях, поруч з книжковими полицями поставили дерев’яну драбину для зручного доступу.
Ймовірно, з міркувань безпеки, єдине вікно в офісі заввишки до пояса було оснащено ззовні металевими перилами. Коли в кімнату потрапляло денне світло, він чітко бачив смужку сонячних променів, що бризкала на старому хутряному килимі, і водночас отримував відчуття відстороненості, ніби він був сам проти всього світу.
«Анні точно сподобається це місце», — не міг не подумати Роланд. Однак йому більше припав до смаку яскраво освітлений міський офіс з великими вікнами. Незважаючи на те, що він був маленьким, він був зручним.
Щодо Солов’я, то з її звички спати біля каміна він міг зрозуміти, що їй тут зовсім не сподобається.
Раптом до нього хтось постукав.
«Заходьте». Роланд поклав книгу «Таємна історія західного регіону», яку він тримав, на книжкову полицю.
«Ваша Високосте». Петров Халл увійшов до кабінету і поклав стос паперу на його стіл. «Я закінчив збирати дані, які ви просили».
Роланд повернувся до свого столу і уважно прочитав список дворян. «Це всі дворяни, що залишилися на західній території?»
«Так». Петров пояснив: «Вони поділяються на дві основні категорії: винних і невинних. Далі я розташував їх за прізвищами. Є 64 людини, які є винними, і 137 людей, які відмовилися від повстання або не знали про нього. Невинні люди — це здебільшого вільні лицарі та дворяни нижчого рівня».
Роланд перегорнув першу сторінку і побачив угорі ім’я Романа Кенді, графа з сім’ї Кленового Листа. Згідно зі звітом Залізної Сокири, цей великий дворянин сховався у винній бочці у своєму підвалі після захоплення його замку, і забруднив штани зі страху, коли Перша армія знайшла його. Він також був дворянином з найвищим рангом серед полонених у війні за об’єднання.
Далі була ціла сторінка шляхти з родини Кленового Листа, до якої входили два сини, а також інші родичі та лицарі.
Роланд швидко закінчив читати список і почувався дуже задоволеним. «Чудова робота».
Шість сімей західного регіону буквально стали історією — Лев Раян, Кленовий Лист, Вовк і Дика Троянда були повністю розгромлені, і хоча Жимолость і Лось ще залишилися, вони більше не були феодальними дворянами. Тепер уся влада в західному регіоні належала Роланду.
«Ваша Високість...» Петров трохи повагався, перш ніж запитати: «Сер Залізна Сокира засудив людей у цьому списку. Чи могла статися якась... неправильна оцінка?»
Роланд не міг стримати сміху. «Він дуже досвідчений слідчий і не застосовував тортур, щоб змусити людей зізнаватися, тому я вважаю, що його остаточне рішення заслуговує довіри».
Його допит був лише формальністю. Після того, як усіх дворян посадили у в’язницю, Соловей подвійно перевірила кожного з них — їй знадобилося лише кілька простих запитань, щоб визначити, чи брали вони участь у повстанні. Саме тому Роланд почувався впевненим, діючи проти вельмож важкою рукою. З допомогою Солов’я він міг переконатися, що не пропустив жодного винного і не засудив жодного невинного. Йому не потрібно було турбуватися про пролиття невинної крові чи виправдання справжніх винних.
«Тож... що ви прануєте робити з винними вельможами?»
«Чому ти питаєш?» Роланд підняв голову і глянув на Петрова. «Деякі з цих чоловіків — твої друзі?»
«Ні, Ваша Високість». Він похитав головою. «Я просто вважаю, що якби ви усіх їх повісили, це могло б зашкодити вашому майбутньому правлінню».
«Тиждень тому ти говорив про око за око». Принц з цікавістю звів брову. «Тепер ти хочеш їх помилувати?»
«Я справді хочу, щоб усі ці люди потрапили до пекла, але навіть якщо я особисто задушу їх усіх до смерті, це нічого не змінить... це може навіть змусити інших дворян ненавидіти родину Жимолость. Крім того, якщо всі дізнаються проте те, що ви стратили дворян, інші міста можуть чинити більше опору вашому правлінню».
Почувши це, Роланд був дуже здивований. Це була логіка досвідченого політика, який відкидав особисті емоції, зважуючи всі «за» і «проти»... «Схоже, що ця битва не викликала у нього ненависті до війни, а навпаки допомогла йому стати зрілим».
«Не завадить сказати тобі про це заздалегідь». Він підвівся і підійшов до вікна. «Я збираюся оголосити все про цю справу людям і провести відкритий суд над усіма бунтівниками на площі, включаючи шляхту, лицарів і найманців... ватажків і безпосередніх організаторів повстання, а також мерзотників з кров'ю народу на руках. Усі вони будуть повішені біля шахти Північного схилу».
«Таким чином буде повішено лише п’ять-шість шляхтичів. Граф родини Лосів і віконт родини Вовків загинули в битвах, тому ті, хто вціліли, обміняють свої титули на своє життя. Коли це повідомлення з’явиться, я не очікую, що хтось сприйме це як надто суворе покарання — зрештою, повстання проти короля є смертним злочином».
Петров полегшено зітхнув. «Ваша Високість милостивий».
Коли старший син родини Жимолость пішов, Роланд відчув незнайоме почуття задоволення.
Ця операція усунула для нього всі перешкоди в західному регіоні, тож він міг запросто створювати закони та роздавати накази по всій цій величезній землі.
Що ще важливіше, він заручився підтримкою багатьох людей і знаті — після усунення повстанців залишаться лише прихильники.
Це особливо стосувалося дворян — після втрати феодальної та законодавчої влади їм доведеться усім серцем слідувати і поширювати його політику, якщо вони хочуть продовжувати жити комфортним життям. Оскільки дворяни мали більше ресурсів, ніж цивільні, їм не потрібно було багато думати, щоб зрозуміти, як отримати з них прибуток.
Коли вони почнуть отримувати невеликі прибутки, вони більше ніколи не захочуть повернутися до свого старого життя — зрештою, ці дворяни нижчого рівня ніколи не отримували багато від своїх територій, а іноді навіть потрапляли в борги, якщо не справлялися з управлінням. Незабаром вони зрозуміють, що доки гратимуть за правилами, то житимуть неймовірно комфортним життям.
Не було сумніву, що він зробив великий крок до свого плану містобудування.
Роланд витер пару зі свого вікна і подивився на місто, вкрите снігом — оскільки йому все ще доведеться на деякий час залишитися у Фортеці Лонгсонг, щоб вирішити урядові справи, він міг би облаштувати цей офіс на власний смак.
Наприклад... починаючи з французьких вікон.