Новий навчальний рік почався для мене з розмови з Дамбльдором. При цьому старий викликав мене на розмову не для того, щоб обговорити якісь робочі моменти. Ні, я не мав нових обов'язків, але зі старими я і так непогано справлявся. Через що темою нашого спілкування став Сіріус. А якщо бути конкретним, то його впровадити до будинку Дурслі.
Деякі нюанси вимагали додаткових обговорень і договорів. Старець навіть погодився особисто відвідати родичів Поттера, знайомлячись з моїм братом. Що було не так вже й погано. Без допомоги ментального мага реакція Дурслії може бути надмірною. До того ж, Сиріус, пам'ятатися, чудово так відбив на весіллі Петуньї і Вернона. Тому, допомога при першому знайомстві Сіріусу дійсно може знадобитися.
І саме цей момент ми зі старим і обговорили. А 320 серпня Дамбльдор повністю підготувався до нового навчального року на Макгонагал та інших викладачів. А через кілька годин я вже слухав історію Сіріуса про його знайомство з хрестником. І я можу сказати, що хлопчику Сіріус сподобався, але брате, хіба що хвостом не витіяв від щастя. Так і те, в останньому я був не впевнений. Все ж аніформа Сиріуса має до таких ось викрутами.
- Та й чорт з цією парочкою. Сиріус виглядає дуже задоволений, Поттер під наглядом, навіть Дамбльдор зовсім не обурюється. Залишилося тільки з Німфадорою розібратися, і можна вважати початок цього навчального року не таким вже й поганим. - Тихо бурчав я, вже вдруге в житті оновлюючи деякі чари на стінах стародавнього замку.
Однак, незважаючи на свої слова, я не збирався брати участь у активних діях в сторону Німфадори. Поспішати, особливо коли мова заходить про почуття підлітків і емоції, не варто взагалі. Підлітки бувають надто гарячими і різкими, через що будь-яка дрібниця в моєму спілкуванні з ученицею могла призвести до великих проблем в майбутньому... Проте я таки мав одну незаперечну перевагу, якою хотів скористатися.
Не просто так я - майстер ментальній магії. Хліпкі щити і нездійснені спроби дівчинки взяти свій розум під контроль видавалися мені відвертим смішним та невинним. А тому, коли я почав навчатися в школі, то вирішив на простій ментальній впливі на мою ученицю. І ні, змінювати розум чи емоції дівчинки я не збирався. Дівчинка могла й помітити, що я не збирався перефарбувати розум підопічною.
Я взагалі не помиляюся те і хотів впливати на ту ... Але після кількох занять з дівчиною на території стародавнього замку я вирішив не ускладнювати собі життя більше необхідного. Так, я тепер при кожній зустрічі проникав в розум своєї учениці трохи згладжуючи її емоції... Ну і допомагаючи засвоювати отриману від мене інформацію. І вона користь, і мені душевний спокій. Щоправда, такі ігри з чужим розумом нагадували мені про ситуацію Белли.
Це було приблизно таким самим чином, що і Волдеморт. Через що я і намагався діяти максимально обережно... Мені не хотілося з підсумку звести з розуму свою особисту ученицю. Хоча, чесно кажучи, ідея виховати з Німфадори свою вірну послідовницю мені дуже навіть імпонувала.
Подібні ситуації трапляються і в Шумері. Магі взагалі схильні виховувати своїх учнів « зручними» для самих наставників. Більше того, нехай я поки не думав про це, але впустити таку успішну можливість. Сьогодні Німфадори мають якраз той вік, коли будь - яке втручання в дівчинку просто на ура.
От тільки на відміну від Волдеморта я не збирався діяти настільки грубо і примусово... Зрештою, дівчинка в будь-якому випадку тягнеться до мене, навіть без цієї її закоханості. Навпаки, закоханість дівчинки все кілька псує. Саме через її закоханість мені доводилося вдаватися до ментальній магії. Так би і я обмежився простим вихованням, добре знаючи, що й як робити, щоб дівчинка на все життя запам'ятовувала, кого саме тій варто дякувати за навчання.
Ну та не суть. Головне - крапельки ментальні магії вистачило, щоб взяти під контроль емоції дівчинки. Її закоханість не зникла, але найяскравіші "симптоми" зникли. Тепер дівчина могла не відволікатися від занять і тренувань, все ж продовжую дивитися на мене не зовсім звичайним поглядом...
А ще мене дуже потішили успіхи Німфадори. Я дуже раділа, щоб зробити деякі позитивні зміни у власних планах. Так, спочатку я збирався взяти дівчинку в особисті учні лише до кінця цього навчального року... Але її аура і магічний резерв росли в достатній темпі, щоб я зрозумів одне - пора навчати дівчинку шумерським практикам. Інакше в подальшому та занадто звикне до палкуової магії і її важко буде навчити.
У будь-якому випадку, я хотів навчати свою приватну ученицю. Інакше й сенсу робити цю особисту ученицю не було.
- Німфадору, у мене є до тебе важлива розмова. - Зупинив я дівчинку після нашого з нею заняття.
- Що таке, професор Блек? - З зацікавленням у мене дівчинка, розум якої мені ще раз за цей день довелося заспокоїти... Ух вже ці дівчата-підлітки, які здатні помітити прихований підтекст там, де його з роду не було.
- Я хотів би запропонувати тобі особисте учнівство. - Спокійно сказав я, не збираючись спіднити в цьому моменті. Ну, точніше як, спочатку я хотів закрутити невелику інтрижку, щоб спровокувати дівчинку на потрібні мені питання ... Але це не так вже й важливо. Влюблена дівчинка була готова погодитися на що завгодно, та останні зустрічі з її матір'ю, кілька заспокоювали.
Зараз я міг особливо не турбуватися, що ця сім'я доведе мені будь-яких серйозних проблем. Тільки батько дівчинки, з яким я, прочитай, що жодного разу і не бачився, міг щось викинути... Але Андромеда вже встигла переконатися, що навчання її доньки йде мені на користь. І я зараз говорю не тільки про магічну особливість такого навчання... Але вихованням дівчинки я також займався, поступово направляючи весь її підлітковий запал у потрібний бік.
І це подобалося її матері, чого та навіть не приховувала... Сильно змінило своє ставлення до мене з нашої першої зустрічі. Ну а разом з її відношенням змінилися і деякі деталі мого плану.
- Ммм, в сенсі, особистою ученицею? Я ж начебто б і так у вас навчаюся? - Явно ніколи не цікавлячись цією темою, уточнила Німфадора... Але навіть у її питаннях я так і чув готовність погодитися мало чи що завгодно.
- Не зовсім там. Зараз я просто допомагаю тобі навчитися з даром метаморфа. Щось дійсно цікаве і серйозне я тебе не вчу... І нехай ти навряд чи цікавилася цією темою, але я, як три рази майстер магії, вже задумувався над тим, щоб у найближчі двадцять років стати магістом чаклунства. Зовсім як директор Дамбльдор. - Посміхаючись краешком губ, пояснював я. - Ну і щоб отримати шанс на проходження подібного екзамену, мені потрібно виховати як мінімум одного учня до звання майстра магії. - Тут же додав я, з вичеканням подиву на Німфадору.
- Ви хочете навчити мене на майстра магії? - Здивовано пікнула дівчинка, якось невірливо втупившись на мене. - Але ж це займе цілу купу часу! Вы... Ви дійсно готові витратити стільки сил і часу на мене? - Мабуть, швидко зрозумівши суть мого речення, якось навіть запаникувала моя племінниця.
- Так. - З абсолютною упевненістю в голосі кивнув я. Ти достатньо талановита і стара учениця, щоб я був готовий піти на такий ризик і запропонувати тобі своє навчання. - Не менш спокійно похвалив я дівчинку. Краще, переконуючи факти, ніж нахвалюючи ту.
- Ум! - Дуже виразно проковтнула слину, опускаючи свій погляд і навіть втрачаючи контроль над власним даром. Вони трохи порозовіли, нагадуючи мені ті часи, коли я тільки-тільки взявся за навчання цієї особи... Ніби рік пройшов, а я вже займаюся з дівчинкою майже всі п'ять років. Дивний виверт свідомості, але я дійсно звик до своєї учня.
Що, однак, і не дивно. Не на порожньому місці я піддався такому пориву, вирішивши почати повноцінне навчання Німфадори трохи раніше запланованого.
- Я згодна, професор Блек ... Якщо ви готові взяти мене в особисті учениці, то я не відмовляюся від цього. - Протанаторила Німфадора.
- О, чудово. Це питання треба було розв’язати з батьками і дати взаємні клятви. - Досить кивнув я, озвучуючи свої подальші плани.
- К-какі клятви? - Трохи панікує запитала у мене дівчинка... І чому, чорт забирай, всі її думки зводяться до цієї романтичної муті? Адже я згладжую її емоційні піки, тож Німфадора в цій ситуації вирішила перше весілля та весільні обітниці... Неповноцінна дівчинка.
- Клятви вчителя і учня... Я візьму на себе обов'язок навчати, виховувати і вчити тебе, а ти присягнеш ретельно вчитися та виконувати будь-які мої вказівки, якщо справа заходить про навчання. - Спокійно пояснив я, утримуючи втомлений подих і не згадуючи про те, що подібну форму можна вивернути по різному... Все ж учений контракт - це не зовсім чесна річ.
За фактом наставник може змусити свого учня робити мало чи що будь-що ... Звичайно, для навчання потрібно мати різну освіту. І не обов'язково навчати однієї лише магії.
- Ммм, поняла. - Усередині бентежучись своїх недавніх думок, кивнула мені Німфадора. Я лише зітхнув, коли того ж вечора відправив свого листа Андромеде. Отримавши відповідь, я повністю зрозумів мої права і не став грати складні сценки перед Німфадором.
Андромеда і так без проблем погодилася віддати свою донечку мені в навчання. Крім того, у листі та вибухнула справжня тирада з вдячності, на відміну від своєї донечки відмінно представляючи, скільки може коштувати особисте учнівство в майстра магії... Правда, тонкого натяку на те, щоб я не намагався втягнути Німфадору у свої справи, мені все одно уникнути не вийшло.
Але це вже дрібниці, як любов і турбота про свою доньку Андромеда була просто зобов'язана уточнити деякі моменти та нюанси навчання своєї донечки під моїм початком... І у мене були всі відповіді на її питання, через що я і зміг досить легко переконати матір Німфадори віддати свою донечку мені на навчання... Після цього ми з Німфадорою провели простий ритуал, який приніс взаємні обітниці та обіцянки.
Нічого складного, ну а Галовін, який прийшов до того моменту, просто додав атмосфери подібному дійству. Те, що здається для Німфадора було дуже важливим.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek