'2'
'1'
Відлік за спиною високого чоловіка завершено.
<СИСТЕМА> Час минув, [Калісто] з'явився і переміг [Гигантський Ведмідь].
<СИСТЕМА> Квест [Охота на Гігантського Медвед] провалений!
'Чорт, а не було цей час до появи головного персонажа?'
Важко дихаючи, я впилася поглядом у біле системне вікно над крон-принцем.
- На що ти так втупилася?
Спадкоємець, який зрештою наближався до мене, помітив мій дивний вигляд. Потім він зігнув роти в ухмилці.
- Невже тепер ти знову закохалася?
Тільки тоді я прокинулася і зрушила брови:
- Ні в якому разі.
- На жаль, я навіть врятував тебе, леді.
"Пічальний" крон-принц не виглядав сумним. Як не дивно, саркастичний голос заспокоїв моє серце.
'Ха.... Я думала, ведмідь дійсно вб'є мене. "
Гострі кігті велетенської лапи ведмедя під ревом, що наближається до мене. Коли я згадала цю мить, мої ноги знову стали ватними, голова закрутилася, а серце шалено забилося у грудях.
Я повільно висихнула, опускаючи все ще пульсуючий груди. Якщо подумати, очевидно, невдача раптового нареченого.... Я б не помер.
Так було і в звичайному, і у складному режимі. Провал квіста [Свідчення на фестивалі з Дерик або Рейнольд] не вбив мене.
Полювання на ведмедя, мабуть, було одним з головних епізодів гри, тому ця ситуація є дуже вражаючою.
'Але чому саме він ..?'
Опустивши голову, я сховала скрибу обличчя і видала з себе вдячність:
- .... Дякую за порятунок свого життя, Ваше Високість. Мені вдалося залишитися...
- Це було дуже сміливо з твого боку, піти на звіра однієї. Браво.
Хлоп-, Голуб. Замість того, щоб відповісти на подяку, крон-принц зааплодував.
- Цікаво, що чорт візьми твориться у тебе в голові.
- ....
- Але, наскільки б божевільною не була леді, поодинці їй не знищити ведмедя такого розміру.
Я обурилась, коли він говорив зі мною, наче до дитини, яка була незрілою.
"Думаєш, я хотіла? Мене змусили! Мене примусив квіст!'
Хоча від образи хотілося накричати на нього і побити, [Інтерес 12%] зупинив мене.
- Я знаю.
Замість цього, я угрюмо відповіла. Спадок принц повів плечем в сторону і перебільшено бадьоро перепитав:
- Знаєш?
- Так.
- Ох, так ти знала. Я вліз не у свою справу і вкрав здобич леді?
- Я не збиралася на нього полювати....!
Я швидко обдумала, як спростувати його іронічні слова, тому вирішила виявити терпіння.
- Хаа.... Я була вражена несподіваним зустрічом з ведмедем.
- ...
- Чесно кажучи, я заблукала, переслідуючи лисицю....
Я похмуро забурчала.
Ліза, за якою я гналась, зрештою втекла. Коли я загубилась, то знайшла ведмедя і мало не померла. Крім того, я навіть натрапила на номер 1 у списку тих, кого мені треба уникати на мисливських змаганнях. То як же мені не впасти в депресію під час такого розкладу?
"Все через це Ікліса...."
Я планувала просто заробити трохи зацікавленості за чортову звіринку, звідки стільки проблем? Я не могла стримати сліз, коли тужила за розбитими надіями.
- Ви врятували мені життя, Ваше Високість. Я вас покину.
Я поспішно вклонилась. Не враховуючи того, що за падінням його інтересу піде моя кончина, розмови з наслідним принцем не принесуть мені абсолютно нічого доброго. У той момент, коли я поспішно попрощалася і відвернулася.
- Почекай.
Крон-принц схопив мене за руку.
- Забери ее.
- Що забрати ...?
Я здивовано озирнулася на нього. Він відпустив мене, раптом заїхав до трупу ведмедя. Потім він взявся за довгий меч, який встромив у шию ведмедя, і з силою потягнув його вниз.
Хрячь-, хрусть... Через деякий час, під акомпанемент жахливих звуків ламаючих кісток, голова ведмедя була відокремлена від його тіла.
'Безумі....'
Я через вії споглядала це феєричне видовище, уронивши щелепу.
Спадок принц змахнув з меча кров і вклав його у ніжні. Потім підійшов до мене, тримаючи однією рукою велику голову тварини. Краплі ще свіжої крові залишали на землі пунктирну доріжку.
- Ось, бери.
Крон-принц простягнув мені голову гігантського ведмедя. Я дивилась на те, що він підніс мені очі тремтячим оком.
Голова ведмедя, який не встиг закрити очі через раптову смерть, дивилась на мене так, ніби була ще жива.
'Це.... Спосіб виклику на дуель, який не описаний в грі?'
Інакше, немає причини відрубувати мерцю голову.
Я вирішила перебирати свої спогади, але не могла пригадати таких сцен у грі.
Я доторкнулася до золототістої макушки і боязко сказала:
- Мені дуже шкода, але у мене немає з собою меча зараз...
Що означало "без меча я не зможу битися з тобою". Але крон-принц у відповідь ляпнув якусь нісенітницю.
- Тому я і відрубав її для тебе.
- ... Що?
- Ти не зможеш підняти ведмедя, він занадто важкий, так що візьми і покажи слугам хоча б його голову.
Саме тоді я зрозуміла, що він віддає мені голову не для того, щоб викликати на дуель. Я обмовилася, що збираюся йти, а він вирішив зробити з мене дівчинку на побігеньках і продовжити своє полювання.
'Сукін син.'
Та як у тебе взагалі язик повернувся примовити така тендітна леді? Я не здатна нести стікати голову великого ведмедя, що тече кров'ю.
- За що... Чому я?
Я обережно запитала його, спостерігаючи за обличчям.
- Що за маячня ти несеш?
Після чого він насупився.
- Ти повинна взяти її, як доказ того, що ти сама вбила ведмедя.
- Що?
Мої очі майже викаталися з очей.
'Я повинна взяти її, як доказ того, що я сама вбила ведмедя?'
Після довгих роздумів до мене дійшло, що він намагається віддати мені свою здобич.
- Мне...
Це був такий раптовий вчинок, що мій голос тремтів.
- Мені це не потрібно.
Мене і без того напружують шепотки в мою сторону, так що я була не вирішила приносити цю Ведмежю голову, нороваючи прославитися як "бешена мавпа герцога, яка накидається на ведмедів". До того ж.
- І чому це я вбила ведмедя? Його побив Ваше Високість.
- Ти вичерпала більшість його сил, а я просто добив. Так що його безумовно зловила леді.
'Він може говорити навіть як розумна людина....?'
Я стала по-новому дивитися на спадкоємця і ввічливо відмовилася.
- Ладно. Дякую за вашу доброту, але мені це дійсно не потрібно. Не думаю, що він - моя здобич.
- Тоді вважай це люб'язністю у відповідь на подарунок, який я отримав від тебе раніше.
Спочатку я не зрозуміла, про що він.
(...) Я особисто зрозумію, що́ ти хочеш робити.
Але потім я згадала, що він сказав, вкравши мій амулет. И рефлекторно нахмурилась.
- Мені й так добре.
- Він набагато цінніший за лисиці. Не впертись і просто прийми її.
- Це не якась впертість... вибачите, будьте обережні!
Коли я не погодилася, крон-принц роздратовано схопив голову ведмедя за вухо, підійшов ближче і з розмахом намагався вивчити мені в руки.
Повсюдне лихо ще не запікало крові. Я відійшла на пару кроків назад, миттєво помаранчевів.
- У вас кров на одязі, Ваше Високість!
- Мисливець повинен пишатися тим, що він в крові.
Я не потребую таких причин для гордості...!
- Ти боїшся крові? Раптом.
У мене не було часу спростувати його припущення. Тому що він з усмішкою почав розмахувати відрубаною головою.
- Агх!
Я відскочила. Незважаючи на швидке відступлення, кров потрапила мені на сорочку.
Знайшлося нудотковий запах. Мені непогано. Справа не тільки в крові, але й у страшних до тремтячих колінках голови тварини.
Я була шокована, дивлячись на нього.
- Що ви робите, Ваше Високість?
- Підійди і забери її.
- А-а! Припиніть!
Я знову жахнулася і кинулась геть від безумця, який трясе чужою головою. А коли я швидко сховалася за широким деревом.
- Ха-ха.
Позаду мене пролунав низький сміх. Оглянувшись, я помітила на губах уродженого принца рідкість приємної посмішки. У цей момент, шкала над його головою завернула.
[Интерес 15%]
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert