З лікарняного крила Макгонагал майже відразу повела мене до директора. А все через те, що мед відьма таки опинилася на своєму місці, відразу розпізнавши прокляття, яким я прокляв Рона... а також розписала скільки болючим буде лікування. Ось цього Маккошка вже не могла терпіти, чи майже на буксирі потягнув мене до вежі директора. І я впевнений, спробую я чинити опір та не поміркувала застосувати на мені магію. Але я не опирався... Ну а те, що Снейпу відписав поки дві жінки обговорювали стан Рона, так проста обережність.
Та й взагалі, повинен же мій декан знати, що його учень ведуть до директора без його того додзвону. Але Снейп завжди супроводжує слізеринців у кабінет директора, хоч би що там було. Так, декан у нас був крутим і постійно застудився за своїх. Навіть перед директором, якому той підкоряється, захищає нас. Тому я був впевнений, що критий буде в кабінеті Дамбльдора раніше за нас з Мінервою. Все ж я йду не так вже й швидко, граючи каяття і страх.
Як виявилося трохи пізніше, Снейпа я покликав дуже навіть недарма. Коли директор почув про те, що трапилося, то намагався покарати мене по всьому, так би мовити, суворості. Тут тобі і публічні вибачення перед парочкою гриффиндорців та відробки, і знімання очок. Та старий пень, здавалося, хотів загнати мене в положення будинку ельфа Хогвортса, завівши проти мене весь слізерін. І все ж втрати двохсот балів мені б навряд чи пробачили так просто.
Добре, що Снейп теж був присутній у кабінеті. Він захищав мене, особливо після того як я виявив бажання поділитися своїми спогадами. Тут то наш директор і здав на поп'яту. Бо все могло вийти боком саме гриффінддорцям, вони то напали першими. Я лише захищався, нехай і кілька жорстко, але навіть мою твердість можна було списати на переляк та вибиті на тренуваннях рефлекси.
Я не хотів говорити, що знав про напад наперед. І це спрацювало, хоча Макгонагал і далі обурювався. Але директор вчасно зрозумів, що до перегляду спогадів краще не показувати. Снейп, що обов'язково перевірить мої спогади, точно помітить ту підставу з драбиною, яку мені влаштував директор. Загалом так, я відділився малою кров'ю. Мене просто загнали на відробітки до декану...
Сподіваюся, мені не потрібно пояснювати, що ніяких відробок не буде. Снейп має достатньо гриффиндорців, щоб мити котлів і класи. Мені ж той просто влаштує трохи більш складну вправу, ніж зазвичай. Ну, щоб трохи навчити свого хрестника, але і час заваря не витрачати. А, власне, і не проти. Мені давно вже пара лелізувати частину своїх навичок, навіть якщо і через Снейп. Ну не подобається мені обмежувати себе лише шкільними заклинаннями. Іноді це дуже заважає.
Так що так, тренування зайвих точно не буде. Хоча, якщо бути чесною, ця буде мені кілька заважати. А все через те, що в недавньому бійці я зовсім випадково відчув свою Віте. При тому не просто відчув, але і зміг направити то на своє посилення. Так, направити це занадто голосно сказано. Я тільки трохи пришвидшив цю енергію, та й то абсолютно несвідомо. На деяких своїх рефлексах я змусив Віте рухатися трохи швидше, що зробили мої удари по Поттеру кілька сильніше.
І я, найближчим часом, збирався розібратися з цим раптовим прогресом в магії крові. Ні, я і раніше відчував свою Віте, в основному, правда, під час активного сексу, але міг. Зараз же я буквально зміг змусити свою Віте рухатися. Такого раніше не було, хоч з спогадів Тома-старшого я і знаю, що це цілком собі нормально. Разгон власного Віте взагалі один з найпростіших способів посилити своє тіло магією кров'ю. Вампіри, навіть щойно обділені, вміють це робити без будь-якого навчання.
Але те, що цей прийом є найпростішим, не заперечує того факту, який для мене він поки що недоступний. Хоча я, останнім часом, все частіше й більше досягаю того стану, коли Віте перестає для мене бути чимось міфічним і незнаним, стаючи простою магією, яку я відчуваю постійно. Хоча Віте і магія все ще дуже відрізняються. І нехай мені поки що складно назвати ці відмінності, я дуже погано ще знайомий з Віте, але вже зараз мені, і без жодного досвіду Тома, зрозуміло, що Віті де менш податлива та рухома енергія. На відміну від магії, здається зовсім і не збирається підкорятися чарівнику.
І це цікаво, дуже цікаво якщо бути точним. Адже нова енергія, відмінна від магії, сама по собі дуже цікава, а тут ще ця "непотрібність" цієї енергії приводить на деякі думки. Ну, хоча б про те , що Віте, сама по собі, куди сильніше магії. Хоч це не є правдою, то вампіри цінують цю енергію більше ніж ту де магію. Але ж магів-вампірів не так вже й мало, що говорить сма за себе. Ті ж чарівники, втративши свою магію, готові самовбивтись і без сторонньої допомоги.
Вампіри, які раніше були чарівниками, майже завжди готові втратити свою магію хоча б на краплю цієї самої Віті. І шлях, можливо такі викрутаси і відбуваються в головах даних тварей лише через саму природу вампіра, але я все одно підозрюю що Віте набагато цінніша енергія, ніж здається на перший погляд. І тому я, без сумніву, збираюся розвивати магію крові в першу чергу.
Хоча, як я вже зрозумів, магія крові тісно переплетена з метаморфізмом і ментальною магією. Перший здатен впливати на фізичне тіло мага, а отже і на саму кров, що є основним вміщуванням для Віте. Без ментальній магії взагалі неможливо засвоєння цього виду магіЇ. Адже без спеціальних медитацій свою кров, а тим більше Віте, майже неможливо відчути. Так і для контролю за своєю Вітою, як говорить досвід Тома, потрібна величезна ментальна сила.
Так, я займався магією крові так чи інакше практикую й інші способи мистецтва. Хіба що не так швидко і цілеспрямовано, але воно й не страшно. Адже перспективи у магії крові просто величезні. А вже в зв'язку з метаморфізмом та точно повинна так серйозно продовжити моє життя. Не просто так, вампіри вважаються мало не безсмертними. Так, їх безсмертя результатом їхньої власної природи, що несе в собі ще й купу слабкостей, але магія крові все ж таки є головною силою вампірів.
Ну, якщо не брати до уваги сам вампіризм, що дозволяє особливо стародавнім тварям відкачувати з магів не тільки їх Віте, але й саму магія. Власне, через останній факт, маги в свій час і намагалися знищити вампірів. Для чарівників їх магія - найцінніша річ у світі, щоб тій з кимось ділитися... Але щось мене не туди повело.
Вампіри мене зараз цікавлять в подній чергу. Хоча після того, як я відновлюю повноцінного Лорда Малфоя, я і спробую найняти більш-менш досвідченого вампіра собі в вчителя. З вчителем, як ні круті, мій розвиток піде швидше. Так само нові фокуси, недоступні Старому вампіру, напевно зможуть мені показати. Так, в будь-якому випадку доведеться багато, але воно, як мені здається, того варте.
До того ж, мені не варто турбуватися про гроші. Люціус вже почав працювати в сторону моєї спадщини з боку Блеків. І якщо до мого чотирнадцятилітня, що наступить на початку цього літа, не оголоситися близьких родичів з боку Блеків, а таких вважатимеш що і ні, то все майно славного роду моєї матері перейде до мене ... Ну, точніше до мого батька, але того я врахую вже не беру. Через два-три тижні, якраз до середини березня, потрібне зілля вже буде готове.
Так, то ще буде наполягати до кінця квітня як мінімум, але це не так вже й важливо. Головне, що з цього моменту жити Люціус буде вже в борг ... Недовго, правда, якраз до початку літніх канікул. Ну, це так, щоб смерть батька вже точно не зв'язали зі мною, а то мало чи зовсім.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda