Торги з директором затяглися... Старик ні в яку не збирався давати мені те, за що я в принципі від нього хотів, а хотів я від його знань про магію. Таких знань про магію, про які мені навряд чи хто взагалі може розповісти. Але він не спішив відкривати свої секрети, а також ділитись зв’язками зовсім поспішав. Я ж продовжував стояти на своєму, чудово розуміючи, що можу виграти досить багато з даної ситуації, та і навряд чи директор вирішить мене хоч якось натискати.
До того ж, недавня агресія в мене з боку директора все ще не була забута. Скоріше, хоча офіційно я прийняв вибачення директора, не бажаючи розв'язувати конфлікт з директором на фоні війни із Темним лордом. Це лише пояснення розуму в даному випадку не допомогли мені справитися з якоюсь злобою щодо старого. Навпаки, розуміння того, що він все ще потрібен мені, здавалося б неймовірною. Та думки підленько вдарити того в спину немає-ні да прослизали у мене в голові.
Особливо яскравими були такі думки після того, як я заспокоївся і зрозумів, що старий то тепер має в цілому добре уявлення про мої здібності. І нехай у мене все одно знайдеться чим його здивувати, та розклад сил в цілому від цього мала змінився, але я не люблю покладатися лише на ефект несподіванки, проте все ж. Тепер директор в моїх очах став ще небезпечнішою фігурою. І я, напевно, остаточно зруйнував у очах старого свою маску « хлопця-розвинуватого ».
Не надто приємна ситуація, але я все одно збирався вичепити з старого більше користі. Тим більше, ближче до середини розмови стало остаточно зрозуміло, що моя фігура в планах старого якщо і незаміною, то десь близько до цього. Отже, ціна за свої послуги я задирався знатно, іноді відверто насміхаючись над старим і просячи в нього особистого навчання... Звичайно, така пропозиція сприймала б насильницьку дію. Я не став би в будь-якому випадку учнем стати своїм потенційним ворогом. Але рівень моїх вимог і головна зацікавленість я все таки позначив.
І нехай все це все одно вилилося у досить довгий торг, але свого я добився - кілька десятків дуже рідкісних видань з особистої бібліотеки директора, що вже дуже скоро обіцяться в моїй родовій бібліотеці, а також вихід на дійсно багатьох іноземних і місцевих майстрів магії. Про більшість з них я чув дійсно багато чого, шукаючи для себе і своїх дівчаток провідних вчителів, ось тільки вийти на цих було фактично неможливо. А якщо можливо, то ті категорично відмовлялися брати когось в учні, але з «рекомендацією» від нашого директора ситуація кілька змінювалася...
Загалом, в цьому плані я отримав дійсно багато чого, на фоні якого невелике поповнення бібліотеки, хоча навіть і насправді рідкісними екземплярами книг, не така вже й важлива подія. Тим більше що в списку отриманих мною контактів був один дійсно важливий контакт... І навіть у цьому випадку, хоча я і не отримав « рекомендаційного листа» від Дамбльдора, бо воно зовсім марно, але навіть сама можливість зв'язатися з "недавним Фламелем"..
Так, отримати вихід на великий алхіміка - дійсно максим, який я в принципі міг розраховувати. І навіть якщо я не збирався в найближчі роки зв'язуватися з легендарним магом, чудово розуміючи, що за прожиті століття він встиг накопичити достатньо сил і знань, щоб знищити мене просто від поганого настрою, але на майбутнє це був дуже непоганий завдаток. Все ж я не збираюся зупинятися в своєму розвитку, і новий джерело інформації в обличчі стародавнього мага може прийти для мене дуже навіть до речі.
Ну а те, що мені за цей гостряний контакт доведеться деякий час побути в ролі охоронця для Поттера - не така вже й велика проблема. До того ж, я скоріше буду виконувати роль конвою до гільйотини, на якій Том і вітруть свій власний хрестраж... Та і Герміона в даному випадку доведеться як можна до речі. Дівчинка незважаючи на всі колишні сварки, все ще має великий вплив на Поттера, щоб я міг відносно спокійно бути присутнім на зборах їх клуб.
До речі, недавно збори цих зборів перестали бути особливо приватними. Після зникнення Амбрідж клуб Поттера офіційно затвердили в Хогвортссі, дозволивши дітям збиратися цілком відкрито. Через це вони і перестали так часто займати Виручай-комнату, користуючись вибраним спеціально для них класом ... І навіть якщо багато студентів обурювалися такою легкістю, з якою Поттеру дозволили організувати свій гурток, звинувачуючи при цьому директора в фаворитімізмі, але загалом у "Відряда Дамбльдора" все було чудово. І тільки я продовжував мозолити тим очі, користуючись своїм станом старіння.
Добре, але я ще й в Ордені феніксу не дозволяв Поттерові та Уїзлі, які пильно дивилися на мене вовком. Але тримали себе у руках і щось протиставити мені. Хоча, я все одно відвідував їх заняття не так вже й часто. У мене і своїх справ було далеко не все, до того ж зараз з викладанням ЗОТИ особливих проблем не виникало, через що багато членів ордену стали трохи прохолодно ставитися до додаткових занять.
Далеко не кожен студент Хогвортсу захоче витрачати свій власний час на заняття з магії. І тільки зростаюча активність Темного лорда змушувала тих навіть і через силу, але відвідувати додаткові заняття. Страх, знаєте, досить добре мотивує. Хоча, це не означає, що їх заняття були хоча б трохи ефективними. Навіть як вчитель Поттер реалізував себе непогано, але в того було лише трохи більше знань, ніж у його однокурсників.
Та й самі хлопці в цьому гуртку, здебільшого не славилися своєю завзятістю у навчанні. Через це ті ж і не могли похвалитися особливо серйозною магічною силою. Багато з них не мали достатньо сил, щоб повторювати всі ті закляття, що легко може дати маленький хлопчик-вижив. Так, Поттер був помітно сильнішим за магію абсолютної більшості інших чарівників. Астральний паразит у лобі хлопця непогано так розкачав його резерв, та і в цілому Поттер був непогана схильність до магії...
Ось тільки той її безпечно похоронив за грою в квідич і іншими розвагами. І навіть якщо дехто з них і далі відзначався тим, що так само не дуже ретельно вивчали магію, але ця ж Герміона вже давно вища за свого « друга» в магії. Що вже там говорити про інших моїх дівчат, що навчалися у приватних майстернях і в цілому отримали кращу освіту.
Мда, охоронець Поттеру був дійсно потрібний. У випадку найсильніших чарівників його компанії залишалися близнюки Візлі, а їх самих було просто неможливо порівняти з досвідченими Пожирачами смерті. Так що в разі сутички з армією Темного лорда, ті ммобу накинуться у просту здобич... Що, здається, цілком влаштовує Дамблдора, якщо вже він дозволив Поттеру пригнітити його магічний потенціал, але довести Поттера до зустрічі з Темним лордом все ж потрібно.
Цим, власне, я і повинен зайнятися як той, хто може без особливих підозр крутитися підле національного героя. Все ж я його скверстник, нехай навіть і зі слізерін та з власним факультетом у мене вже давно відносини не дуже... Так що Том, навіть якщо і дізнається про мою присутність в компанії Поттера, навряд чи запідозрить якийсь підвоє. У його очах я все ще залишаюся нічим, мало чим відрізняючись від того ж Люціуса в житті.
І мій нещодавній втечу від роз'ясненого Темного лорда повинен був, за ідеєю, просто зміцнити даний образ в очах Тома. На чому, схоже, і хоче зіграти Дамбльдор... Ну або якщо точніше, то той просто не хоче викликати у Тома зайвий підозр, особливо в світлі того, що Темний лорд може копатися в розумі національного героя. Ну а я - єдиний чарівник в ордені директора, що точно не викличе серйозного занепокоєння у силу свого віку, але все ж зможе захистити хлопця за яких ...
Правда, хто в такому разі захистить мене самого - то ще питання. Я не можу взяти з собою своїх охоронців, а лише покладатися на себе — кілька дурниць. Я, природно, не сумніваюся в власних силах, але завжди краще мати того, хто може прикрити мені спину у випадку чого ... Може Тонкс залучити до всього цього авантюрі? Та саме зараз несе службу в міністерстві магії, так що проблем з її появою у потрібному місці не повинно виникнути...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda