- Як ти посмів зробити це в такий день, у присутності представника імператора і Його Виоснови Спадкоємця принца! - Закричав герцог, не зумівши стримати гнів.
Дерік був дуже розумною дитиною. Він, який знав тільки основи, але швидко розвивався, міг спокійно залишити частину своєї роботи. Тому на нього, на відміну від Рейнольда, герцог ніколи не піднімав руку.
З рота Дерика стікала струмка крові. Оніміння у щоці було для нього в новинку. Так само, як і такий розлючений герцог.
Він повільно повернув голову в вихідне положення, відповівши:
- Нічого б не сталося, якби ми не почали приховувати Івону і відразу сказали про її повернення. Якби ти не почав відкладати це за примхом Пенелопи...
- Ублюдок, ти все ще не в своєму розумі!
Герцог знову підняв руку. Але удар не пішов, і його рука просто затремтіла в повітрі.
- Це я хотів відкласти оголошення і сховати Івону, а не Пенелопа!
Сім’я, в якій колись були трохи напруженими, остаточно розвалилася. Герцог закричав голосом, повним відчаю:
- Це єдина церемонія, яку людина може собі уявити. День, коли треба бути головним героєм вечора!
- ....
- Я зробив це, щоб заткнути безмозкий ідіотів, які поширюють плітки про те, що я скоро викину свою названу дочку на вулицю!
- ...
- І все одно вона сьогодні вранці попросила мене скасувати її церемонію повноліття, тому що Івонна повернулася...!
Випадково випалий це в пориві почуттів герцог з важким зітханням закрив рот.
Блакитні очі Дерика прокололися. Герцог був зосереджений на своїх думках і не помітив настільки незначних змін в його міміці.
Його перший син, такий надійний і гордий, став мовчазним, коли втратив свою молодшу сестру. Але вони з Пенелотою тривалий час жили під одним дахом, тому герцог думав, що він до певної міри прийняв її як члена сім'ї.
Як же він помилявся. Дерік не приймав Пенелопу.
Він просто цінував громадську думку, яка була вищою за особисті почуття і діяв відповідно.
Герцог шкодував про те, що в минулому нехтував своїми дітьми під приводом зайнятості. Він потер обличчя руками і пробурмотів, корячи самого себе:
- Я не знав, що ти так сильно ненавидиш Пенелопу.
- ....
- Я.. Я вчинив жахливо. З усіма вами.
Вираз обличчя Деріка змінився. Він не розумів, про що говорив герцог.
- Це не тому, що я її ненавиджу.
Він ніколи не думав, що ненавидить Пенелопу. Це чиста правда.
- Якщо підуть неконтрольовані і несприятливі для нас чутки про те, що ти відмовляєш оголошення про повернення нашої справжньої леді через цю церемонію повноліття, репутація сім'ї Еккарт буде ...
- Досить. Досить про це.
Герцог підняв руку, зупиняючи його. Він трохи заспокоївся, впав на стілець і досить холодно проговорив:
- Те, що сталося сьогодні, вже не просто зіпсована церемонія Пенелопи, а спроба отруєння леді Еккарт.
- Отруїння...?
У цей момент блакитні очі Деріка задрижали.
Дівчина з яскравою посмішкою піднялась золотому кубку і раптом закашлялася кров’ю та впала.
Він не пам’ятав усього, що сталося недавно. Його спогади були сплутані, наче їх розбили на фрагменти, додали нові, перемішали і знову склеїли, вирвавши деякі шматки.
Час від часу в пам'яті виринали лише темно-розове волосся, що осипалися як пелюстки квітів. Від слів герцога, який вдарив його по обличчю, пульс болів.
'Що зі мною?'
Його руки, зчеплення за спиною, спітнілі, поки він стояв. Дерік, як і його батько, намагався повернути собі холоднокровність.
Він подивився на ситуацію з боку. Вона випила вино, і її відразу стало рвати кров'ю, після чого вона втратила свідомість. Очевидно, це був отрута.
Тим не менш нікого, крім марки Верданді, це так швидко не переконало. Тому що герцог і Рейнольд, які пили те саме вино, були в порядку. Крім того, хто наважиться вчинити такий безглуздий вчинок і піти проти родини Еккарт?
Дерік витріщився на серйозного герцога.
Як у неї зараз справи, чи прийшла в свідомість, що це був за отрута? Він хотів задати питання, що крутяться в нього на мові.
- Ти впевнений... що вона була отруєна?
Однак його губи жили. Герцог, байдуже дивлячись на сина, коротко відповів:
- Доктор щойно підтвердив.
У цей момент Дерік відчув, що його долоні стали слизькими від вологи.
- Хто наважиться піти проти роду Еккарт ...?
Він стискав руки, ховаючи їх.
- Я відправив покоївку на ім'я Беккі в темницю, а Івону помістив під домашній арешт.
Герцог був короткий. Дерік підняв голову, почавши:
- Чому Івону...
- Тому що келих принесла тимчасовий покоївка Івонна.
- Отец.
- Горнича Пенелопи дала свідчення. Недавно одна служниця Івонна таємно питала у неї, як пройти на вулиці різних агентств.
Дерика здивували слова герцога. Він поняття не мав, наскільки далеко просунулося розслідування, тому хотів запитати, що сталося тоді і що відбувається зараз.
- Але Івонна... Це не може бути Івонна, Отче.
Але тепер ми повинні були озиратися на те, що сталося, а не на особисті почуття. Саме це і повинен робити голова родини Еккарт.
Дерік відкинув заплутані думки і зупинився на сумнівних моментах у висловлюваннях герцога:
Я не захищаю Івонну, просто не думаю, що вона заслуговує такого ставлення. У чому її вигода від отруєння Пенелопи?
- ....
- Я не розумію, чому метою була Пенелопа. Вона мала стати ти чи я.
- ....
- Покоївка могла бути підкуплена кимось. Може бути, кимось з боку марки Еллен. Мені розповідали, що останнім часом він був дуже тихим і міг таємно готувати свою помсту за змагання з полювання.
Дерік, який думав з серйозною особою, раптом підняв голову.
- Я піду в темницю і сам допрошу служницю. Чим більше часу ми втрачаємо, тим більше даємо злочинцю шанс вийти з води сухим ...
- Дерік, - покликав герцог його, коли Дерик зібрався залишити кабінет, і наказав: - Тримайся подалі від цієї справи.
- Ч-що?
Дерік ніяковіє запнувся.
- Батько, здається, я неправильно тебе розчув...
- Я сказав тобі триматися подалі від цієї справи. Я сам розслідую його.
Йому не почулося. Герцог чітко наказав своєму спадкоємцяму триматися подалі від усього. Зрозумівши його, Дерік поцікавився, стиснувши зуби:
- Я став підозрюваним через те, що привів Івону?
- Ні.
- Якщо ні, то в чому проблема? - Розгублено запитав він. - Нам потрібно не просто перевірити пляшку і кубки, ми повинні ще й уважно стежити за усіма сьогоднішніми гостями. Ти ж знаєш, що Рейнольду і палацові буде складно про все це подбати.
- Маркіз Верданді запропонував свою допомогу в цій справі.
Дерік розсміявся, почувши відповідь герцога.
- Він глава іншого роду. Ти збираєшся присвятити його в особисті справи нашої сім'ї?
- ....
- Крім того, він самий головний підозрюваний. Тільки марказ відразу заявив, що Пенелопа була отруєна...
- Якби не марки Верданді!
Бах-!
Герцог, мовчазний син, вдарив кулаком по столі.
- Якби маркс не зробив першу допомогу, ми б вже готувалися до похоронів!
- ....
Чому вона втратила свідомість? Не роби вигляд, що це не схоже на отруєння.!
Сердитий герцог більше не став нічого говорити.
Він теж був упевнений, що це була отрута. Хоча й не здогадувався про це, коли побачив, що його дочка втрачає свідомість, поки він стояв стовпом без дії.
Церемонія закінчилася найжахливішим чином.
Герцог прибрав руки зі столу і закрив ними налиті кров'ю очі. Його обличчя віддзеркалювало глибоку втому.
Це отрута не миттєвої дії, він зменшує зсідання крові. Тому якщо протиотрута не буде прийнято вчасно, то багато внутрішніх кровотих клітин призведуть до незбережної шкоди.
- ....
- Маркіз Верданді врятував Пенелопу від повільної і болісної смерті.
- ...Смерти?
Це було тоді.
Почувши тремтячий голос, герцог підняв голову і прибрав руки на очі. Дерік виглядав дивно. Блакитні очі на блідому обличчі неконтрольовано тряслися. Він вперше бачив свого сина таким.
- Це... Цього не може бути.
- Дерік, - гукнув його герцог, подивившись на нього.
А Дерік, наче не чувши проклика, витягнув руки вперед і повільно опустив голову, дивлячись на свої мокрі долоні.
- Вона не могла померти...
У цей момент в його голові промайнула забута сцена зі сну, який відвідав його минулої ночі. Івонна, яка стікає кров'ю на його руках.
- Дерік?
Це було дивно. Сон змінився.
Його спогади змішалися, наче хтось вирізав деякі з них і зашив сформовані діри. Але навіть якщо б не цей жах...
'Хіба не Івонну повинні були отруїти?'
Пенелопа сама приготувала отруту, але вона б не стала намагатися вбити себе.
Він не відчував рук, по його спині почав стікати холодний піт. Дерік замотав головою, продовжуючи беззв'язно бурмотіти:
- Вона не могла померти. Вона... Вона сама отруїла себе...
- Дерік, ти...
Герцог здивовано подивився на нього і настійно порадив:
- ...Тобі краще піти у свою кімнату і відпочити.
- Але допит...
- Це наказ.
Зрештою Дерік замовк.
- ...Пан.
Коротко відповівши, Дерік залишив кабінет герцога.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert