Я здригнулася від несподіванки, побачивши системне вікно.
- Грр...
Грандіозний звір, зріст удвічі вищий за мене, попереджуючи про людину, видихаючи пару через ніс. Він виглядав досить великим, щоб його легко було прийняти за монстра.
'Якого....'
Коли я почала думати, то прикинула на очі відстань до звіра. Він був занадто далеко, поза зоною ураження мого арбалета. Звичайно, я знала, наскільки небезпечні і швидкі дикі ведмеді незалежно від дистанції.
Але наче для навмисного спрощення проходу "Веззапного квіста", ведмідь був поранений стрілами в плече і лапу, стікав кров'ю. Його заганяли інші мисливці, і тому мені він здавався ослабленим.
- Ррра-а-А!
Ведмідь так розлючено ревел, що я спочатку майже не звернула уваги на кров і стріли. Схоже, він ось-ось мене виявить. Тим не менш навіть зауваживши його кульгавоту, я не відчула себе краще.
'Чорт.'
Я була пригнічена.
'У якому люблячому симуляторі потрібно полювати на ведмедів?'
Зі сльозами на очах я натиснула [Приняти]. Мені не залишалося нічого іншого.
<СИСТЕМА> Використовуйте свою зброю, щоб вразити ціль [Красна крапка]!
~Старт!
'30'
- Грроар-!
Як тільки текст у білому прямокутнику оновився, ведмідь кинувся на мене.
- Агх!
Я схопилася за арбалет, тільки мигцем пробігши поглядом по буквах. У трьох місцях на тілі ведмедя спалахнули червоні плями: голова, тулуб і лапи. А в повітрі висіло до '29' час зворотного відліку.
Ця картина мені знайома. Адже в нормальному режимі також були присутні міні-грарі.
'Ось тільки в них потрібно було знайти несиметричну картинку або, у найгіршому випадку, вирішити головоломку!'
Мені й без цього дуже невесело жити в тілі злодійки, чому квісти у важкому режимі такі жахливі!
На щастя, через травмовані ноги ведмідь біг повільно. Я згадала все, чого навчилася на тренуваннях і зробила так, щоб він зминув червону точку.
Пощастило, що мішеня велика.
Що ж, почнемо з тулубу. В нього, думаю, потрапити простіше.
Щелк-, Тенг-!
- Вуу-!
Ведмідь смикнувся і зупинився. Куля знайшла свою мету.
'Ппала!'
У мене від усього серця полегшало. Я видихнула.
- Ха, хах....
Від болю моя шия почала пітніти.
'Все скінчено?'
Я затамувала подих і чекала, коли ведмідь впаде. Але, незважаючи на мої помилки, я не бачила повідомлення про успішне виконання цієї події. Крім того.
'21'
Цифри все ще ширяють в повітрі?
- Грр...
Я поспішно переклала погляд з цифрами на звіра. Захитався ведмідь замер. Потім раптом підняв голову.
- Грра-ар!
Наші очі зустрілися. Ведмідь не тільки не впав, але й обскунувся, дивлячись на здобич, з якою зіткнувся. Одна червона пляма зникла з величезної хмари, а решта далі горіла.
- Не може бути....
На моєму чолі виступив холодний піт.
'Я повинна потрапити в всі три. ...?'
Поки я не знала, що сталося через непередбачені події.
- Рроар-!
Ведмідь знову помчав на мене. Набагато швидше, ніж раніше. Я здогадалася про причину. Його спогади стерли заклинання на пулі і змусило нас забути про біль у лапі.
- Ух, ем ..
Я була шокована, коли побачила його наближення. Неконтрольована мною рука накладалася на курок.
Тэньг-! Тьнг-, Бам! В звіра потрапило ще кілька куль.
- Грр... Вуур-!
Це сталося знову. Ведмідь впав на кілька секунд у шок, подивився на мене і знову побіг.
Тудх-. Тудх-. Земля трохи задрижала від важких кроків.
'Що! Господи!'
У мене залишилося 14 секунд. Я навела арбалет на червону точку, не зводячи очей зі сплячого ведмедя, який готувався знову зірватися.
'Це досить небезпечно.'
Страх наростав. Через мою тривогу, приціл арбалет постійно тремтів.
Я жодного разу не кваліфікований стрілок. Тому мені потрібно зупинитися, щоб потрапити в ціль. Я перестала п’ятитися, ризикуючи вступити з ведмедем у ближній бій.
Щелк-, Тенг-!
І ледь зачепила червону пляму на його голові.
- Граауу!
Цього разу ведмідь з ревом впав на землю.
Бух-!
- Ха!
Я швидко відступила на кілька кроків назад, переривно дихаю.
'9'
Зворотний відлік закінчиться менше, ніж за 10 секунд. Червоне цятки на лапі було останнім. Я знову вчепилась у арбалет.
Тим часом ведмідь здригнувся і піднявся. Це все ж був монстр, адже він стояв на лапах, навіть отримавши кілька моїх куль.
'5'
П'ять секунд. Ситуація перейшла в розряд надзвичайних. Я спішила прицілитися, не розслабляючись.
Мені треба було ще раз потрапити, але з цим у мене виникли проблеми. Через те що гігантський ведмідь не міг нормально тримати своє тіло на вазі і постійно хитався. З ним разом покаялась і блимає червона точка.
Тенг-, Тэньг! Куля відришувала від товстої лапи до землі.
'3'
Тим часом, відлік до закінчення вечеру наближався до кінця.
'... А що буде, коли час закінчиться?'
По моїй спині раптово пройшов ознако. Якщо у грі, щоб вбити ведмедя, потрібно вразити всі його слабкі місця позначені червоними плямами.
'....Тоді, якщо не закінчити квіст, цей чортовий ведмідь буде жити.'
На відміну від гри, це була реальність, в якій я відчувала все на своїй шкурі. Хоч би скільки разів я потрапляла в нього, величезний звір не помирав.
'1'
І ось, нарешті, час закінчився.
Тэньг-! Я не могла зосередитись через думки, і останній постріл був спущений.
<СИСТЕМА> Квест [Охота на Гігантського Медвед] провалений!
Хочете спробувати ще раз?
« Тимчасовий ліміт: 10 секунд»
(Нагорода: шкіра гігантського ведмедя, 50 балів репутації, зацікавленість [?)
[ Прийняти.\ Відкинути]
Квест провалився. А час його другої спроби проходу знизився до 10 секунд. Недовго думаючи, я відразу клікнула на [Принять].
- Грраа-!
Оскільки ведмідь був готовий накинутися на мене з широко розкритими пащами.
В останньому заході, очевидно, миттю просувалася лише одна точка в історії. Але я не вважала це успіхом.
'Якщо промахнуся, я відправлюсь на той світло.'
Відчуття близької смерті заважало дихання. Відстань між мною та Ведмедем була занадто короткою - я не встигала зосередитися і прицілитися. Тому вона швидко натиснула на курок, щоб виграти хоч трохи часу.
Щелк-, Лулька.
- ...А?
Але нічого не сталося. Пулі закінчилися. Я витрачала все.
Незважаючи на запасні кулі в кишені, я не могла їх дістати.
- Ррраа-!
Величезна тварина зробила крок уперед.
Ведмідь високо підняв передню кінцівку, будучи мені свої гострі кігті. Його лапа була більше мого обличчя.
Хоча я розуміла, що мушу негайно відбиратися звідси, але тіло не прислухалося.
Вушах-!
У той момент, коли велика ведмежя лапа сильно розсіяла повітря, налаштувала мене.
- Хиї!
- Пригнись.
Звідкись я почула скрик і рятівний низький голос. Він наче вивів мене з-під гіпнозу і повернув здатність рухатися. Я інстинктивно пригнувся і ведмежої лапи просвистила прямо над моєю макушкою.
Коли звір вдарив мене у повітря, він налякався і підніс мені волосся.
Скрр-, Хрось-! До мене донеслися моторошний скрегіт металу і звуки розрубаної плоті.
- Грооа-!
Коли я прийшла в себе, все вже було скінчено. Величезний звір впав з ніг, прийнявши швидку смерть.
Тудх-! Жахлива тремтіння задрижало весь ліс. Ведмідь зіткнулося з землею.
Кров, як вода, що росте по грунту, забруднювала моє взуття. Тільки тоді я повільно підняла голову. З шиї гігантського ведмедя стирчав великий довгий меч.
- Що ти тут забула?
Золоте волосся сяяло у сонячних променях, що б’ються крізь листя.
- Тебе називають скаженою псиною герцога, але ти, схоже, просто хвора на голову.
- ....
- Ти серйозно намагалася завалити цього величезного ведмедя поодинці?
Топ-. Один чоловік, який стрибнув з коня, підійшов до мене.
Це був наслідний принц.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert