- Чт... чт?
Обличчя всіх чоловіків, включаючи герцогське, здивовано потягнулися.
- Покоївка померла...?
Палкий доклав з похмурим обличчям:
- Так, вона покінчила життя самогубством, відкусивши мову.
- Самогубство...? Рейнольд.
Герцог озирнувся на свого другого сина, який вів допит.
- Це не може бути! Вона слухняно дала свідчення, її навіть не довелося катувати, чому... - Пробурмотів той з розгубленим обличчям у виправдання.
Служниця, яка настоювала на тому, що зробила тільки те, чого наказала їй Пенелопа, безупинно тряслася з моменту її повернення до камери. На її обличчі не простежувалося жодного доказу неправди.
Але самогубство було звичайною практикою серед вбивць, які провалили свою місію. Обстановка стала серйозною, і у вітальні настала тиша.
- ...Примче всього, з'ясуйте, чим займалася мертва покоївка, - через довгий час наказав кронпринц важким голосом. - Звідки вона взяла отруту, яку робота зазвичай виконувала в герцогстві, що робила перед церецеллю повноліття і скільки разів особисто зустрічалася з леді.
- ....
- Шкода, що вона мертва, так хотілося б дізнатися у неї, чи дійсно це був наказ леді, своїми, військовими методами, - жартиво потиснув плечима Каллісто, зовсім не посміхаючись.
Хтось, дивлячись на нього, зосереджений над тим, хто намагався вбити дочку герцога. обережно додав:
- Вона... покоївка Івонна.
- Тоді вам варто почати розслідування щодо і цієї сучки.
- Ваше Високість!
- Хіба той факт, що вона ваша дочка, вже підтверджений?
- Це...
Герцогу було нічого закрити. У всіх подібних процедурах існували суворі правила.
Герцог обурився при вигляді наслідного принца, безцеремонно зачепленого делікатні питання, що стосуються його сім'ї. Але кронпринц все одно егоїстично закінчив:
- Це на краще. Ви повинні перевірити кожен волосся цієї простолюдинки, герцог.
- Хіба не маркиз сказав, що Пенелопу отруїли, але при цьому вона сама випила отруту? - сухо запитав хтось.
Каллісто повернув голову. Це був спадкоємець герцога, якому не терпілося звинуватити у всьому леді.
- Ах, так, - злегка кивнув кронпринц і переклав погляд на іншої людини. - До речі, маркиз Верданді, чому ви думаєте, що леді не вела свою власну гру? - згадав наслідний принц, що він говорив перед тим, як увійшов палацкий.
- Це...
Вінтер не зміг договорити. Очевидно, якщо це був її вистава, він не повинен був включати в себе смерть служниці, тому що вона послала свою особисту покоївку до штаб-квартира з запитом на отруту. Звичайно, вона помітила зміну кольору намистинок. Мабуть, вона випила щось відмінне від отрути, яку він їй дав.
Проте він не міг уловити жодного натяку на її наміри, тому не знав, чи варто визнавати себе і розповідати принцові все, що він знає.
- ...Маркиз? - гукнув його кронпринц, склавши дивним його затягненого мовчання.
Вінтер нарешті відповів, відчуваючи незручність через пильно втупившись на нього успадкованого принца:
- У неї є особиста покоївка.
Він знайшов досить непогане виправдання.
- З якої причини вона могла б залишити свою приватну покоївку не у справах і доручити таку важливу роботу іншій служниці, тим більше тимчасової лікарні Івонн?
- Виходить, ви поділяєте мої думки. Саме про це я й кажу.
Кранпринц знову переклав погляд червоних очей на Деріка. Той знову відповів:
- Якщо це не була зупинка, чому Пенелопа випила вино, знаючи, що воно отруєно?
- Це ми і повинні з'ясувати, наступний герцог.
Спадкоємець подивився йому в очі.
- Хто отруїв леді, або, якщо пані насправді прийняла отруту сама, чи було її метою привернути увагу.
- ....
- Або, можливо леді помітила, що хтось грає свій вистава, і спробувала зірвати його плани.
- Е-це...!
- Давайте розслідуємо це, м?
Три пари голубих очей розширилися. В них читалися глибокі сумніви, ніби ніхто з родини герцога ніколи про це не думав.
Каллісто, яку знав Пенелопа, була досить розумною дівчиною, щоб прийняти таке рішення. Стало зрозуміло, що герцог і його сім’я вважали її безглуздою та незрілою дитиною.
- Вивчайте все в деталях, герцог.
Каллісто по черзі глянув на всіх трьох.
- Тепер я втручаюся в цю справу не як свідок, а як представник імператорської родини.
***
Каллісто швидко вийшов з вітальні герцога і стрімко заходив вперед. Він брав участь у дискусії, щоб з'ясувати обставини отруєння леді, але це виявилося порожній тратою часу.
Крім того, він дуже турбувався про те, що могло статися з несвідомою дівчиною за час його відсутності. Він майже бігом пройшов коридор і зібрався піднятися по центральній сходах.
- Ваше Високість.
Коли хтось, що сидів у головному залі, схопився і звернувся до нього. Каллісто повільно повернувся, розслабившись.
- Що.
Спадкоємець, який в будь-який інший час ігриво привітався б зі своїм помічником, подивився на нього з жахливо невиразливим обличчям.
Обличчя боса, якого він не бачив кілька днів, було просто кам'яним.
У такі моменти слід бути обережним зі своїми словами і вчинками. Седрик проковтнув слину і пояснив причину свого приходу:
- Його Величність викликає вас, Ваше Високість.
- Навіщо?
- Повстанці Кронії захопили північний кордон.
- Ха.
Кронпринц проколов сміх і різко розгорнувся до сходів.
- Скажи йому, щоб він послав туди когось іншого я зараз надто зайнятий.
- О-вони розбили табір на півночі і поступово набирають силу, вступаючи у союз з бунтівниками з інших захоплених народів! - поспішаючи крикнув Седрик у замішанні. - Позавчора викрали маркиз Керхетт. Наказ - врятувати його і придушити повстання.
Територія Керхетта належала до найбезпечніших кордонів і добре навчених солдатів. Якщо вона була захоплена, то бунтарів уже було багато.
- Якого біса...
Спадкоємець, який раптово схопився за перила сходів, повернувся до свого помічника. Коли він спускався по сходах з гучним топом, його очі сяяли алим світлом.
- Я що, єдиний генерал в цій країні? Мені потрібно прибирати кожен шматок лайна і пропонувати їм васальні країни на блюдечку?
- ....
- Майже десять років я втікав по полі бою, як остання псина. Чому я повинен вступати у гребанішу війну, якщо навіть не знаю, коли може померти жінка, яку я люблю?
- Його Величність...!
'Зараз ударить!'
Коли над ним нависла рука для удару, Седрик закрив очі і закричав:
- Його Величність сказав, що після того, як ви завершите цю місію він розгляне вашу помолилку з благородною леді!
Потім він відкрив очі і серйозно нагадав наслідному принцу:
- Ви ж знаєте, без ... Його Величність не відбудеться.
Це було правдою. Скільки б він не пропонував заручини, якщо герцог відмовиться, все буде марно. Хоча, звичайно, все було б заздалегідь марно, якби відмовилася леді, в ній він був упевнений. Тепер, коли він знає, чого вона хоче, у нього є сила і можливість дати їй це. Звичайно, лише якщо його пропозиція буде прийнято.
- Чорт!
На Седрику він замахнувся, а потім опинився на перилах сходів. Хрусть-! Дерев’яні різьблені пера перетворилися на щіпки. Седрик здригнувся, підозрюючи, що це могла бути його голова.
Його ще підлітком кинули на поле бою. Не маючи ні бойового досвіду, ані знань, він виживав, повзаючи в багнюці, як швачка. Повернувшись до столиці з перемогою, він тисячі разів поклявся ніколи більше не стати пішаком імператора. Він добре розумів, що його згода тепер рівносильно пропозиції знову одягнути на нього поводок. Однак.
- ...Почекай, - повільно видихнув він, заспокоюючись.
- Але, Ваше Високість, ситуація термінова...
- Я повинен попрощатися перед відходом!
Закричавши, Каллісто побіг по сходах перш ніж Седрик встиг його зупинити. Він біг, а за його спиною розвівся червоний плащ, який Седріку ніколи не вловили.
Піднявшись на другий поверх, Каллісто негайно відкрив двері в кімнату дочки герцога. Віддана покоївка леді, яка звикла до його присутності, без тіні подиву поспішила ретируватися.
Топ-, Топе...
Він без вагання пройшов в кімнату. Невдовзі біля ліжка зупинилася пара великих чобіт.
Постеля оточувала густий дим від свічок, які очищали світло. Стояв сильний запах лікарських трав, а леді все ще тримала очі закритими, ніби померла. Її блідий колір обличчя, запах отрути, потріскані губи і темно-розове волосся, що втратив свій блиск, надали їй вид трупа.
Коли притулилася названа дочка герцога, намагаючись згорнути хворобу, вона навіть не була схожа на те, як виглядала зараз. Чудове обличчя і червоні губи, замазані пудрою, намальовані синцями під очима, які, мабуть, повинні були надати їй хворий вигляд. Це було... дуже мило.
Вона навіть наважилася загриматися, щоб не зустрічатися з ним.
Однак Пенелопа була найгарячішою.
- ...Пенелопа Еккарт.
Наслідний принц простягнув руку і торкнувся губ дівчини своєю обгробкою рукою. Це був третій день відтоді, як вона втратила свідомість і прийняла отруту.
Він спостерігав, як вона стікала кров'ю протягом трьох днів, не здатний заснути навіть на кілька секунд, боячись, що вона помре за цей час.
На щастя, зараз кров зупинилася, але він десятки разів, дивлячись на її закриті очі і поточну з рота кров, думав. Хто посмів зробити її такою?
Його гнів переймався тим, що він думав про це. Кранпринц тихо пробурмотів собі під ніс, дивлячись на леді очима, повні незнайомих емоцій:
- Хто тебе отруїв, або ти сама вирішила випити отруту, тому що хочеш померти. Це мене більше не хвилює.
- ...
- Поки я живий і можу відкрити очі, ти не можеш померти.
- ....
- Просто почекай. Я повернуся і розчавлю всіх покидьків, які змусили тебе так страждати. Я буду зупиняти їх кров магію, щоб вони не померли занадто швидко, розрву всі їхні кінцівки в клочику, аби вони пролили стільки ж крові, скільки втратила ти, запхну їм ноги у...
Спадкоємець з червоними очима, який був дуже грізним і раптом оском.
Коли він говорив щось таке жорстоке, вона зазвичай хмуралася і виражала своє незадоволення з цього приводу.
Або робіть це там, де я не побачу.
Йому здалося, що вона може встати і відчитати його у будь-який момент. Однак холодне тіло не падало.
- Нет, не...
Тільки тоді кронпринц перестав проклинати всіх навколо.
- Я не це мав на увазі.
Він впав на коліна біля її ліжка і обгладив бліде обличчя Пенеліпи.
- Приткнися, що нічого не чула тільки що, леді. Я прийшов попрощатися. У мене мало часу.
- ...
- Я скоро повернуся. І коли я повернуся, тобі доведеться привітати мене з відкритими очима. Ось що я хотів сказати...
Каллісто, який брмокає беззв'язні фрази, відчайдушно повернув голову і нахилився до неї. Для прощального поцілунку з його коханою.
Він притиснувся до сухих, блідими губами, ніби намагався передати їй своє дихання.
- Я зроблю все для тебе.
І тихо прошепотів секрет, який ніхто не повинен був чути. Він виконає її бажання.
- Якщо ти хочеш вибратися звідси, я витягну тебе.
- ...
- Я дам тобі кохання або ще що завгодно, я зроблю для тебе все.
- ...
- Не умирай.
Він знову принік до перехресних губ, відчайдушно благаючи її жити.
- Не помирай, Пенелопа.
* Кінец фрагмента*
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert