Після повернення до столиці почалася серія неспокійних днів.
Тому що імператор повинен був провести весільну церемонію перш, ніж у мене виросте живіт.
Те, що сталося було ще божевільнішим за повсякденні сутички з монстрами.
- Який краще?
- Що?
- Букет.
'Знову...'
Мені було цікаво, навіщо він притягнув вранці до спальні купу людей з букетами.
Його Величність і сьогодні готується до весільної церемонії.
Коли я слухала пояснення букетів мовою квітів, то ледве стримувалась від пропозиції взяти їх усіх.
Але через деякий час я змирилася і спробувала просто пережити це.
- Думаю, цей буде непоганий.
Я вказала на покоївку за Каллісто.
Те, що вона тримала, було модифікованою червоною бувардією.
Круглі квіти разом складалися, наче цукрівна вата.
- Виглядають непогано, і колір ...
Я ледь стримала раптовий зівок і повернула голову до Каллісто.
- Вам підходить.
- Правда? Як і очікувалося, імператриця вміє точно розрізняти кольори.
Напружена через мої коливання вираз обличчя розтануло, як весняний сніг.
'Якщо ти збирався вибрати ці, навіщо приніс інші квіти?'
Я була спантеличена його радісним виглядом.
Він буквально змушував мене вибрати ці квіти, вставши поруч з ними.
Дивлячись на букет, який нагадує кольором ока Каллісто, я згадала, що щойно почула про нього.
Мовою квітів бувардія означає "я твій полонений".
'У будь-якому випадку...'
Він міг дозволити собі навіть такі банальні речі на весіллі.
Але судячи з того, що я знаходжу це милим, я не далеко від нього пішла.
'Я намагалася уникнути цього. Але як я можу йому чинити опір?
Це мене трохи засмутило.
- У тебе сонні очі.
Моє око раптом доторкнулося щось тепле.
- Я тебе розбудив?
Каллісто кілька винен у тому, що дивився на мене.
Останнім часом через вагітність я прокидалася пізніше.
Я не могла стриматися від нього, натякаючи припинити це.
Але на мій похмурий погляд він тільки розсміявся.
- Але це зовсім не занадто. Ты просто... Знаєш, весілля в житті буває лише раз, - ніжним голосом потішив він мене, як дитину.
На відміну від мене, яка підписалася на це виключно заради "сім'ї", Каллісто був сповнений ентузіазму і навіть відмовився політичні справи, повністю присвятив себе підготовці до весільної церемонії.
Достатня вагітність і п’ять років протистояння імператору.
Хоча я хотіла провести церемонію якомога тихіше, щоб не провокувати когось із знайомих, які мене підтримували, але мені було важко сказати це Каллісто.
Його обличчя було таким схвильований і щасливим під час підготовки до весілля.
'Якби я знала, що ти так цього хочеш, я б вийшла за тебе без поручин ...'
Імператрице було майже неможливо покинути палац протягом декількох років
Тим не менш мені було його так шкода, що я почала шкодувати про це.
Я з жалем дивилася на його золоте волосся.
- Викинь марні думки з голови і спи далі.
Каллісто ніжно потер великим пальцем мій зморщений лоб.
Я була вражена, як швидко він щоразу помічав, що я вітаю у хмарах.
Я сором'язливо посміхнулася у відповідь на погляд яскраво-червоних очей, повний любові.
- Ваша Величність, я вас проводжу.
- Все добре, не вставай.
Коли я відкинула ковдру, щоб піднятися він знову вклав мене.
- Немає небезпеки, але завжди будь обережна. Ти - член імператорської родини.
У ніч, коли я зустріла Ікліса, незважаючи на всі пригоди, я була в порядку.
Але після повернення до столиці Каллісто ставився до мене як до перишку, що віднесе з найслабшого пориву вітру.
- Кажуть, моя наречена - жінка з грубою характером, яка навіть не прощаєся зі мною, коли я йду на роботу.
Я здивовано спостерігала, як він завертав мене в ковдру по шиї.
Я чула це безліч разів, коли наші п'ятирічні стосунки були на відстані.
Ми спали разом у ніч перед вагітністю з моєї ініціативи.
Але щоразу, коли він говорив подібне з радісним обличчям, мені хотілося вдарити його.
Каллісто нахилив голову, ніби не звернув уваги на мою завільну міну.
І тихо прошепотів, притиснувшись вухом до низку мого живота:
- ... Він рухається?
- Минуло лише два місяці.
- Коли він буде рухатися?
- Можливо, через п'ять місяців.
Це теж було звичайною справою, як - от приготування до весілля.
Я спокійно відповідала, дивлячись на золоте волосся.
Після короткого глибокого вдиху, спираючись на мій все ще плоский живіт, він запитав, опинившись ковдру:
- ...Тут дійсно є дитина?
- Якщо лікар не помилився, то так.
- Чому ти така холодна? Ти нічого не відчуваєш?
- Ви казали те ж саме перед тим, як піти нараду. Перед сном вчора, позавчора і позазавчеря.
Я була в захопленні кілька днів, а зараз уже на законних підставах щодня сперечалася з ним, і, як очікувалося, він похмуро подивився на мене.
- Я... Прошу вибачення, Ваша Величність.
Раптом хтось підвівся між нами.
Це був блідий Седрик.
- Ви затримуєте зустріч. Мені здається, вам пора.
- З якою стаю ти став безсмертним? Ты умрешь в му...
- Слідкуйте за мовою! Дитина все чує. Використовуйте тільки добрі і приємні слова.
Швидко закривши рот Каллісто, який скрипнув зубами, я таємно кинула на Седрика вибачення за погляд.
Коли я згадала про імператора, який відразу став турботливим насідком, Седрик почав кричати.
Не звертаючи уваги на поведінку пихатого слуги, я поцілувала Каллісто в ребра долоні.
Потім простягла руку і м'яко сказала, погладжаючи золото, що розсипалися на моєму животі:
- Бережіть себе. Я чекатиму.
Як він і хотів, я попрощалася з ним.
- Я вернусь.
Каллісто, який піднявся до мене голову, лагідно подивився на мене і всміхнувся.
***
Згідно з традицією, імператрице мало приїхати до дому батьків за одягом і речами перед одруженням.
Мені вдалося вгамувати Каллісто, який прорвався зі мною, і я попрямувала на зустріч з герцогом, якого не бачила майже п’ять років.
- ...Герцог.
- Пенелопа.
За цей час герцог помітно додав у льотах.
Я бачила сиві пряди в завжди ідеально зачісованих чорних волосах.
- Давно не бачилися.
- Ох, проходи, присядь. Ти обідала? Я наказав накрити обідній стіл у помаранчері.
- Я просто вип'ю чашку чаю і піду...
- Чому палац не піклується навіть про їжу трудящих? Дворецький! Ми підемо в сад. Приготуй все!
Але на мою боязку відмову герцог неохоче заворочав і покликав дворецького.
Він здавався схвильований, незважаючи на роздратований голос.
- Я проведу вас, герцоге, молода леді.
Дворецький, якого я теж довго не бачила, обігнав герцога.
У незручному мовчанні я пішла за ними.
Від оранжереї біля особняка було важко відірвати око.
Відчуваю, герцогство було приголомшене приїздом леді, яка повернулася через п'ять років.
Оранжереї все ще мали ароматні квіти та рослини.
- Пропоную перекусити.
Переможний стіл виглядав красиво.
Він стояв посеред саду, повного троянди, потопаючи в рослинах.
Я відчувала себе так, наче залізла в квітковий кущ, через розпущених бутонів з усіх боків.
Ці квіти мені знайомі.
"До речі, хіба вони були такими?"
- Я трохи модифікував їх, - несподівано сказав герцог. - Щоб на стеблах було більше квітів.
Я переклала погляд з декоративної рослини на нього.
Тоді герцог додав:
Але якщо на одній гілці розпускається забагато квітів, то стебель важчий і може зламатися, тому я мусив обмежити висоту кущів.
- Зрозуміло.
Я тихо кивнула, зробивши висновок, що він знайшов собі нове хобі, і підняла ложку гарячого супу до рота.
- Я відправив тобі на роботу пару обламаних гілок ... Ти бачила? - Раптом запитав герцог.
Я замерла і знову подивилася на нього.
- Що...
'Він посилав квіти?'
Я швидко пурилась у спогадах, але нічого не знайшла.
Мені нічого не присилали, коли я залишалася в столиці по роботі.
- ...А.
Це було тоді. У моїй голові промайнув інтер'єр одного з кабінетів.
Здається, я бачила довгі стебла квітів у вазі.
Я завжди була зайнята, тому не мала часу ближче поглянути на них.
Я просто списала це на спробу мого асистента або слуг взути похмурий кабінет замість господині, яка часто пропадає у командуванні...
- Хлопець, якому я доручив це, передав мені, що ти виглядаєш дуже зайнятою, тому їх не можна було передати безпосередньо, — у відповідь на мою запізнальну реакцію герцог мило посміхнувся.
- Чому...
У мене не вийшло мовчити.
- Чому?
Я не могла простити йому, тому сказала, що вийду заміж.
Я попросила його більше не втручатися в мої справи незалежно від того, за кого я вийду заміж, а потім пішла.
То навіщо присилати мені квіти? Хіба у нас такі хороші стосунки?
Хоча я питала, чому він відсилав квіти, герцог неправильно пояснив моє питання.
- Я думав прислати квіти ще раз, але...
- ...
- Пенелопа, хіба ти не говорила, що вони і так красиво цвітуть на своїх кущах?
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert