***
Дворецький, який не зміг зайти до мене через несподіваний візит герцога, оголосився рано вранці наступного дня.
- Це список інвесторів південно-східного смарагдового рудника.
Він поклав кілька паперів мені на стіл. Оскільки герцог в одну мить зробив мене власником шахти, треба було робити все швидко.
- На днях я також занесу книгу обліку здобичі самоцвітів.
- Так, будь ласка, зроби це для мене.
Я побігла за документами, передані палацом. Хоча там було багато фамілій, я б все одно не пізнала нікого, навіть якщо б побачила на живій. Тому мене цікавили тільки гроші.
- Як зазвичай ви здійснюєте товар?
- Нізкоортне сировино ми поставляємо згідно встановлених контрактів. Але найкращі продукти обробляють і виставляють на аукціон.
- Який прибуток?
На цьому питанні палацовий різко збавив тон:
- Коштовні камені, зачаровані чарівниками сім'ї, таємно продають через чорний ринок. Деколи виручка за них у десять разів перевищує ринкову ціну.
- Правда?
Інформація змусила мене наздогнати вуха. Герцог обмовився про щось такого раніше. Недавно з південних родичів привезли камені найвищої якості. Але він передав мені золотоносну смарагдову шахту ще до того, як почав отримувати з неї прибуток.
Я скоро стану багатим людиною без будь-якої шкоди інтересу героїв і соціального статусу. Сильний утримуючи мимовільно зняті кутки губ, я прямо сказала:
- Продавай також, як продавав раніше. Все, що тобі потрібно робити додатково це вчасно надавати мені бухгалтерські книжки.
Хоч би як там було, хоч би якими були наслідки цього, головне те, що гроші зрештою виявляться в моїх руках.
- Але.... - Дуже делікатно почав палацовий. - Зараз буде важко зачаровувати каміння з допомогою чаклунів сім'ї, леді.
- Чому?
- Тому що спадкоємець герцога ще не в курсі....
Я відразу взяла до уваги слова дворецького. Якби Дерік дізнався про це, то негайно пішов би запитати герцога, навіщо він передав мені рудник. Тому герцог попросив не поширюватися про шахту, поки її робота не стабілізується.
- Герцог порадив скласти список кращих чаклунів, зв'язатися з ними і спробувати підписати контракт. Так.... Який наш план дій, леді? - Цікаво поцікавився моїми намірами палаций.
- Э-эм....
Трохи подумавши, я спокійно відповіла:
- Справа не вимагає невідкладності, тому нам не потрібно намагатися з самого початку зайняти високі позиції.
Той факт, що я колись була незаконнонароджена дитиною в заможній корейській родині не був порожнім звуком. Мені відразу спало на думку те, що згадували у своїх розмовах про аукціон мій батько і старший виродок.
- Спочатку постав на аукціон кілька неопрацьованих каменів вищого у своєму класі якості і перевір. Люди, які розуміють їхню цінність, самі будуть конкурувати між собою.
- Тоді...
- Ми можемо почекати і підписати контракт з тими, хто запропонує кращі умови.
- О, - палацовий нерозбірливо вигукнув і ввічливо кивнув - ....Буде заповнено, леді.
Його погляд став дуже дивним. У ньому читали: "Як ви могли б це придумати?"
'Я все бачу, сер.' - фиркала я про себе.
І вимагала від палацової відповіді на найважливіше питання, яке у мене не вийшло задати вчора:
- Як просувається виробництво одягу Ікліса?
- Вона майже закінчена.
- Скільки часу це займе?
- Мені повідомили, що залишилося тільки доробити.... Ви поспішайте, леді? - Нажаль дворецький.
Вбрання з шкіри тварин було зимовим. Її все одно не будуть надягати ранньої восени, в таку теплоту погоду.
- Мені доплатить кравцю, щоб той прискорився?
- Ні, дякую. Це не терміново. - Я похитала головою.
Терміновим було підняття інтересу, а не одягу. За один місяць мені лоскотало більше нервів, ніж усе інше.
- Коли сьогодні закінчуються заняття лицарів, палац?
- Днем обіцяють дощ, так що, думаю, сьогодні їх навчання буде йти лише вранці.
- Будь ласка, скажи Іклісу підійти до мене після тренування.
- Так, леді.
Мені подобався цей палац, без жодних запитань слухняно зі мною погоджуюся.
***
Відразу після обіду полив дрібний дощок.
Чекаючи на Ікліса, я почала читати посібник з спонсорських відносин і тому змінила місце зустрічі на скляну оранжею.
Щелк-, Клац-. Відчинивши скляні дверцята і ступивши всередину, я опинилася в зеленій та ароматній квітці.
Вчора під час обіду я була зайнята перевіркою індикаторів інтересу чоловічих персонажів і тому зовсім не встигла як слід розглянути теплицю. Скляна помаранчерея, яку я знову відвідала, була прекрасною, тихою і безлюдною.
- ....Це добре.
Я озирнулася на довколишній простір і впевнено рушила вперед. Нехай посеред павільйону стояв симпатичний столик, за яким можна було б випити чаю, я пройшла повз. Підйшла до однієї клумбі, сліпої зони для спостерігачів і присіла.
На ній розпускався букет білих квітів, яких я не знав. За ними явно хтось старанно доглядав.
"Мабуть бути, я трохи перенервувала.'
Я згадала, що сказав мені палаций перед своїм відходом вранці:
(...) Ми привезли дуже багато рідкісних рослин і квітів з інших країн, так що будь ласка, приходьте в скляну помаранчею. Герцог також наказав нам завжди тримати її в охайному вигляді.
Ставши свідком безглуздого жорстокого поводження з дочкою в їдальні, герцог почав серйозно цікавитися цим питанням. Він відкрив замкнений протягом останніх шести років третій поверх, дозволивши мені знову піднятися на горище.
Але через сутичку з Рейнольдом на горищі я все одно не з'являлася. Тож цього разу він, здається, обрав собі подарунок скляної оранжереї.
'Пенелопа б була на сьомому небі від щастя".
У приступі жалю до неї я ніжно верещала себе по щоках.
Я оцінила зусилля герцога і планувала використати цю гарну помаранчеву рослину.
У Ікліса порівняно з іншими головними героями було дуже мало місць для зібрань. Мені було важко з ним побачитися, якщо я не виходжу на вулицю. Я навіть не могла піти з ним кудись через різницю у статусах.
Хто б взяв раба в оперу або знаменитий ресторан, де є аристократи?
'Тц. Все так складно.
Мене не залишало у спокої побачене позавчора. Ікліс, все ще не навчений правильного фехтування.
'Якби його привів сюди герцог, як у грі, він був би в кращому положенні.'
Але тоді б Ікліс не співчував мені так сильно. Я стала тим, хто врятував його від жахливого невольничого аукціону.
На жаль, зараз я нічого не можу для нього зробити. Як "фальова леді", яка користується поганою славою, я повинна бути вдячна Дерику просто за те, що він прийняв його в якості лицаря-ученика.
Крім герцога і Деріка, залишалися інші незадоволені ним через колишні спроби задушення лицаря.
'Просім, його не вигнали з особняка відразу ж.'
Хоча Ікліс напевно стане майстром меча трохи пізніше, ніж у грі...
'Я в будь-якому випадку закінчу з ним ще до того, як повернеться справжня дочка герцога.' - кілька холодно подумала я.
Єдине, що зараз має для мене значення - це інтерес. У Ікліса повинна бути мила ангелоподібна пані, а не я.
'Після того, як я втечу, турбота про нього ляже на плечі його нової господині.'
Намагаючись чітко пояснити свою відмову від відповідальності, я розгорнула книжку на колінах.
Скільки часу я читала цей посібник? Від теплого вітерця, що створює коливання магією, мої повіки відтяли. Я почала клювати носом, а форми букв розмивалися.
Я зачинила книжку і просто розмістилася на клумбі. А коли заплющила очі, провалившись у сон.
Щелк-, Клац-.
Раптом почула, як хтось відчинив двері в оранжереї і увійшов.
Топ-, Тьуп-. До мене доносилися кроки і шорстких трави. Після якогось часу обговорення справи щодо призначення було вирішено.
Звуки ходьби все наближалися і наблизилися... Поки не пропали десь поруч зі мною.
Мої очі досі були закриті. Не те щоб я робила це навмисне. Мене охопила півдрема.
Шух-. Чоловік, який зупинився біля клумби, шевельнувся. Звуки його дихання стали чутно. Я відчула, як він нахиляється до мене. Раптом до моєї щоки щось легонько доторкнулося. Ні, це навіть не було дотиком.
Він майже торкався... Однак тепла, що повільно наближується до моєї шкіри, трохи перемістилось на куточки рота і потім у нижній губі.
Я збиралася і далі прикидатися сплячою, але мимовільно захихикала, не стримуючись:
- ...Просто прикликнися, якщо хочеш.
Я повільно підняла повіки і відкрила очі.
- Мені лоскотно, коли ти так робиш.
Від мого шепота попільно-сері очі розширилися. Десь між нами злякалася його, а не я.
Ікліс жарко видихнув:
- ....Госпожа.
Зуб’яні намиста на фоні пошарпаного одягу виглядали просто сліпучо. Мій єдиний лицар сьогодні виконував роль вірного раба.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert