Глава 54 — Голоси, які кличуть його (Часть 3).
Майстер Красної Вежі, яка назвала себе Веронікою, зустрілася з Тео. Її золотаві очі, що сяяли цікавістю та зацікавленням, на відміну від Майстра Сіней Вежі були дуже обтяжливими.
Коли Тео несвідомо намагався відступити назад, його плече стиснуло білу руку Вероніки. Незважаючи на її м'якість, з неї виходила жахлива сила.
- Е-е? Ти відрізняєшся від того, що я чула про тебе.
Вона перевірила Теодора зверху вниз, а потім звернулася до Вінса:
- Вінс, хіба ти не казав, що твій учень на четвертому колі?
- Так, все вірно.
- Очевидно ж, що у цього хлопця 5-ий Коло... Ні, почекайте-но хвилинку.
Вероніка помітила 5-ий Коло всього з одного погляду, але потім вираз її обличчя раптово змінилося. Вона пильно подивилася в саме серце Тео і миттєво побачила проблему, з якою він боровся протягом декількох днів.
- Він нестабільний. 5-ий Круг прокинувся через той інцидент? Таке трапляється, коли перетинаєш « непідготовлений організм ».
Він дійсно не зміг обдурити погляд Вероніки, яка була магом 8-го Круга.
Тео кивнув нею, не переставаючи захоплюватися.
Говорячи про це, Бланделл теж миттєво побачив, що Вінс досяг шести кола. Для Вероніки, магу рівного йому рангу, не було важко з'ясувати, що його 5-й Коло нестабільний.
- Малюк, твоя магічна сила звивається сама по собі, а коло продовжує відкриватися і закриватись?
– Да.
- Це типовий симптом дигармонії. Так відбувається, коли організм не може прийняти того, що розуміє голова або коли тіло прокидається без просвітлення. Такі проблеми не вирішуються просто з часом.
Теодор здригнувся від її слів. Він отримав багато знань з бібліотечних книг, але ніколи не зустрічав жодного підручника, який описує династію під час перетину «стени». В принципі, це було щось, що можна було відчути лише після 5-го кола, а отже інформація про такі явища не містилася в академії Теодора.
Вероніка посміхнулася, немов знала про це, і сказала Шуґелю:
- Що ж, Шугель, тоді я заберу цю дитину?
- Вибачте, але я не можу з цим погодитися. Навіть якщо це Ви, Його Величність є головним пріоритетом.
- Ха, старий, а що по-твоєму я збираюся зробити? Я просто збираюся відвести його в прийомну. Невже в тому, що я відведу його до короля є щось дивне?
Мабуть, Шуґелю було важко прийняти таке рішення. Ця ситуація була пов'язана з серйозним інцидентом, який міг призвести до катастрофи. Однак він вважав, що небезпечний дріт Вероніки і зрештою відступив.
- Так, будь ласка, зробіть це.
– Добре! Отже, вирішено, — вимовила Вероніка, прибивши Тео за плече.
Тео весь напружився від такого несподіваного контакту. Приємно було відчувати чиєсь дотик до своєї спини, та ще й настільки щільне. А для 19-річного хлопця це і зовсім було фаталістично. Він відчував, як Сильвія дивиться на нього, але Вероніка тим часом швидко проговорила:
- Гей, малюк. Не міг би ти по дорозі в прийомну розповісти мені про турнір? У той час мене не було в столиці.
– ... Звичайно.
Тео так і не зміг возз’єднатися зі своїм вчителем, оскільки його спіймав Майстер Червоної Вежі.
***
Її особистість була невідомою, як і її вік. Вона була однією з небагатьох вбивць драконів, що жили сьогодні. Вероніка була вершиною еволюції бойових магів, а також найбільшою і найнебезпечнішою людиною з веж магії.
До цих пір він чув про Майстра Червоної Вежі тільки чутки, але тепер він розмовляв з нею обличчям до обличчя.
« Це людина... Вона взагалі не приховує своїх почуттів."
Простіше кажучи, Вероніка була прямолінійною і відкритою. Вона була повною протилежністю Бланделлу, за усміхненою особою якого завжди щось тануло. Якщо Вероніка була щасливою, вона сміялася. Якщо вона була здивована - то її рот розкривався. Вираз її гарного обличчя то й справа змінювалася. Що стосується природної жорстокості, то, ймовірно, це було пов'язано з її особистістю, оскільки вона, не вагаючись, повністю виходила з розуму, коли сердилась.
Коли розповідь дійшла до того моменту, коли Теодор здобув перемогу, вона без найменшого формальності постукала його по плечу.
- Об'єднана магія! Це старий прийом, але, мабуть, він виявився досить потужним, оскільки ти зумів перемогти з його допомогою цю дитину.
– ... Я не дитина, — неохоче пробурмотила Сильвія, йдучи за ними. У відповідь Вероніка зупинилася і насміливо сказала:
- Ні, якщо тобі лише 17 років - ти ще дитина.
Але її відповідь не була причиною, по якій вона зупинилася. Вони вже прибули до приймальні, яка і була їхнім пунктом призначення.
Група стояла перед розкішними дверима.
- Що ж, вперед!
А потім вони стали свідками справжніх руйнівних інстинктів господині Червоної Вежі.
Бу-дух!
Не соромлячись, вона підняла ногу і вдарила нею у двері! Важкі двері, які, здавалося, важко буде відкрити навіть двома руками, були відкриті одним ударом. Це була її власна сила, без найменшої примести магії?
Навіть Вінс, знайомий з силою Вероніки, здригнувся, коли двері в приймальню відчинилися, і їх поглядом стали дві фігури всередині людей.
- Вероніка!
Один з них, який мав дуже здивований вираз обличчя, був Майстром Сіней Вежі Бланделлом. Навіть під мантією було видно, як подрібнюються його м'язи. Вероніка нахмурилась, а тоді звернулася до чоловіка, який сидів поруч з ним.
- Е-е, Ваша Величність? Давно не бачилися.
- Верно. Хіба це не перший раз з тих пір, як Ви пішли на південь? - Безмежно відповів чоловік середнього віку Курт III, що сидів у кріслі.
- В-Ваше Величність!
Шокований Теодор і його супутники відразу ж впали на одне коліно.
Вони зовсім не були готові до цього. Тео ще не прийшов в себе після зустрічі з Веронікою, як тут опинився перед самим королем.
Враховуючи присутність короля, було б великою проблемою, якби хтось, крім Майстра Червоної вежі, відкрив двері подібним чином.
На щастя, Курта III непокоїлась.
- О, не варто надто багато турбуватися. Важко хвалити ваші зусилля, якщо ви так і далі стоятимете в цій позі.
- Як забажаєте.
- Теодор Міллер і Сильвія, будь ласка, зробіть крок вперед.
Незважаючи на тихий голос короля, у ньому все ще була величезна сила.
Звичайно, двоє чоловіків відразу пішли вперед.
Фіолетові очі короля, що блищать від радості, дивились на Сильвію — Теодора. Будучи власником цього королівства, він розумів, що поява нових вищих магів приведе до зміцнення національної влади. Отже, він мав усі підстави бути задоволеним.
- Я визнаю ваші заслуги у знищенні Старшого Лича, який з'явився в Баронстві Міллерів. Якщо б вас двох там не було, тоді він, можливо, розорив би весь цей район. Це не офіційна позиція, але я хотів повідомити вам про це безпосередньо.
- Ми дуже вдячні за ваші слова.
Обидва чоловіки прийняли похвалу згідно з загальноприйнятими формальностями і поклонилися.
- Небезпечний об'єкт 3-го класу, Старший Ліч ... У будь-якому випадку, це була ситуація, яка могла перерости в загальнонаціональну катастрофу. Заслуга надто велика, щоб її можна було подякувати всього кілька слів. Тому...
Курт підняв руку, і Бланделл простягнув йому два аркуші паперу, перев’язані червоними нитями.
Потім король передав їх Тео та Силвії, які ввічливо прийняли їх обома руками.
Після цього їх зміст було вислухано пряміком з уст самого Курта:
- Тепер ранги Теодора Міллера та Сильвії будуть збільшені від "базового" до « Середнього». Також ми оплатимо додаткові витрати і уявимо винагороду за небезпечне завдання 3-го класу, а також пересознемо простірний кишеню, який був зруйнований під час місії. Це указ Курта III.
Поки двоє людей, що були приголомшені, намагалися зрозуміти значення цих слів, Курт подивився на Теодора.
- Головний внесок у цю місію приніс ти, Теодор Міллер?
— Так, — подавши тремтіння у своєму серці, відповів Тео, піднявши погляд на Курта III.
Король не став би просто так називати чиєсь ім'я. Навіть якщо якась людина була покликана для доповідь, король, ймовірно, просто слухав би, в той час як питання задавав б хтось інший. Таке відношення було далеко не офіційним, так що Курта, ймовірно, була якась хороша причина для того, щоб назвати Теодора по імені.
Тож не дивно, що Курт III говорив про додаткову винагороду.
- Я вирішив, що твоя заслуга занадто велика, щоб виміряти її за існуючими стандартами. Тому, обговоривши це з Майстром Сіней Вежі Бланделлом, я вирішив запитати тебе безпосередньо.
- Я слухаю.
- Теодор Міллер, скажи мені, чого ти хочеш?
Коли король почув голос у приймальні, Теодор здригнувся.
- На рахунок Курта III і Майстра Сіней Вежі Бланделла Адрункуса тобі буде дане бажання. Але воно не може перевищувати вашого рівня заслуг.
Те, чого він хотів... Ні на небі, ні на землі не було більшої нагороди!
Тео почув ці слова, але не міг їх зрозуміти. Ні, він не міг їх прийняти. Національна влада Королівства Мелтор могла бути трохи нижчою, ніж у Імперії Андрас, але Великобританія Мельтер все ще класифікувала себе як одне з могутніх держав континенту.
Проте, Король Мелтора дав йому бажання? Це була справді щаслива подія, яка відбулась тільки один раз у житті.
«... Бажання... Мені буде дано бажання"
Голова Тео почала кружляти, і він відчув тривогу. Але, на диво, він залишався досить спокійний. Тео холоднокровно виміряв серйозність цієї можливості. Не було такої людини, яка б не мала однієї або двох бажань. Бажання були частиною людської природи, і Теодор був не винятком.
« Поліпшити один національний скарб... Ні, ризик занадто великий. Я не знаю, чи є старший Ліч національного достаття і просити щось подібне - це перебір."
Можливо, артефакти, які були вище рейтингу "дорогоцінного" погляду, як - от: « Скарб" та "легенда", вважалися національним надбанням. Тео щиро хотів отримати щось подібне, але він не був впевнений, чи варто такий предмет упокоєного старого Лича.
Як було сказано в старій приказці, коли просити забагато — можна більше втратити, ніж придбати.
У цей момент йому згадався розмова з обжерством.
- Проблема полягає в якості їжі. Не варто годувати мене лише звичайними книжками.
Завдяки його підказці Тео зміг надрукувати інвентар і отримати Поклонення смерті. Донині обжерство не давало йому поганих порад. Можливо, книги вищого класу допоможуть Тео рости ще швидше.
« Якщо добре подумати про це, то обжерливість вже давно не отримувала рідкісних книжок. Можливо, це хороший шанс стабілізувати 5-ий Коло."
Магічні книги, які зберігалися в Макічній асоціації та палацах, не могли бути прочитані без дозволу. Поки він не матиме високого рангу, то навіть не зможе подати заявку на оренду якоїсь книжки. А повністю відкритим це місце стане лише тоді, коли йому буде признатися прайм-ранг.
Це місце було названо Нулевою бібліотекою. Це була скарбниця Королівства Мелтор, в якій зберігалися магічні книги і гримуарі, які не підлещувалися від відтворення.
Теодор нарешті прийняв рішення і сказав:
- Ваша Величносте, у мене є одне прохання.
- Я слухаю.
Тео глибоко зітхнув, а потім вимовив своє бажання настільки спокійним голосом, на який тільки міг:
- Ваша Величносте і Майстра Вежі, якщо ви пробачите мені мою зухвалість, я хотів би попросити книгу з Нулевої бібліотеки.