Глава 55 - Нульова бібліотека (Часть 1).
« Книга з нульової бібліотеки?», — почувши це, Бланделл і Курт III змінилися в обличчя.
Звичайно, вони знали, наскільки цінні для чарівників книжки з Нулевої бібліотеки. Вони могли підвищити здатність людини навчатися або навіть забезпечити магічний захист. Це були скарби, які навіть вищі маги вважали дуже складними для отримання.
Але чи ці цінні предмети були настільки дивовижні, що людина, яка мала будь - яке бажання у своєму розпорядженні, зажадала саме одну з них?
Курт III зрозумів значення слів Теодора і сказав:
- Книга з Нулевої бібліотеки... Оренда - проблем не становить, але ти говориш про щось більше.
- Так, все вірно.
- Ти хочеш отримати таку книгу в власність?
Отже, король правильно зрозумів контекст прохання. Отримання права власності на одну з книг Нулевої бібліотеки було гідним бажання, навіть якщо вона не була державною власністю.
Ті, хто усвідомлював значення бажання Тео, показали чітку різницю між собою. Бланделл з подивом зітхнув, похитнувши своєю бородою, тоді як Вероніка уважно подивилася на свого протеже. Сильвія не мала впевненості, а Вінс впевнено кивнув, оскільки був єдиним, хто повністю розумів ситуацію.
Будучи власником Обжерства, Теодор міг трансформувати читання книги безпосередньо в самих здібностях і тому важко було знайти кращу нагороду. Отримавши книжку з Нулевої бібліотеки, він міг би вивчити такі здібності як Магічна Ракете Альфред Беллонтеса або стародавній дух.
Курт III якийсь час турбувався про це прохання, після чого прийняв рішення:
– ... Добре.
На щастя, його відповідь була позитивною. Курт III серйозно подивився на Тео і сказав:
- Я дам тобі книгу з Нулевої бібліотеки. Але якщо ти не будеш виконувати належним чином свої зобов’язання, то повернеш книжку назад.
- Дякую за щедрість, Ваша Величносте.
Хоч король і висловив певні умови, але в основному він все-таки просто давав книгу Теодору. Кожен маг був зобов’язаний належним чином виконувати свої обов'язки, а також передавати нагромаджені знання наступним поколінням, до того ж книга повернулася б у скарб королівства після смерті Теодора Міллера.
Так чи інакше, Курт III вирішив, що досягнення Теодора заслуговують такої нагороди.
- Вероніка.
- Так? Чим можу служити, Ваша Величність? - Поцікавилася Майстер Красної Вежі, сидячи у своєму кріслі.
- Я хочу, щоб Ви супроводжували Теодора Міллера і допомагали йому в перегляді книг Нульової бібліотеки. І ще, зверніть увагу, що ви не повинні щось з цього отримувати.
- Гаразд-ладно! Скільки років пройшло з того часу, як я відчувала запах книги?
- Що ж, на цьому все, — оглянувши присутніх, піднявся Курт.
Коли він встав, люди в кімнаті звичайно схилили коліна. Бланделл і Вероніка були єдиними, хто залишився на своїх місцях. Два майстри бештів попрощалися з намісником Королівства Мелтор за допомогою простих поклоней.
- Ще раз дякую за допомогу. Сподіваюся, що вам сподобаються ваші обов'язки і в майбутньому ви станете вірно служити Королівству Мелтор. Не можу повірити, що за два тижні я вже двічі побачив ваші обличчя.
- Як накажете, Ваша Величносте! – в унісон прокричали Сильвія и Теодор.
Нарешті їх друга зустріч з королем підійшла до кінця.
***
- Ну що, тепер підемо в Нульову бібліотеку?
Коли Курт пішов, Вероніка знову перейшла на Тео.
Вероніка могла бути жорстокою, але її особливий запах і м'які дотики були небезпечні для почуттів Тео. Сильвія пішла разом з Бланделлом. Таким чином, Тео пощастило, що з ним залишився хоча б Вінс.
- Майстер Вежі, Тео некомфортно.
– А-а? Да?
Коли Тео побачив, як у Вероніки з золотавими очима, то затинався і сказав:
– А-а... Ну-у... Це...
- А, точно, я ж виділяю багато тепла. Я цього не відчуваю, тому іноді забуваю. Так сталося з моїм народженням, — промовила Вероніка, вхопивши руку на шиї Тео.
Коли Вероніки припинили контакт з рукою, то тіло Тео знову стало холодним. Але навіть після цього він продовжував задумуватися, чи справді ця спека викликана не її величною магічною силою, а була присутньою їй з самого народження?
— Ну, багато хто знає цю історію, — зауваживши його цікавість, застоїла Вероніка. — У мене тече кров червоного дракона.
Вона говорила це так недбало, ніби розповідала про свій майбутній обід у вигляді супу з білим хлібом. Тео машинально застиг на місці, а ось Вінс, який вже неодноразово чув про це, продовжував йти вперед з невразливим виразом обличчя.
Коли Тео прийшов до тями і швидко нагнав її, Вероніка лише потиснула плечима.
- Це не така вже й велика подія. У мені навіть не половина цієї крові, а чверть. Я просто живу трохи довше, ніж звичайні люди, і моє волосся та очі яскравіші за в інших.
Проте Вероніка вспадкувала на землі кров дракона, який вважався найбільшим створінням і тому не вважалася звичайною. Безмежна магічна сила та чутливість, які можуть домінувати над природою, були поза досяжністю інших людей. Саме її походження, мабуть, посприяло тому, що вона досягла рівня Бланделла в куди молодшому віці.
- Я можу свідомо притупити свідомість, щоб зменшити жар... Але тоді мені буде важче сприймати речі. Прошу вибачення за незручності. Я була занадто нечутливою, — відкинувши волосся, пробурмотувала Вероніка.
- Все гаразд.
Можливо, це було через її збентежений вираз, але Тео машинально додав:
- Це було трохи тепліше, ніж зазвичай.
Чесно кажучи, йому було дуже жарко, але він не був ідіотом, який зовсім не усвідомлював те що відбувається навколо нього. Мабуть, її оточували лише ідіоти.
– ... У тебе добрі манери, як для дитини.
Вероніка спробувала виглядати невимушеною, але все одно закрила швидше. Її реакція і справді була чесною. Вона мала зовсім інше враження, ніж мила Сильвія.
Вони прибули на 10 хвилин раніше, ніж очікувалося, оскільки Теодору і Вінсу довелося майже бігти, щоб утекти за широким кроком Вероніки.
Двері Нульової бібліотеки були вражаючі в багатьох відношеннях.
Як тільки Тео побачив двері, висічені з непрозорого льоду, він пробурмотів:
- Не можу бути, це сплавивши адамантія.
Поки він тихо бурмотів собі під ніс, Вероніка кілька разів стукнула у двері.
Дум-дум! Дум-дум!
Удари були достатньо потужними, щоб викликати оглушливий звук. А ось її білий кулак після кількох ударів навіть почервонів.
- Якщо я хочу знищити її, мені знадобиться цілий день, щоб зібрати всі сили. Те саме можна сказати про майстра меча. Це місце подібне до таємного зберігання королівського палацу. Пройти крізь неї за допомогою просторової магії теж неможливо, тому що ця "двері" оточує всю кімнату, - продовжувала пояснювати Вероніка.
До цих пір не було єдиного розуміння того, яким металом був найкращий, але кожен ковар міг точно сказати, який з них є найміцнішим.
Адамантій був королем металів. Після очищення метал блокував усі фізичні та магічні атаки. Його не можна було використовувати для створення такої зброї, як меч, але він був абсолютно ефективний у якості стіни, щось захищала.
Перед тим як відкрити двері в Нулеву бібліотеку, Вероніка повернулася до Вінса.
- Вінсе, тобі доведеться почекати тут. Вибач, але ти не можеш увійти в цю бібліотеку. Теодор був єдиним, хто отримав дозвіл від Його Величності.
- Звичайно. Хай щастить.
Коли Вінс відійшов від Теодора, Вероніка простягнула руку до дверей.
Шу-у-ву-о!
Як тільки її долоню торкалася поверхні, шалена хвиля магічної сили поширилась по цілому світі.
Ця магія була як мінімум 6-го кола. А, може бути, навіть 7-го. Це означало, що якщо той, хто хоче увійти всередину, не матиме достатньо магічної сили, то навіть замкова свердловина не з’явиться!
Вероніка зарядила двері магічною силою і відразу ж поклала ключ у центр чарівного кола.
А потім обидва людини одночасно зникли.
***
Вжух!
Захоплені яскравим спалахом, Вероніка і Теодор з’явилися по інший бік дверей. Магія просторового руху спрацювала завдяки тимчасово відкритому щілину і прийняла двох людей. Відстань була короткою, а тому Теодору не було погано, як минулого разу.
Тео відразу озирнувся.
« Це... Це Нульова бібліотека?»
Це був простір, якому явно не вистачало реалізму. Кімната виявилася яскравою навіть незважаючи на те, що була повністю закрита. Це було пов'язано з присутністю на стелі освітлювальних пристосувань, які служили джерелом магії освітлення.
На ньому книги зберігалися у скляних скриньках.
Іноді Теодор бачив порожні скляні коробки, що Вероніка пояснила наступним чином:
- Люди позичали, або втратили ці книги. Короба так і залишилися тут в надії, що одного дня їх вміст повернеться назад. Тим не менш, я ще не бачила, щоб втрачені книги поверталися назад.
– Но... Як вони могли загубитися?
– Що ж... Усі загублені книги пов’язані зі смертю їхніх орендарів та інших крадіжок. А покарати померлої людини ми не можемо, вірно?
Насправді, не було такого чарівника, який знехтував б книжкою із Нулевої бібліотеки. Версія про те, що така книга буде з великою ймовірністю вкрадена, ніж втрата через недбалість її власника вважалася більш правдоподібною.
Упевнений у цьому, Теодор більше нічого не говорив про навколишні книги.
Скляні коробки відкривали без необхідності проведення будь-якої окремої процедури.
« Оцінка»
Його привабила червона, потужна магічна сила.
"Адське полум'я".
У цій книжці описано, як вогонь у світі демонів може спалювати всю матерію.
Запрошене пекельне полум’я не можна зупинити звичайним способом. Воно горітиме, поки не вичерпає всю магічну чи життєву силу мага.
Порушення, які нанесли цим заклинанням, дуже важко лікувати.
Автор цієї книги вирішив приховати свою особистість.
* Клас книги: скарб.
Після її поглинання, Ви навчитеся заклинання « Адське полум'я».
Умови вивчення: 7-й Коло, близькість до магії вогню.
Після її поглинання, суттєво зростуть ваші здібності в магію вогню.
* Це оригінал, написаний безпосередньо автором. Існує дуже низька ймовірність того, що ви придбаєте деякі думки автора.
Це була магія 7-го Круга, Адське полум'я! Окрім Майстра Красної Вежі, більше ніхто не міг вільно впоратися з цим одним із найскладніших заклинань. Навіть майстер меча став би справжнім самогубцем, якщо б вирішив стати на шляху до Адського Пламені.
Сила адського Пламіна славилася тим, що спалювала будь - яку ауру, яка намагалася перешкодити йому.
Проте Тео чітко бачив умови його вивчення і спокійно повернув книгу на своє місце. Для досягнення 7-го Коло йому знадобиться кілька років або навіть десятиліть.
Спочатку його сильно збудило відчуття в своїх руках справжнього «сокровства», але це почуття тривало недовго.
Теодор з гіркотою подивився на навколишні книги і скаржився: « Ці книжки надто складні та умови для їхнього вивчення... Це як виколоти одне око. Є магія, яку може використовувати тільки одноока людина? Або, наприклад, магія, яку можна дізнатися тільки якщо людина - жіноча стать чи лисий...
У міру того як кількість книжок зростала, рівень їхнього поглинання теж ставав важчим. Йому потрібно було бути з 6-им або 7-м Колом, щоб отримати хоч якийсь висновок від присутніх тут книг. Він навіть не дивився на книжки, які передбачали втрату або погіршення стану тіла.
Оскільки в це місце, як правило, потрапляли лише по-справжньому видатні чарівники, тут було мало заклинань, які міг би освоїти Тео, який був магом 5-го Кругу. Але в цей момент...
– Э-э...?
Його увагу привернули томік у шкіряній палітурці з золотими літерами.
Його сенсорне сприйняття відразу ж защемкочувало йому шию, ніби підштовхуючи Тео до того, щоб він швидко простягнув руку і взяв цю книжку.
« Оцінка»
І от, перед очима Тео з'явилася інформація, отримана завдяки оцінці.
"Піснь Боя"
У ній містяться різні методики зміцнення вашого тіла, які дозволяють битися в ближній битві.
Оскільки всі вони були розроблені з вишуканої родини, яку не міг використовувати ауру, Пісні Боя дуже підсилюють тіло за допомогою магічної сили.
Ефективність технік значно перевищує будь-яку магію, і тому важко знайти таку аналогію. Тим не менш, у використанні такої магії є і свої недоліки.
* Клас книги: скарб.
Після її поглинання, ви опинитеся "Песне Боя".
* Умови вивчення: щонайменше 5-й Коло.
Після її поглинання, значно зростуть ваші здібності ближнього бою.
* Це оригінал, написаний безпосередньо автором. В залежності від рівня вашої підготовки, ви навчитеся деяким талантам самого автора.