Глава 111 — Схоплю шторм (Часть 5)
Зрештою, мова Обжерства обернувся навколо Леветайна, який з усіх сил намагався вирватися зі свого захоплення. У багатьох відношеннях це було дуже дивне видовище. У епіцентрі полум'яного шторму, який спалював хмари, чиясь мова потягнув на себе маленьку світлу намистинку.
Проте Теодор не мав можливості насолодитися цією чудовою сценою.
- Гей! Швидко ковтай його!
Тривалість ефекту Флюїдізації досягла своєї межі. Незважаючи на те, що Обжерство сконцентрувало Леветайна, температура ставала все гіршою і була далеко не на тому рівні, при якому його фізичне тіло зможе вижити. Коли Флюїдізація підійде до кінця, Тео миттєво помре.
Якось він мав з'ясувати Леветайну, перш ніж це станеться. Тривога Тео була передана Обжерству, і язик натягнувся ще сильніше.
- Спротив марно, виродку! – Схвалило обжерливість, і вона не могла стримати своєї радості.
Потім гримуар потягнув на себе тіло Леветайна так сильно, як тільки міг.
Забери його!
Це була остання, відчайдушна боротьба. У небо змило полум’я. Хмари, що плавали десятки кілометрів над Тео, розвіялись наче світил і вся видимість спотворилась.
Це була сила, схожа на Дихання дракона, яке раніше продемонструвала Вероніка! Теодор приголомшено дивився на розірване небо.
« Якби це полум’я обрушилося на нас...»
Вони були б вбиті, не маючи жодної можливості якось цьому протистояти. Цей викид вогню міг стерти з лиця землі навіть правителя елементів. Можливо, якби Леветай зміг перетворитися в четверту форму, він міг би постійно вивергати такі струмені полум’я.
Однак коли Леветай востаннє прорвав, він втратив здатність чинити опір. Обжерливість згадувала це як слабкість третьої форми. Його тіло втратило всі свої захисні функції, щоб використовувати всю наявну силу.
Чавк!
Як і завжди, коли страва заслуговувала похвали, Обжерство видало звук чавунізму й зникло в його пащі. Водночас з’явилася оновлена інформація про легендарний гримуар Леветайн. Тепер можна було прочитати вміст, раніше закритий запитаннями.
Леветайн.
Гримуар, в якому лежить вогняне царство Муспельхайм.
Під час Рагнарока Сурт повністю звільнив силу гримуара і спалив світове дерево, випустивши Муспельхайм на волю. Однак у свою чергу він був перетворений на попіл і гримуар, який втратив свого власника.
* Клас предмета: легендарний.
* При поглинанні близькість з магією вогню зростає до межі.
Магічна сила, яку використовують заклинання вогню, зменшується наполовину.
Занурення від вогню нижче, ніж користувач буде проігноровано.
Зменшиться рівень захисту від вогню, вищий за кількість користувачів.
Якщо ви поглинете його, то навчите Перстень Муспельгейма. Ви зможете поетапно викликати полум'я Муспельгейма.
Після поглинання Ви не зможете контролювати всю могутність цього гримуара за допомогою ваших поточних здібностей. Якщо ви хочете, щоб він визнав вас як свого господаря, Ви повинні бути принаймні майстром 8-го Круга, або користувачем 9-ого кола.
Це було просто безглуздо.
« Що це? »
Тео був настільки здивований, що навіть забув про біль. Гримуар, якого він запечатав у своїй інвентарі, "Поклонження смерті" також був безглуздим. Він міг поглинути від 50% до 100 відсотків здатності чорнокнижника 9-го кола і контролювати неживе. Але оскільки його тіло потрапить у владу чорного гримуара, поки що це був всього лише шматок пирога в небі.
Для порівняння, Леветай повинен був надати частину своїх здібностей без будь-яких обмежень.
У цей момент яскраве світло зникло, і його зір повернулося до норми.
- Угх-х ...?
Весь світ здавався розпливчастим. Його товариші також досягли своїх кордонів, борючись з яскравим світлом і жаром довгий час. Теодор не оглянувся по сторонах і просто закрив свої опушлі повіки. Він і так знав, що сталося.
Після зникнення джерела нестерпного жару, Леветайна, світ повернувся у свій початковий стан. Питання в тому, чи зможе сам Теодор вижити у цій ситуації...
- Тео!
Коли в околиці з’явилося повітря, до нього повернувся слух. Тео почув наближення звуків і вимикнув Флюїдізацію. На нього відразу навалилося запаморочення. А слідом за ним у його свідомість увійшла біль від почорнільної плоті і закипілої крові.
- А-а-ак!
« Який жахливий біль! »
Тепер Тео зрозумів, чому спалення було найжорстокішим смертним вироком.
Навіть пориви вітру змусили його пожвавлювати й стискатися в конвульсіях. Можливо, це було пов'язано з тим, що збитки, які він зазнав під час Флюїдізації, були передані його тілу.
Тео був весь покритий опіками і сподівався, що Сильвія зробить відповідні заходи.
Тим часом дівчина вже встигла підбігти до нього і, подивившись на його стан, миттєво використала магію та вигукнула:
- Тримайся!
Її руки засяяли синім світлом, коли вона активувала Охолоджуюче Приторкнення, схопивши Тео під голову. Це мало б стабілізувати його стан, перш ніж вона почне серйозно займатися опіками. Зцілення не буде просто неможливою справою, якщо рани продовжуватимуть палити від спеки.
Ця дія виявилася своєю ефективною, оскільки дихання Теодора трохи заспокоїлося. Інші групи, які пізніше втекли з табору, негайно почали лікуватися. Вони витискали з себе всю силу, раз за разом викликаючи яскраві спалахи цілющої магії.
Потім вищий ельф, Алукард, попросив допомоги у правителя елементів води, яка все ще існувала в матеріальному світі.
- Ель-Маре, будь ласка, зціли його! Якщо ціни недостатньо, в майбутньому я підготую для тебе особливе данину!
Стан правителів цих елементів був такий високий, що навіть вищі ельфи не наважувалися ставити їм вимоги. І ось, правитель елемента води Ель-Маре втупилася на Теодора пустим поглядом. Мана, залишена Алукардом, вже закінчилась і тому вона повинна була б використовувати свою власну силу для лікування.
Спочатку вона не прийняла б цього прохання навіть за умови обіцяної дати, але тепер вона кивнула.
- Той, хто гасив полум'я, яке було ворогом світового дерева і запобігав катастрофі... Це досягнення, яке я не можу залишити без уваги. Дань буде ні до чого. Молодий чоловік, ми пишаємося твоїм сучасним подвигом, - сказала Ель-Маре, розмахуючи ладонами.
Вжу-у-вух!
Появилось приємне світання. Сухий ґрунт зволожував, і в мертву землю повернулося трохи енергії. Це була сила, подібна до тієї, що була у вищих ельфів, але на більш високому рівні. Світло окутало Теодора, і його тіло почало повертатися до свого початкового стану. Розірвані нерви відновилися, біль зникла і уражені ділянки знову почали покриватись шкірою.
Теодор зміг частково відновити свою свідомість. Зрозумівши, що відбувається, він поклонився правителю води, яка дала йому таку сердечну доброзичливість.
- Дякую.
– Не за що, - похитала головою Ель-Маре, після чого знову говорила.
- Весь жар, що залишився у твоєму тілі, був вигнаний. Але ти не повинен бути обачним, коли використовуєш силу, яку прийняв або зіткнешся з наслідками, — вона попередила тебе, дивлячись на ліву руку Теодора. Там вже не було опіків, але з’явилася татуювання, яке нагадувало сонце.
Це була сила, яку Обжерство звело із Леветайна, Перстень Муспільгейма. Сила, яка може викликати Муспельхайм була занадто сильною для смертного, який ще не досяг рівня майстра. Найменша необережність або зловживання могли відразу спалити його.
- Так, мати води. Для мене було честю зустрітися з вами, — посміхаючись, знову вклонився Тео.
- Ніколи не думала, що зустрінуся з існуванням із Епохи міфів без двох. Це був захоплюючий день.
Інші люди, можливо, не розуміли її слів, але Теодор відразу здригнувся.
Насправді, від очей намісника елементів не приховалася доля Леветайна. Тим не менш, Ель-Маре, очевидно, не була вирішила викривати Тео і, загадково посміхнувшись, зникла з матеріального світу.
Велетенська істота випарувалася через сильний порив вітру.
Магі розуміли, що все закінчено і не могли стриматися від зітхання.
– О-о- о... Невже кінець?
- Якось навіть не віриться.
- Мені теж.
Один з них розумів, що смерть, яку вони щойно пережили, була неминучою, тоді як інший ледве вірив у можливість вижити. Правда, єдиним пораненим тут був Теодор. Але якби він не зробив останнього кроку, весь континент став би пеклом.
Боротьба з легендарним гримуаром була жахливою. Вона була настільки складною, що переможці просто не могли насолодитися її закінченням.
– ... Це добре, що ми перемогли.
Переляканий Теодор обблокувався на Сильвію і підняв погляд. Відчуття того, що сталося, ще не зникло. Тео подивився на небо, спотворені Леветайном, а потім оглянув свою ліву руку.
« Кільце Муспільна... Думаю, я розумію".
Ель-Маре говорила про те, що ця сила була як фонтан, тиск якого міг пошкодити його тіло. Вона була наче активний вулкан, і вона все ще надто сильно впливала на Теодора Міллера. Якби він спробував вивільнити її прямо зараз, то спалив би як себе, так і все навколо.
Отже, зараз прийшов час зосередитися на своїй меті паралельно слідуючи за цією силою родом з Епохи міфів.
6-ий Коло був викарбуваний в його серці. Це було саме те, чого хотів досягти Теодор ще до того, як поїхав в Ельфхайм. Але тепер йому було боляче навіть закривати очі, не кажучи вже про зосередженість.
Сильвія обережно підтримала його і запитала:
- Тео, тобі краще?
– ... Да, я в порядке. Дякую за допомогу. Якщо б не ти, все могло бути набагато гірше - відповів Тео, відчуваючи легке збентеження.
Що б сталося, якби тут не було його обжерливості? Чи могли ельфи отримати верх над Леветайном, який колись вже спалив світові дерева?
Зовнішній результат був спричинений тим, що обжерливість була неприродною для гримуарів. Однак боротьба між ними не пройшла через фінальну конфронтацію. Мабуть, Ельфхайм відмовився б від усіх своїх зусиль і так нічого й не добившись.
"Я не знаю, чи є там якісь інциденти, які неодмінно виникають у мене на місці?"
Це могло здаватися одним і тим же, але в залежності від причини його поведінки також може бути різне. Безмезида гримуарів... Навіть саме існування Обжерства було дивною річчю, не кажучи вже про таку функцію.
Грімуар Теодора був наче комахоїдна рослина з надзвичайно розвиненою їжею.
Однак Тео не встиг розвинути цю думку.
- Хух! Я думала, що помру!
У цей момент до групи підійшла найвищий ельф Аліса, яка встигла частково відновитися.
Вона, мабуть, втомилася від того, що кілька годин була змушена підтримувати правителя елементами вітру, але не показувала цього.
Завдяки її енергійному вигляду група отримала достатній заряд енергії, щоб почати рух. Навіть Алукард пішов вперед, чий стан і вигляд були прямо протилежними Алісіним.
- Як тільки повернемось, пропоную це як слід святкувати! - Вищей ельф, піднявши великий палець.