Після того як я почала вивчати Німфадорову власну ученицю, вона зрозуміла на собі біль ситуації, коли в тебе навіть на обід зайвого часу не залишається... Не те щоб я так сильно ловив на дівчинку, що забороняю їй відпочивати. Навпаки, для початку я обрав досить щадний режим і дозволив дівчинці пристосуватися до нового розпорядку дня. От тільки так, поєднувати навчання в Хогвортсі, заняття метаморфізмом і відвідування моїх додаткових занять з шумерської магії...
Графік Німфадори вийшов по-справжньому завантаженим. Їй ще ессе та іншу домашку треба було робити, готуючись до звичайних занять у школі... Що вже обіцяло найближчим часом стати серйозною проблемою. Людина, яка старанно працює і не є працьовитою, не може постійно вколюватися. А якщо йдеться про 13-річну дівчинку... Без відпочинку і розвантаження було необхідно.
Добре, трохи втоми я міг компенсуватиментальні чари, придаючи дівчинці легкий заряд бадьорості під час наших з нею занять ... Ще трохи втоми могла компенсувати сама Німфадора, власні навики в ментальні магії і дике бажання виправдати мої очікування. Але цього все одно не відміняло необхідність відпочинку і розрядки.
І якщо з першим я ще міг щось зробити, підганяючи наш розклад так, щоб субота і неділя у дівчинки залишалися практично повністю вільними. То ось з розрядкою... У Хогвортсі була мало способів як-небудь розважитися і відпочити. Так, періодичні виходи в Хогсміт розбавляли сірі будні Німфадори. Але такі прогулянки дуже швидко прибираються. Але Хогсміт не рясніє розвагами.
Так у Німфадори ще й деякі проблеми з іншими дітьми були... У тій банально не було друзів або подружок, з ким та могла б розважитися в магічному селі. Через що сама Німфадора вже в листопаді часто нехтувала можливими походами до Хогсміту, віддаючи перевагу їм обіймання у теплому гуртожитку своєї школи. Що теж непогано, але нервове напруження і втому все одно продовжували копатися ... Так само і я, фактично єдиний близький для дівчинки чоловік у стародавньому замку, на вихідних не дуже то й квапився відвідувати своє робоче місце.
Я повинен був взяти всю цю ситуацію у свої руки, заздалегідь поговорившись з Беллою та Вейлом на рахування речей...
- Німфадору, у тебе немає важливих планів на ці вихідні? - Закінчуючи наступну лекцію про будову душі і методи використання парочки медитацій, що дозволяють цю саму душу відчути, запитав я у своєї дівчинки.
- Не-а, планів на вихідні у мене немає. А що таке, професор Блек? Ви хочете влаштувати мені якісь тренування в ці вихідні? - З деяким ентузіазмом уточнила в мене учениця Пуффенда. Моя компанія, нехай і супроводжуючись тренуваннями, любила дівчинку куди більше, ніж горда самотність у стінах замку... Останнім часом ті навіть з колишніми друзями не спілкуються, а проводять надто багато часу у тренуваннях.
А ще борсуки, на перевірку, виявилися не такими вже й дружніми. А якщо точніше, то вони просто не змогли підтримувати зв'язок з надмірною зацікавленістю у своєму факультеті. Все ж чутки про те, що я взяв Німфадору в особисті учениці швидко поповзли через Хогвортсу, викликаючи хвилю завести в сторону дівчинки... Навіть борсуки не могли радіти за свою подругу. Надто багато людей хотіли зайняти місце дівчинки.
Через що сама Німфадора навіть ризикувала стати об'єктом трави. Але я був дуже пильним у цьому відношенні, не дозволяючи задиратися моїй вчениці... Що послужило ще одним цеглином в вибудовуванні моїх відносин з дівчинкою. Тепер та могла покладатися на мене і в таких питаннях. Що непогано, але закоханість дівчинки в якийсь момент загрожувала перерости у щось більше... І я навіть був готовий миритися з цим, навчившись використовувати ці почуття для користі самій дівчинці.
- Не зовсім, Німфадора. Я хотів покликати тебе на прогулянку магловським Лондоном. - Посміхнувшись краешком губ, простягнувся на практиці реалізуючи деяку частину своїх думок.
- П-погуляти по Лондону? - Одного разу налякано і знервовано у мене дівчинка, в своїх мріях вже почав вилаштовувати... Будь-що. У такі моменти я вже себе знайшов, не бажаючи дізнатися таємне бажання дівчинки-підлітка.
- Так. Тобі треба переключити на щось більш цікаве, ніж нескінченна черга тренувань і уроків. - Спокійно кивнув я, дивлячись прямо в очі дівчинки. - Думаю, прогулянка по Лондону буде не такою вже і поганим нагодою відпочити і розлучатися. Звісно, якщо ти не проти компанії свого наставника. - Трохи розширюючи усмішку, озвучував я свої думки на цей рахунок...
І думаю мені навіть не варто згадувати, що після подібного запитання дівчинка не наважилася відмовити мені... Точніше не так, та навіть не подумала про відмову піти на прогулянку і навіть задавати зайвих запитань. Німфадора, звичайно, замислилася, як їй потім повертатися в Хогвортс, після прогулянки по Лондону ... Але так тривіальні думки не затримувалися в голові дівчинки надовго.
Напір дедалі більш запекліших думок швидко смогався все більше з голови Німфадори. А потім дівчинка просто прийшла до висновку, що її вчитель сам вирішить такі питання, а отже і переживатиме їй зовсім не про що... І нехай мені приємно таке довір'я, але в моменті я вже починав реально побоюватися за дівчинку. Іноді та надто нагадувала мені Беллу... Спадковість дає про себе знати?
- Нафіг подібні думки. Поки що мене все влаштовує, та і для Німфадори всі ці емоції виявилися досить корисними. Без такої сильної мотивації та навряд чи зможе довго витримати темп тренування. - Тихо шепотів я собі під ніс, відпустивши дівчинку висвояті і почав прикидати зразковий план нашої з нею прогулянки.
На жаль, тепер у Лондоні не так погода, щоб довго гуляти похмурими вуличками міста. До того ж, така прогулянка навряд чи буде цікавою для підлітка... Але в цьому плані я вже щось придумаю. Добре, вже наступного дня, коли я знайшов свою ученицю в пам'яті, то виявив парочку найбільш очікуваних і навіть реальних варіантів нашого майбутнього « побачення »...
Ну, принаймні сама Німфадора нашу прогулянку сприймати якось інакше просто відмовлялася. А я не квапився переконуватись, втілюючи в реальність « день мрії » своєї учениці... Ну, якщо так можна назвати просту прогулянку по центру Лондона, сеанс кіно в місцевому кінотеатрі і обід у фастфуд-кафе. Чесно кажучи, під час цієї прогулянки я почувався досить дивно.
Світ маглів все ще сприймався мною досить важко. Деякі моменти та закони цього світу видавалися мені відвертою дикістю, представленою в кінотеатрі романтична комедія ніяк не чіпляла і здавалося відкрито прісної, а обід у фастфуді... Ну, я не звик їсти таку їжу, хоча щось в ній все ж було. Шкода лише, що якість продуктів викликала огиду...
Але головне, що Німфадорі все сподобалося. Більше від цієї прогулянки все одно не потрібно. Головне, щоб дівчинка була задоволена і готова до нового виконання на навчальному фронті.
- Як отримати справжній зір, можемо ще раз так прогулятися. Запевняю тебе, що спочатку справжнім зором досить цікаво розглядати навколишній світ, інших чарівників і навіть простих маглів. - Пообіцяв я дівчинці, ретельно відходячи від останнього етапу цього « побачення ». Ну, принаймні в мріях Німфадори наша прогулянка повинна була закінчитися поцілуючою... На що я не дуже хотів іти.
- Ммм, знову ви про це, професор Блек. І як у вас так виходить будь-яку ситуацію занурити в сторону навчання? - Надувши губки, запитала у мене дівчинка, демонструючи самий крапельку образи в погляді. Але, довго будувати ображену ріжку не змогла. - Але ж, ваша обіцянка я все одно запам'ятаю!... Я хочу ще раз побачитися в ту кафе. - Все ж випускаючи на обличчя веселу і приємну посмішку, заявила учениця.
- Хм, якщо тобі так сподобався подібного роду їжа ... Думаю, я міг би навчити тебе заклинання, що дозволяє створювати їжу по існуючому зразку ... І так, відразу ж передбачуючи твої питання. Це не трансфігурація, а їжа не зовсім реальна. Пізнаєш правдивий зір — зрозумієш, про що я. У будь - якому разі, смак вона зберігає і ви відчуватимете себе цілком реальною. - згадавши про один з найбільш корисних заклять для подорожі, почав відвідувати я Німфадору.
- Эм... Тобто ви, професоре, вже володієте цим закляттям? - З якимось хіним блиском в очах, уточнила у мене Німфадора.
- Владею. - Легко посміхнувся я. - І навіть скопіював ті страви, що ти нещодавно їла з гідною набутого застосування розваг. - Відвертно радіючи, додав я, маючи честь спостерігати, як світиться обличчям моя учениця. - Але я не буду робити для тебе таку гидоту. - Я просто обламав мрії і бажання учениці.
- Хэй! Чому? - Пригнічено зустрілася дівчинка, не погоджуючи з таким становищем справ.
- Така їжа не надто корисна для зростаючого організму. І нехай ти як метаморфот можеш легко ігнорувати такі дрібниці... Але я не збираюся робити ще й господарським ельфом. Ну, принаймні не за просто так. - Розкаявшись, простягнув я...
- Ву, все знов з'явиться до навчання і тренування, професор Блек? - Навіть з якоюсь сумною у погляді, вточнила у мене дівчинка, відразу ж смираючись зі своєю долею. що я намагаюся стимулювати та заохочувати її до навчання.
- Ну а ти як хотіла... Хоча, якщо тобі дійсно сподобалися ці бургери, я міг би і створювати їх для тебе просто так. Все ж ти дійсно останнім часом добре працюєш... - Ловаючи на собі вмий погляд Німпфадори, тягнув я слова. Мене дуже потішила ця ситуація, а також емоції учениці... Мені було приємно перебувати поруч з джерелом позитивних і яскравих емоцій, які я відчував лише в моєму напрямку.
- Ви не жартуєте з мене, професоре? - Акуратно наближаючись до мене, уточнила дівчинка... А коли я отримав кивок, то відразу взялася поцілувати мене в щоку. Ось тільки зростання дівчинці не вистачило, дотягнулася та лише до мого підборіддя... Але і цього виявилося достатньо, щоб Німфадору в мить ока пробило на сміх і якесь вже майже нестримне веселощі.
- О, чорт. Все-таки добилася свого. - Одними губами прошепотів я, дивлячись на веселу і ретельно приховує власне збентеження, дівчинку. Проте, звинувачувати ту в чому або я не збирався.
Якби я був дійсно проти такої витівки з боку Німфадори, та б її не вчинила. Адже я міг передбачити наперед "шляховий план" дівчинки... Так що нехай вона веселиться. Німфадоре це зараз дійсно потрібно.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek