- Щ-що за!
Я була вражена, коли розвернула очі.
І не змогла закрити їх знову через сильний вітру.
Вушах-! Моє волосся зміталося і обліпили мені обличчя.
- Эмх!
Це тривало лише мить.
Могутній сквозень припинився так само несподівано, як почався.
Навколо знову стали до такої міри спокійні, що ніхто б не повірив у те, щоб тільки що сталося. Я повільно задерла голову.
- Що зараз...
- Кью?
Тоді мені почувся дивний писк. Виснажена, я змінила свій погляд на джерело звуку.
На моєму плаття. Біла пухнаста кулька...
- Кью!
Ні, кролик.
- Це, що...
За таких неймовірних обставин я не могла договорити. Підул шквальний вітер і в моїй кімнаті з'явився кроль.
Я протерла очі, на випадок, якщо мені помірялося, але все одно побачила білого кролика.
- Кью, кю!
Крихітко нахилив голівку, дивлячись на людину навпроти.
Потім він стрибнув до мене.
У мить я побачив білу пухнасту кульку.
- Ха. Звідки ти взявся? Це ж другий поверх.
- Кью?
- Тебе ніяк не могло занести сюди вітер.
Кроль моргнув своїми червоними окулярами і знову схилив голову, ніби не зрозумівши жодного слова.
- Ладно. Якби ти розумів мене, це було б ще жахливіше.
Прямо тоді, кролик, якийсь час бурав мене поглядом, розкрив уста.
Від цього стали видно два милі передніх зубика. Але потім.
- Місія завершена.
Дорослий чоловічий голос роздався з пащі милого крольчонка.
- Акх!
Я на секунду впала в ступор, перш ніж закричати і відповзти.
Так кроль, який оселився в мене на ногах, був зкинутий на підлогу.
На секунду у мене проскочила думка, що я роблю неправильно, але на щастя, кролик м'яко приземлився на килим.
Після того він заглянув на мене, наче нічого і не сталося.
- Кью?
- Що це було? Щойно...
Хіба ж чоловічий голос не походив від цього крольчонка?
Звірина була всього лише розміром з мій кулак, але це не завадило мені настрашитися і відторожитися.
Я почекала якийсь час, але кроль більше не заговорив.
Я не могла думати про щось інше, я пробурмотіла:
- Що за. Я почую...
- Місія завершена. Якщо хочете дізнатися результат свого запиту, будь ласка, приходьте на нашу базу особисто.
- Ох, чорт візьми!
Тільки я вирішила, що мені не почулося, як паща кролика знову відкрилася і з неї донісся голос чоловіка.
Знову добре виспівав, і я почала віддалятися від кроля подалі.
Я відмовлялася так захоплено, що врізалася спиною до ніжки ліжка.
Оскільки кролячок не наближався до мене, він не збирався продовжувати вчиняти жах.
- Це було інформаційне агентство "Білий Кролик". На добраніч.
На цьому фразі шалений вітерець знову задул в мою кімнату.
Шух-.
Ветер вірш, і я підняла голову змахнувши сплутане волосся.
Явно присутній тут кролик зник з мого поля зору.
- Що це було...
Я пустим поглядом витріщилася на килим, де секунду тому був кроль.
А потім згадала, як Вінтер пов'язувався з героїнем у нормальному режимі.
Він дуже рідко приходив сам, зробивши щось, щоб не розкрити свою особистість.
Для доставки повідомлень їм зазвичай використовували пташині, мишки, цуценята та інші маленькі тварини, але як я пам'ятаю, найбільш вживаним звірком був білосніжний кролячок, що репрезентував його інформане агентство.
Також я пам’ятаю часи, коли вважала це досить романтичним.
Але як би там не було, мене це зруйнувало, і все через те, що.
- Ніде не говорилося, що тварини доставляли повідомлення, розмовляючи...
Гра не була вимова.
Листя, що він відсилав героїні з нормального режиму, я читала як листи, і тому не очікувала, щоб дикий звір буде відвідувати по-людськи.
- Ха.
Маленький кролик, що говорить низьким чоловічим голосом.
Від такого драматичного повороту подій, я пропустила сміх.
Чому він так робить, якщо у світі існують листи, які можна відправити, і працівники, що можуть їх доставити?
'Він же не такий самий божевільний як інші, чи не так ...?'
Я похитала головою.
Я вже одного разу отримала удар нижче поясу від Екліпса, і вирішила зібратися піти ва-банк.
І займаюся я цим для того, щоб підняти його інтерес на кожен пожежний, раптом зацікавленість Екліпса раптово впаде, але якщо він теж не заслуговує довіри, то ...
- Ні. Не може бути, щоб усі п'ятеро мали зсуви за фазою.
Я викинула цю ідею з голови, згадавши історію в нормальному режимі і мою зустріч із Вінтером на вечір.
Він був інтелігентним джентльменом, який не погашував позичити свою хустинку навіть злодієві.
Можливо, його інтерес буде легше підняти.
- Для початку, я знайду його.
Коли я знайшла внутрішню гармонію, то піднялася з підлоги.
Зробивши це, я усвідомила наскільки далеко була від того місця, де дрімала на сонечку деякий час тому.
Мене дещо збентежило те, що я на всіх парах втекла звідси, налякана твариною розміром з кулак.
'Він не бачив всього цього, правда ж?'
У будь-якому випадку, те, що він зі мною зв'язався - хороша новина. Тепер потрібно відвідувати всі банки, щоб знайти його, пропала.
Коли я так подумала, переді мною знову з'явився білий прямокутник.
<СИСТЕМА> Епізод [Дивний Колдун Вінтер Верданді] почався. Хочете перейти на локацію [База "Белого Кролик"]?
[Так.\ Ні.)
- Погодите.
Не те щоб система могла мене чути, але я все одно кинула їй наказ, відкинувшись.
Я кинулася збиратися. Якщо я хочу непомітно улизнути і повернутися, треба було трохи підготуватися.
По-перше, одягати на мене одежу коли я пішла отримувати Екліпса.
Емілі кілька разів намагалася викинути її, але я таємно повернула і сховала у шафі.
Потім я викопую з однієї скриньки для ювелірних виробів сапфірове намисто. Цим я збиралася йому заплатити.
Разом з його білим хусточкою я також, на всяк випадок, спакувала і подарунок, який замовила, щоб пізніше йому вручити.
- Чи треба мені брати з собою і це?
Я роздумувала над тим, як тримаю маску Рейнольда.
Він уже послав кролика в мою кімнату. Якщо він вже стільки знає, немає сенсу приховувати обличчя.
Але на даний момент я дотримувалася концепції "високого аристократа, який таємно шукає чоловіка".
'Я поки продовжу дотримуватися цей образ.'
Надягнувши маску, я заглянула у дзеркало перед тим, як кинутися туди, де висіло системне вікно.
- Все готово. Понеслася!
***
Коли я зникла у спалаху білого світла, то опинилася в малолюдному перевулку.
Це воно?
Навпаки, я мав стару будівлю. На древніх дверях був виграний не надто помітний білий кролик.
Я вже бачила це місце в грі, тому знала, що тут - база Вінтера.
Не вагаючись, я піднялася сходами і збиралась постукати.
Але варто було мені простягнути руку в бік дверей, як вона відкрилася сама до того, коли я встигла її доторкнутися.
- Що за...
По спині пробіг холодок, коли я уявила, що хтось може за мною спостерігати.
Я заглянула в темряву за дверима через щілину, а потім відкрила її ширше і увійшла.
Ситуація всередині була такою ж, яку я бачила в грі.
Клієнтів вітали письмовий стіл, книжкова поличка і диван. Офіс виглядав цілком нормально.
Але я не могла втримати голову за межами, чоловіка, якого шукала, ніде не було.
- ... він кудись відійшов?
Я приїхала сюди майже відразу після того, як мені з'явився маленький хлопчик.
Роздумуючи над темою, я повинна повертатися до особняка або не вартого. Зрештою вирішила почекати трохи, поки прийшла.
Я планувала повернутися в особняку на кареті агентства "Белий Кролик", оскільки шлях назад мені був неведом. Поїздки виконували функцію таксі в цьому світі.
Але там не було працівників, які продавали б більше цінних відомостей, ніж інші.
'Який інформатор не використовує робочих?'
Думала я, і незабаром з'ясувала.
'Ну, ймовірно, тому він і посилає брутний кролика, від якого йдуть мурашки по шкірі....'
Прикривши двері, я влаштувалася на дивані. Мимовлялася відпочити, чекаючи на його запрошення.
Я ще раз оглянулася.
Дуннн-!
Я почула, як він вібрація.
- Ч-що відбувається!
Я стрибнула з дивана. Тряска в будівлі відразу припинилася.
- ...Це просто була я?
Прихилівши голову, я зібралася сісти знову.
Крр-. Я знову відчула коливання, достатньо сильні, щоб втратити рівновагу.
- Агх!
Вона заспівала, але змогла втриматися на дивані, а потім скрикнула.
'Я прийшла сюди зустрітися з Вінтером, а не для ось цього всього!'
Зустрінений, як і попередня.
- З-земль трясіння?
Я міцно вчепилася у диван і приготувалася до наступного поштовху.
Прочекала так деякий час, але нічого не сталося.
За допомогою цієї можливості я підійшла до вікна перевірити округу.
Я нічого не знала про стихійні лиха у світі. І виглянула у вікно подивитися, як люди метушаться, намагаючись врятувати своє життя.
- ...Хм?
Але ззовні було надзвичайно мир, ніби нічого і не сталося.
Ніхто не вибігав на вулицю, хоча підлога двічі здригнулася.
'Незважаючи на те, що людей тут не так багато, в цьому переулці знаходиться не тільки це будівля.'
Фестиваль все ще продовжується, тому треба піднятися паніка, якщо нагряне стихійне лихо.
Я нахмурилась і пригорнула вухо до скла.
Звуків чути не було, так що я подумала, що це приміщення звукоізольовано. Однак.
Дун-! Шум йшов з іншого боку.
З цього будинку, позаду мене.
✔
- ...Кью?
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert