Розділ 345 - Лорд-дракон (Часть) 2).
Титанія і Рендольф не знали, про що вони говорили. Навіть такі дракони, як Аквіло, ніколи не чули про цю історію. Єдиний, хто розумів значення слів, що лунали, був Обжерство, яке є гримуаром з Епохи міфів, і його підрядчик Теодор Міллер.
Крім того, мова йшла не про простий грімуар, а про один з семи гріхів. Це була таємниця, прихована в найглибшій частині Епохи міфів, яка залишилася під замком навіть тоді, коли Теодор зняв 6-й друк.
« Мірдаль щось про це знав », — подумав Теодор, згадавши їхню давню розмову.
[- Це тому, що твоє мислення дуже відрізняється.
- Моё?
- Так, Обжерство. На відміну від інших шести, ти не приділяєш особливої уваги долі цього світу. Горда, яка хоче все з'їсти, дехто, хто бажає зупинити все суще ...]
Після цього Теодор більше нічого не чув про жодний із семи гріхів.
Але, якщо відкинути Гордовиню і Зависть, яких йому вдалося перемогти, пов'язаних з ним обжерливість, та похоть, яка перебувала на східному континенті... То були тільки ті, що залишилися кандидатами - люттю, жадібністю і Леною.
Але перед тим, як продовжити цю ідею, Теодор втрутився в розмову між двома над-існутами:
- Зачекайте.
Він чудово розумів, що лорд-дракон був абсурдним кількістю сили і що вся ця ситуація пов'язана з одним із Семи гріхів. Однак Теодор мав право втрутитися. Перед тим як вплутатися у смертельну історію, йому потрібно було повернути ініціативу.
- Лорде, якщо власник Обжерства — я, то може бути, для початку Ви запитаєтеся моєю думкою?
- Будь ласка, утримуйтеся від подібних реплікувань, людський маг! - З округленими очима вигукнув Ерукус.
– ... Ні, Ерукус. Он прав. Це моя помилка. Будь ласка, пробачте мене за грубість, Теодор Міллер.
- Тоді, будь ласка, дайте відповідь на моє запитання.
Після того, як Кліпеус визнав свою помилку, Теодор вирішив знайти відповіді на запитання, які його турбували ще з самого початку зустрічі. Це була наполовину розмова, напівпереговори, в яких він не повинен був віддавати ініціативу інший бік.
- Хто Ви, лорде-дракон? Якщо за людськими мірками вам менше десяти років, то Ви - всього лише дитина. А раз так, мені важко зрозуміти, звідки Ви знаєте про обжерливість у якого зі мною заключений контракт.
- Хмм... Ви б'єте по самій суті. Обжерливість завжди унікальна, але ви відрізняєтесь навіть від неї.
У серйозному погляді Клепеуса проскочила гірка посмішка.
- Я дозволяю розкривати мою особисту інформацію, Обжерливість. Можеш повідомити своєму підрядчику всю записану про мене інформацію.
- Ха, цікаво, і звідки така привітна?- хмикнув обжерство, після чого почалося розповідь про справжню сутність лорда-дракона, - Ти поставив правильне запитання, користувач. І так, як ти вже зрозумів, лорд-дракон не є окремим об'єктом. Це захисна функція найприбутковішого світу.
Потім обжерство на мгновці замовкло, після чого повільно продовжили:
- Вона з'являється в тому місці, де вона має бути і коли це необхідно. Оскільки лорд-дракон тут, значить, твоя зустріч з ним мала відбутися саме тут і зараз. Лорд-дракон - це захист матеріального світу від загрози руйнування.
«... Почекай, але це не має сенсу. Світ кілька разів був майже знищений. Чому він з'явився тільки зараз? "
- Тому що ти б справився з цим навіть без нього.
« Що?» - перепитав Тео, на що Обжерство відповісте своїм низьким і спокійним голосом:
- Смертні в силах як порушувати гармонію у світі, так і відновлювати її. Якщо лорд-дракон вирішив втрутитися, значить сил інших істот недостатньо, щоб запобігти наступаючу катастрофу. Отже, що стосується цієї ситуації...
« Якщо він тут, значить... Нас чекає кінець?»
- Верно. Лорд-дракон - це інструмент, призначений блокувати отвір, який буде пробурено незалежно від того, як сильно смертні будуть намагатися в цьому запобігти.
Коли Теодор нарешті зрозумів це, він мимовільно здригнувся.
Лорд-дракон не з'явився, коли виникла загроза в особі Леветайна, оскільки він передбачив, що Теодор Міллер переможе його. Також він не з’явився під час нападу Гордині, оскільки було передбачено знищення гримуарів. Не було ніяких причин втручатися і в випадку з Завистю та Нідхогом, оскільки лорд-дракон передбачив, що ці загрози також будуть відображені.
Але у випадку з болотом все було по-іншому. Лорд-дракон закликав сюди представників всіх кланів, але все одно не зміг вирішити цю проблему. Їх чекала по-справжньому глобальна катастрофа, яку неможливо було запобігти зусиллям смертних істот.
У той момент, коли Теодор зрозумів ситуацію, Кліпеус знову прочитав його думки і повільно вимовив:
- Якщо Ви вже вислухали пояснення обжерливості, то повинні були все зрозуміти. Решта я поясню після того, як Ви дасте свою згоду на співпрацю з нами.
– ... Так, добре.
Якщо Теодор відмовиться, світ просто помре. Хоча це було певним чином « програно» Теодор не міг сказати "ні". Він пройшов занадто багато, щоб піддатися страху і до того ж відчував певний тягар відповідальності.
- Не думав, що побачу в якості власника обжерства героя,- Проговорив Клепеус, при цьому м'яко, абсолютно по-людськи, посміхнувшись.
- Ви мене перехвалюєте.
- Отже, що скажеш, Обжерство? Зважаючи на побажання твого користувача, ти допоможеш мені запечатати Лень?
Загнаний в кут Ожорство протяжно зітхнув і відповів:
- Я не можу дати однозначну відповідь, поки не побачу його особисто. Це не здається абсолютно неможливим, якщо повністю використовувати функцію 6-ої стадії...
- Так, шоста стадія...
– Добре. Тоді пропоную продовжити цю розмову на місці,- З цікавості, дивлячись на Теодора Міллера і Обжерство.
Причин відмовлятися не було, а тому Теодор кивнув, і Кліпеус повернувся до решти драконів, обличчя яких виглядали дуже спантеличеними.
Нарешті прийшов час зустрітися з одним із Семи гріхів, який намагається знищити матеріальний світ. З Лью.
***
На жаль, жоден з трьох драконів не міг пояснити, що таке "Лень". Але коли вся група наблизилася до центру болота, дракони відразу ж почали напружуватися. Вони дивилися вперед так, ніби там було щось загрозливе, в той час як сам Теодор ...
«... Але чому я нічого не відчуваю?"
Грандіозна мана була спокійною, як море в штиль. Виснажений Теодор зробив ще кілька кроків вперед, як раптом пролунав чийсь різкий вигук:
- Хлопчик, зупинись!
- Що?
Тео збирався зробити ще один крок, як щось торкнеться його черевика. Теодор машини відірвав ногу назад, але вже в наступній миті відчув жахливий біль.
Він втратив половину свого великого пальця разом з черевиком!
– Чёрт!
Тео поспішно використав заклинання. Рана була не критичною, але біль від розколювання плоті виявився набагато сильнішим, ніж він собі уявляв. Зрозумівши, що він зіткнувся з небезпекою, яку не зафіксувала навіть його над чутливість, настороженість Теодора зросла до максимуму.
Що б сталося, якби замість ноги ця невидима відстань подолала його голову?
– ... Д-да що за ...?
А потім, коли Теодор надав йому першу допомогу і подивився вперед, його погляд став справді вражаючим.
Прямо в повітрі плив чийсь коготь, з якого свисала відрубана ним плоть Тео.
- Домен розширився ще на кілька метрів... – Пробурмотів Кліпеус, — Це - область впливу Лені. З огляду на вашу поточну силу, ви зможете зробити ще кілька кроків. Але, будь ласка, краще не ризикувати.
- Та що ж це за проклятий простір? - Виручився Теодор. Його вигляд забродженого кров'ю пальця, що все ще висіє в повітрі, був настільки огидним, щоб навіть він мимовільно відчув нудоту, яка підходила до горла.
Проте, будучи магом, він не міг зрозуміти природу цього явища.
- Це ж... Зупинка Часу!
Колишній Майстер Сіней Вежі, Бланделл Адрункус, міг підтримувати цю магію лише кілька секунд у дуже вузькому радіусі. Все ж таки, навіть на це у Бланделла залишилися всі позосталі життєві сили. Але хтось зміг повністю зупинити час на такій величезній ділянці простору? Ось чому дракони так насоложилися. Навіть вони не вижили б, якби опинилися на тій стороні невидимої риси.
- Подивися трохи далі, користувач.
- Далі?
Застосовуючи пораду Обжерства, Тео припинив лаятись і подивився вперед. А потім він мимовільно сковтнув.
Темрява, позбавлена такого поняття як "кольор" поглинула все. Літні птахи зависли просто в повітрі, а листя, яке падає на поверхню, було вкрите яскравим пейзажем. Будь-які, навіть найменші, ознаки якогось життя були повністю зведені на немає.
- Це Кліть Хроноса, унікальна сила Лені. Вона викликає тимчасовий застій, засмагаючи навіть світло. Сила, яка може захоплювати контроль над певною сферою незалежно від матеріального чи нематеріального — це головна здатність стаціонарний гримуар Семи гріхів, Лені.
Тільки тепер Тео зрозумів, що мав на увазі Мірдаль. Лень могла просто зупинити цей світ. Назавжди.
Та темрява, яку бачив попереду Теодора не була такою як ця. Цей простір здавався темним просто тому, що в ньому не було світла. Подібне явище було характерне лише « Чорним Діре» — кінцевою гравітаційною магією, про яку згадувалось у старих книгах і легендах.
А потім Теодор зрозумів, чому померли трансцендентні істоти. Якщо сила цього гримуара мала зупиняти час, то вона також була причиною їхньої смерті.
Що станеться, якщо швидкість серцебиття буде дорівнювати одному-двому ударам на рік?
Що станеться, якщо електричні сигнали в нервовій системі сповільняться у тисячу разів?
Що станеться, коли швидкість альвеоли зменшиться до 1 / 2 початкового розміру?
Навіть трансцендентні істоти, які виходять за межі життя, не зможуть довго протистояти таким діям. Жодних засобів для протидії цьому просто не існувало, а тому кожен з них, опинившись у нескінченно уповільненому просторі, був приречений на безконечні страждання, які зрештою закінчилися смертю.
Холод.
Ось що відчув Теодор, коли пазл в його голові нарешті склався.
« Краще померти, ніж зазнати цього» — подумав він, ледве зумівши взяти себе в руки. Він нічого не міг протиставити силі, з якою навіть трансцендентні істоти не витримали. Єдине, на що він міг розраховувати, так це на допомогу ще одного гримуара з Семи грішників, Обжерливості.
- Обжерство, чи є якийсь спосіб знищити цю клею або увійти в неї?
- Знищення неможливе. Будь-яка атака зупиниться відразу, як тільки виявиться у сфері впливу Лені. Навіть удар зі швидкістю світла знадобиться принаймні 10,000 років, щоб прорватися через Клей Хронос. Це можливо лише для сили, яка здатна знищувати вимірювання.
- Тоді чи є спосіб увійти в неї?
- Ухм-м...
Зазвичай обжерливість завжди давала негайну і однозначну відповідь. Але цього разу воно замовкло. Обжерливість була надто бідною, тоді як Остановка часу була занадто сильною.
Навіть обжерство мало що могло зробити з серцем, яке висіло перед ними в темряві.
- Грм?
Наступного разу Обжерство видало дивовижний звук.
- Що? Спочатку не повинно було бути ніяких колод... Але я чітко бачу невеликий зазор. Це "дверь", яку можна відкрити, якщо буде виконано умову, яка є чимось на зразок "включа".
- Ключа? І що ж це за ключ?
- Без поняття. Цього я не бачу.
Здавалося б, що цей безпросвітний світ знову повністю похитнувся і Теодор та інші нерадісно зітхали.
Наступного дня пролунав крик Титанії, який супроводжувався раптовим поривом вітру. Цей порив вітру не був спричинений природними явищами.
- Герос! Чому ти з'явився? - запитала уражену ельфійку, яка навіть не думала кликати стародавнього духу, з яким у неї був заключений контракт.
І тоді...
- Час прийшов, - урочистим тоном проголосив Герос, - Я, фрагмент Зефіру, бога західного вітру, який залишився в цьому світі з волі Прометея, довівши, що всі умови виконані.
Тіло, яке зіштовхнуло з вітрів вітру, витягало вперед свої руки і, розкривши долоні, випустив пряміком у темряву потоки блискучого світла.
- Тепер ви можете увійти. Або ви можете не входити, - продовжував говорити Герос своїм безхребетним голосом, який все ж таки виявився у вухах кожного присутніх: Настав час погасити вогонь цього світу.