Все сильніше розхитав Поттера емоційно, я плавно проникав вглиб його розуму, шукаючи спочатку причини для їх нападу на м'ню, а після повідомлення по Люпіну. І якщо з першим я розібрався досить швидко, сім'я Уїзлі, і зараз маю на увазі зовсім не тільки Рона, буквально вчора навськивали хлопця на мене. Це саме через мене Сіріус Блек помер... І це скінчилося ж, добре, але ось допитати його про смерть твоїх батьків так ніхто і не встиг... Хоча Малфой міг би що-небудь дізнатися. Він саме зустрічався з Блеком.
Ну, приблизно під такими приводом Поттера і підставили до думки напасти на мене. Ця ідея майже повністю належала близнюкам Уїзлі... А Персі Уїзлі, якому не сподобалося, що я почав спілкуватися зі староста Когтеврана — Пенелоза Крістал. Це як, дівчина гриффіндорського старости... Занадто ревнивого старости, як видно. А я навіть не думав про якісь зсуви в сторону даного особини. Я спілкувався лише з тим, що Чжоу Чанг мітить на місце старости наступного року.
Ну, якщо таке діло, можна буде і прилаштувати яйця до даної особи, просто забави та помсти заради. Вони повинні платити за це. До слова, до близнюків це теж. А точніше сказати, що до них це ставитися в першу чергу. Адже це саме вони активізували Поттера на мене. Правда, мотив даної пари я не розумію, але це ні і важливо. При зручній можливості все одно покопаюсь в їх головах.
Ну, це все справи майбутнього. Тепер мені набагато важливіше дістатися до трохи болю пізніших спогадів Поттера. Ми повинні знати, що саме його пов'язує з Люпіном. Та і про самого професора хотілося б дізнатися більше, дуже вже мене цікавить цей персонаж, що так чи інакше виявив досить специфічний інтерес в мою сторону. Я навіть з Нарцисою спеціально зв'язався із цим питанням, щоб та дізналася все, що тільки можна про цього чоловіка.
І я впевнений, що адвокати і слідчі, які розуміються моєю матір'ю, розкопають все можливе про біографію нашого вчителя. Але і спогади Поттера мені не помішають. Все ж особисте зібрання в приватній обстановці важливіше навіть найбільш детального досьє... Шкода, що я так і не встиг закопатися так глибоко в пам'ять гриффідорця. Мені це не вдалося.
- Пане Малфой, негайно опустіть вашу паличку! - Донісся до мене наказним тон декана грифи. Маккошка вже стояла за спиною, направивши свою паличку в нашу з Поттером сторону. От тільки я сильно сумніваюся, що Поттеру хоч щось загрожує. - І потрудийтеся пояснитися, містер Малфой, що тут відбувається! - Не менш владно наказала мені жінка, ось тільки я навіть не думав щось говорити. У даному випадку будь - які мої слова можуть призвести до мене, але я не можу допомогти.
Хоча паличку я все ж відпустив... Заодно посилив агресію Поттера в моєму відношенні за допомогою ментальні магії. Залишити його голову було не дуже добре, адже я так і не дістався до зацікавленої мене інформації, отже я вирішив помститися парню. Ну а заодно трохи полегшити своє становище... Підгадувавши при цьому Поттеру ще сильніше. Добре, моє втручання спрацювало як треба, а Поттер мене не підвів.
Так, цей гриффіндорець навіть власного декана не постився, кинувшись на мене з кулаками і лише опустив паличку. І Мінерва, що просто прекрасно, не встигла зреагувати на подібну витівку свого підпічного. Зато встиг я, підпустивши хлопця до себе... і поваливши на нього всю свою фізичну силу та масу. Найбільший удар правою рукою зверху-вниз прямо в плече Поттера міг негайно зупинитися і чи мало не осісти на землю... Почувся тріскість кісток і хворобливий сттон малого. Ось тільки зупинятися я не збирався, направивши наступний свою удар в щелепу гриффідорця ... з тим же результатом. Ну, хіба що після цього удару Поттер вже не стогнав, просто впав на сходинки мимовільною лялькою.
- На мене це, напали, професор. - Витворивши припадок косомовства, звернувся я до Мінерве. І вона не знайшла, що на подібне можна сказати, адже Поттер то напав явно першим... А ще ту кілька вибила з колії моя надто різка розправа над її золотим хлопчиком. Професор навіть забула, що хотіла ще мені сказати... Тому просто попросила прослідувати за нею, до медичного крила замку.
Відмовлятися я не став, тим більше що тушки Рона і Гаррі, професор вирішила нести сама, за допомогою трансфігурованих їй же носок ... Зачаровованих на політ нош. Так, декан у левів дійсно крутий трансфігуратор, нехай в інших напрямках магії та відверто і плаває. Але для неї це не така вже й слабкість, але її вміння в трансфігурації спокійно перекриють її ж збитки у чарах і прокляттях ... Хоча це стосується лише бойового плану цієї чарівної жінки. Зняти прокляття з Рона так і не змогла, хоча й помітила його муки.
І це добре, адже якщо Рону не допомогти в найближчі сім-десять хвилин, а за цей час ми ледь-їдьва встигнемо дістатися до лікарняного крила, то подальше лікування хлопця буде дуже насиченим і не мені боляче. І Поттеру це вдалося. Все ж лікування зламаної щелепи набагато складніше, ніж звичайні кістки. Говорити про розбиту в крихті ключицю я і зовсім нічого не стану. Тут пару зелену справу точно не обмежиться.
- Знаєте, пане Малфой, нехай я і допускаю таку можливість, що містер Поттер та пан Уїзлі самі на вас напали, але розправилися ви з ними навіть занадто жорстоко. Будьте впевнені, директор точно не залишить цей інцидент без уваги. - Строго і зі прихованою загрозою у голосі, сказала мені Маккошка. Ось тільки мені було абсолютно плювати на її слова. Дамбльдор не виключатиме дітей з роду віщунів. Це надто сильно вплине на репутацію школи.
- За свої дії я звик відповідати. - Просто відповів я, щоб припинити можливе продовження словесний понос старої ковтки. - Ось тільки і Поттер з його шестернею відповісте мені за все. - Небезпечно я, всім своїм виглядом висловлюючи, що так і незадоволений результатом нещодавньої сутички. Так, Поттер і Уїзлі зараз явно в поганому стані. Можна навіть сказати, що свою порцію болю і приниження ті вже отримали або отримають в недалекому майбутньому. Але мені цього замало. І я знайду гідний спосіб помститися своїм кривдникам... А також тим, хто настрашив тих на мене. Це справа принципу, нехай і не більше того.
- Ви думаєте, що хлопчики ще недостатньо отримали? - Трохи стривожено запитала мене жінка, забувши навіть про свою фірмову « мистер Малфой»... От тільки відповідати тій я не збирався. Хай вже професор трохи похвилює. А мені вже якось дивно, що ця особа ще не зняла з мене хоча б півсотні балів за невідання.
Це незвично... А все незвичайне, як правило, призводить до проблем. Так що так, мені краще бути готові до несподіванок, та булки не розслабляти. І так, потрібно повідомити про те що сталося матері. Нехай та не зможе покликати на допомогу Снейпа, це відразу ж розкриє нас перед Люціусом, але ось корисна порада ця цілком здатна дати. Все ж я визнаю, що досвід моєї матері в таких справах набагато більший, ніж у мене. Адже навіть старший Том-старший, у свій час, ще не почав свою серйозну політичну кар'єру, щоб читати чужі інтриги на раз.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda