Вирішили то вони вирішили, ось тільки їх заклинання були настільки повільними, що я навіть намагатися не став, ухиляючись від чужого закляття. Так, місце для атаки ті вибрали не саме те і погане, на сходах було досить важко вкорочуватися від чужих чар ... Але це правила працює лише тоді, коли заклинання летить досить швидко. Поттер і Уїзлі припустилися серйозної помилки, що то літало майже в три рази повільніше.
- Поттер, Уїзлі. - Якоби щойно розпізнав я двох хлопців... Уверен. Деректор зараз спостерігає за цією потасовкою. Не просто так ось ті двері, що саме була моїм шляхом до відступу, так раптово вирішила перебудуватися... А ця драбина, якщо я правильно пам'ятаю її алгоритм, ще принаймні двадцять хвилин повинна була залишатися на одному місці. Ну точно директор підігріває своїм підопічних.
- Малфой! - Рявк Уїзлі, чиє прізвище я буквально виплюнув, використовуючи як лайство. І дрібному заморожу це явно не сподобалося, раз той різво намагався оглушити мене Ступефаєм, що йде відразу ж за моєю фамілею. Ось тільки я знову зумів ухилитися від заклинання, паралельно витягав свою паличку з ночей. Я не хотів битися з хлопцями, але проклясти тих більше не завадить. Так, пізніше мене чекає виклик до директора за використання не найбільш нешкідливих закляттях, але його я вже як-небудь переживу ...
Правда, від робіт мені точно не отвертатися. Не після того, як я запустив бомбарду під ноги моїм противникам, руйнуючи при цьому частину драбини... Ну, головне, що совей цілі я досяг. Шкідливі учні відлякували мене подалі, а Поттер ще й болісно зморщився при цьому. Кілька осколків потрапили в хлопця, лицарі ноги і перешкоджаючи відступити ... І я цим скористався, відправивши повітряний таран в пацана.
Я щойно показав це заклинання Снейпу, так що використовував я даний закляття без побоювання показати зайвого ... Хоча Поттеру було легше від цього не ставало. Сильніший поштовх у груди буквально сніс паря з місця, вибиваючи з того все повітря і спрагу битися далі. Важко зберігати бойовий запал на сходах, намагаючись вдихнути хоч краплю повітря.
От тільки Уїзлі втрати бойового товариша не сильно і сумувала. Навпаки, той з подвоїною силою почав насідати на мене закидаючи простими, але досить швидкими променями... Які я спокійно приймав на свій Протего, не намагаючись ось так відразу атакувати рудого. Я чекав на відповідь директора, який травмувався у свого « Золотого хлопчика»... Але вона так і не пішла. Через що я з чистим сумлінням відправив в Уїзлі прокляття Орчої шкіри, що має бало зробити з Рона того, ким він у душі і є - лисого потвори, чиє тіло вкрите вуграми та гнійниками з ніг до голови.
Звичайно, такий ефект з'являється через сорок хвилин після накладання прокляття, але ось вся гамма відчуттів від початку трансформації накриє рудика майже відразу ж. Що власне, і сталося, коштувало Рону тільки ще 10 секунд залишати в мене закляттями. Так, його тіло почало повільно змінюватися, покаючись проти гнійниками... І це було дуже боляче. Не Круціатус, звичайно, але шостою Уїзлі і так почав кричати як молодий поросянок, пущений під ніж.
Правда, цей крик не продовжився занадто довго. Селіціо надійно заткнуло рудика, нехай той і продовжував шалено звиватися на сходинках. Хоча для Поттера і тих кілька секунд крик його друга вистачило, щоб хлопець якось раптово зібрався і навіть зумів піднятися на ноги.
- Що ти зробив з Роном? - Майже не звертаючись на рик, запитав у мене Поттер. Ух скільки злості. Ще трохи і той може Споконвовим викидом магії по мені жахнути. З хрестражем в голові подібний фокус все ще можливий навіть у його віці... Але я цього якось не дуже боявся. Я можу побороти цю магію, а тим більше - в мені магії набагато більше, ніж у тому ж Поттеру.
- Відкрив його справжню суть. - Ґаденько посміхнувся я, трохи дивуючись тому, що Поттер навіть не намагається повернути собі свою паличку ... Мда. Здається, що маглів виховав на героєві. Коли прийде Поттер, той новий чарівник з усіма правдами і неправдами намагається повернути свою головну зброю. Поттер же, здавалося, взагалі про нього забув, готуючись кинутися в просту бійку... На кулаках... Без всякої магії... Ну, це вже однозначно діагноз. При тому зовсім невтомний — магл з паличкою називається.
- Ублюдок, розколдуй Рона! - Воїнно вимагав від мене хлопчик, ще сильніше стискаючи кулаки. Він був готовий кинутися на мене за будь-яку секунду, але відстань в більше ніж десять метрів того кілька зупиняє. Розумієш, заморочиш, що така відстань йому ну ніяк не подолати. Занадто вправним чарівником я себе щойно показав. Хоча поняття, яке в даному випадку було добре продуманим, дещо недоречне. Я був просто трохи кращим за середньостатистичного слізеринця з п'ятого-шогосту курсу, що при приватних тренуваннях із деканом цілком зрозуміло.
- Без проблем. - Легко погодився я, розлучаючи руки в сторону, але не зводячи при цьому погляду з Поттера. У разі чого я завжди встигав запустити в того кілька неслабих заклинань, з просто приголомшливим припиняючим дією. Хоча крайній випадок так і не прийшов, Гаррі дуже здивувався моєю відповіддю, щоб хоч якось скористатися ситуацією. - Як тільки ти поясниш мені, що це за напад щойно було. - Додав я вже набагато жорстше, пиячись поглядом в Поттера.
По хорошому, мені зараз треба відправити Патронус Снейпу. Нулі написати тому у своєму блокноті, в крайньому випадку, а не вести ось ці переговори. Але Дамбльдор точно бачить, що зараз відбувається, а отже і втрутитися може у будь-який момент. І ось тоді. Я вже опинюся в надзвичайно невигідній позиції... Та й прокляття з Рона, ймовірно, знімуть. Так, таким результатом я точно залишуся незадоволеним, але і робити що або я не поспішав. Директор, ймовірно, так і не втрутиться в цю справу, а значить я цілком собі зможу обережно допитати Поттера.
- Ми хотіли попросити тебе про Сиріуса Блека... - Замився пацан, мабуть зрозумівши, як безглуздо це все звучить. - Адже це саме ти вбив його... Вбив зрадника моїх батьків. - З ненавистю в голосі прошипів хлопчик. Я так і не зрозумів, до кого той мав велику ненависть, чи то до мене, або Сиріуса.
- По-перше, не я, а Пенсі. По-друге, дякувати в магічному світі прийнято дещо інакше. - Едко простягнув я, чесно наслідуючи Снейпу. Той взагалі є визнаним майстром під час закінчення отрути зі свого рота. Гріх не повчитися від такого професіонала своєї справи... Хоча він ніби і зелений.
- Та що ти розумієш! - Рявкнув хлопець, здавалося зовсім забував про страждання свого найкращого друга і зараз просто готовий сперечатися зі мною до перемогного кінця. Баран, що тут ще скажеш? У нього тут друг вже ридає навиродка катаючись з боку в струмінь, а цьому взагалі пофіг. Я, чи бачите щось там не розумію. Дебіл, тепер я в цьому впевнений на все сто.
- А я і не повинен нічого розуміти. - Перервав я гнівний спіч хлопця. - Хоча ні, зрозуміти, якого хера ви вирішили мене атакувати я все ж повинен. Так і ваша двогодинна стежка мене теж дуже й сильно цікавить. - Додав я, спостерігаючи за тим, як повільно обличчя хлопця починає витягуватися.
- Ти знав? - Цілком не контролюючи власну мову, запитав Поттер. Мда, а той навіть не подумав про те, щоб заперечувати мої звинувачення. Навіть слів цензури на нього немає... І спогади у чарівному світі також можуть бути доказом. Після подібного питання з боку Поттера, я навіть Дамбльдора зможу заткнути свої спогади про цю розмову... Хоча покарати той мене все одно зможе. У цьому замку він цар і бог, а отже й правилами може вернутися, як тільки захоче.
- Ну, перед моїми обіймами не може встояти жодне жіноче серце... Навіть якщо це серце з грифіндору. Так що так, я про ваш напад знав заздалегідь. - Відповів я кілька не те, що від мене хотів дізнатися Поттер. Але йому і цій інформації більш ніж вистачило, для чергової хвилі гніву. Тепер, правда, не тільки в мою сторону, але і в торкнеться невідомої дівчинки з гриффідору, що здав його геніальний план мені ...
Цікаво, коли він додумається до того, що єдина дівчинка, яка знає про його план - це Грейнджер? І чи здогадається? Буде цікаво дізнатися... Особливо якщо Поттеру подобається Герміона, нехай він сам цього і не розуміє.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda