Відразу ж після бурхливої ночі з Джині і Луною, прямо на сніданок мене викликав до себе в кабінет Дамбльдора. І якщо спочатку я не дуже часто і надавав значення цій події, все ж останнім часом я спілкуюся з директором досить часто, та й особисті розмови між нами вже давно перестали бути особливою рідкістю. Тож, коли я йшов до кабінету директора після занять, мені було легше пережити все це. Мене навіть не хвилювала причина мого виклику.
Та і початок розмови видався досить стандартним, через що я остаточно розслабився... За що мало й не поплатився, а пізніше зреагував на небезпеку. А небезпека була більш ніж реальна... Це взагалі щось із серії вдалих речей. Добре, мої інстинкти спрацювали раніше розуму, і я вмудрився буквально підірватися зі стільця, ухиляючись від червоного променю обеззброєного прокляття ... що тут ще скажеш.
Щоправда, подальші дії не могли виправдатися простим везінням, адже я вже встиг зорієнтуватися у ситуації, прийнявши на щити кілька наступних заклинань директора. Та й моральна підготовка до серйозного бою вже була мені закінчена... Що, ймовірно, відчув директор, різко припинивши свої атаки і забравши паличку в кобуру. Я навіть не до кінця зрозумів, що відбувається, продовжуюши переповнювати своє тіло магічною силою і готуючись в будь-який момент зірватися у атаку.
- Відмінна реакція, Драко. - Усміхнувся старий, розгладжуючи неіснуючі складки на своїй бороді. - Навіть досвідчений аврор навряд чи зміг би так швидко реагувати на мою атаку. - Продовжуючи спокійно дивитися на мене, додав старий. І тільки до мене його слова давалися з деякою затримкою, бо я вже розігнав свій розум ментальністю та паличкою не дуже то й поспішав прибирати. У мене навіть рука трохи підрагувала, настільки важко мені було контролювати рефлекторне використання деяких заклинання, що я ще пару миттєвостей тому збирався обвалити на директор.
- Як це все розуміти, Дамбльдор? - Дуже грубо перервав я старого, все ще не збираючись заспокоїтися. Різкий спалах адреналіну переповнив моє тіло силою, і я усвідомив, що звернувся від першої атаки лише за рахунок грибного передчуття та везіння, підштовхувала до відповіді. Занадто різко я відчув спалах небезпеки, чому і не міг зараз відійти... До того ж, я до сих пір не зрозумів мотив директора для атаки, через що і не прагнув прибирати власну паличку.
- Лише невелика перевірка. - Легко знизився плечима старий. - Я хотів остаточно переконатися в твоїх здібностях, та й деякі сумніви на твій рахунок я тільки що розвіяв ... З такими навичками ти дійсно міг втекти від Темного лорда в той раз. - Почав своє пояснення старий, скупо посміхнувшись під кінець. Я зрозумів, що мене щойно прорахували. Моя недавня реакція була більш ніж достатньо, щоб старий оцінив зразковий рівень моїх навичок, та і розмір моєї магічної сили той, швидше за все, навіть приблизно, але оцінив.
Блядь! А я повинен був про подібне відразу здогадатися. Адже якби Дамбльдор дійсно завдав мені шкоди, то й йому довелося б не солодко. Магічний контракт директора Хогвортсу повинен не слабо вдарить по старому, вирішуючись він дійсно нашкодити своєму студенту ... Або я, принаймні, на це сподіваюся. У Дамбльдора цілком собі могло захопити розум, сили і навичок якось обійти обов'язковий контракт директора.
- Ясно. - Тихо видихнув я, повернув палицю в довгий рукав ученої мантії. Правда, розслаблятися я все одно не поспішав... Та й не зміг би я зараз розслабитися при всьому своєму бажанні, декого тепер не було. - Ваші наміри я зрозумів, директор ... Тільки це не означає, що я прощу вам напад на себе. - Впившись поглядом в старого, сухо сказав я ... Звичайно, не треба прощати такому заверненому старенькому. Я все ж не один з його собак, про що він сам, схоже, починає забувати.
- Розумію. - Легко кивнув Дамбльдор, які оцінюють мою фігуру. - І я готовий принести тобі вибачення за цей інцидент, Драко... Але й ти не тримаєш на мене зла. Ця перевірка була просто необхідною, в світлі нового завдання, що я можу поручити тільки тобі. - Я намагався змінити тему, але я навіть не подумав піти у того на що. Тільки він продовжував гіпнотизувати переносницю старого, намагаючись при цьому дивитися трохи вище очей ментального мага.
- Я чекаю. - Кротко сказав я, не міняючи пози і все сильніше закипаючи від наглути старого. Я, звичайно, розумів, що той в якийсь момент може сісти мені на шию, відчувши свою владу наді мною, але напад на мене ... Тим більше, з метою перевірки. Навіть для нашого директора це було занадто. Мабуть, прокляття вже почало впливати на розумові здібності старого.
- Ох... Мабуть я дійсно перегнув палицю. - Манерно похитав головою, відсунувся з столу старий. У наступній мить той взагалі повернувся до мене спиною, але тільки для того, щоб відкрити один з багатьох ящиків за собою. Звідти старий досить швидко дістав невеликий срібний ланцюжок-артефакт. При цьому артефакт досить сильний, якщо мої відчуття мені не брешуть. - Драко Малфой-Блек, я щиро прошу вибачення за нещодавнє напад і на знак примирення прошу вас прийняти цей маленький подарунок. - Цілком офіційно звернувся до мене Дамбльдор, схиливши трохи голову. Чого в даному випадку було більш ніж достатньо, та і розвивати конфлікт і далі я не збирався.
- Я приймаю ваші вибачення, професор Дамбльдор. - Повернувшись до звичного навернення, відповів я. Срібний ланцюжок я теж прийняв, паралельно з цим оцінки накладені на ту закляття ... Ну або якщо бути точніше, оцінив не прокляту мені річ підібрав директор. Але ні, той дійсно віддячився непоганим артефактом, що натякало на те що старий спочатку був готовий принести мені свої вибачення.
- Ну ось і славно. - Усміхнувся старий, хитнувши головою. - Дозволь мені повернутися до нашої розмови... І тому завданню, заради якого і довелося влаштовувати всі ці дурні перевірки. - Міг став серйозним і навіть трохи похмурим, сказав Дамбльдор.
- Добре. - Підхопив я склад розуму директора. - Але відразу ж кажу, що я навіть не подумаю лізти до біса на роги, ризикуючи своїм життям. - Розуміючи, що саме такого плану директор і збирається видати мені завдання подібного плану. Не просто так тому раптово знадобилося дізнатися про мої бойові можливості.
- Розумію... Але цього разу саме таке завдання я і хочу тобі навчити... І повір мені, якби у мене альтернатива, я б не став тебе турбувати, Драко. - Кілька скомкано почав пояснювати директор, мабуть бажаючи змусити мене відчути себе унікальним і незамінним у цій ситуації. Ось тільки такі фокуси можуть спрацювати з звичайними підлітками, але мене недавні слова лише посилили... А ще у мене з'явилися деякі підозри на рахунок майбутнього завдання.
- Це щось пов'язане з Поттером? - Навіть трохи обречено запитав я. Адже Поттер вже дуже скоро повинен буде стати жертвою Темного лорда. І мене щось не дуже те і тягне бути присутнім під час його вбивства. Мене взагалі не тягне зайвий раз зустрічатися з Томом. Але, здається, цього разу мені буде важко відвертися від такої честі. Знижувати стосунки з Дамбльдором поки що рано ... І відмовити йому буде складно.
- Так. - Кивнув старий. - Я хотів тебе подивитися за хлопчиком і його компанією... коли той знову вирішить по геройувати. - Навіть з якоюсь насмішкою сказав старий. Мені було не смішно, бо мої найгірші побоювання щойно підтвердилися. - Мені все ж не хотілося б, щоб Поттер ... Я постраждав раніше часу. - Навіть не приховуючи свого справжнього ставлення до « герою», простягнув Дамбльдор.
- Ви хочете зробити з мене поводиря для цього барана? - Чисто для довідки уточнив я, борючись з бажанням помассувати віскі. Сучасна розмова зі старим чоловіком вже вимочувала мене, щоб я продовжував стримуватись у словах.
- Дорослим чарівникам буде куди важче стежити за підлітком. - Усміхнувся старий, продовжую погладжувати свою бороду.
- Вам це дорого обійдеться. - Відкинувся я на спинку свого крісла, сподіваючись, що по підсумку майбутніх торговий старий сам від мене відійде ... Хоча надії на це замало.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda