Допит дівчат продовжувався ще близько години... Хоча допит був майже неможливою справою. Головне я все одно дізнався, а тому деталі дозволив собі дізнатися вже за чашкою чаю, паралельно спілкуючись з матір'ю. Нарциса була дуже зацікавлена в цій розмові, щоб я зміг довго тримати ту осторонь. Та й приховувати, по факту, мені було і нічого. Навпаки, поради матері допомогли мені правильно висловлюватись.
Добре, дівчата особливо і не намагалися хоч щось приховати, хоча й моторошно бентежилися деяких моїх питань. Але я все одно дізнався для себе головне, а якщо конкретніше, то як дівчата самі ставляться до всього цього. Так, для мене це був дійсно найважливіше питання. Зрештою, вірні люди дуже цінні. Я дуже ціную те, що хочу мати ту саму Пені відповідальність за конфлікт з її батьками.
А тут мені Род Пансі мало не дарує двох своїх дочок. Так, цінність даних дівчат все ще залишається під питанням, але заочно я був готовий віддати Лорду Пранаву « викупів" заради жінок... Якщо той, кінець кінцем, не буде занадто надмірним, а близнюки будуть згодні на другу роль підле мене. І це те, що мене цікавить в тому, чи ми живемо у такому середовищі.
Ще дві Сяо Нін, що будуть зі мною лише через наказ свого роду, мені ось нафіг не здалися... Без ментального втручання не обійтись без перевиховання таких тварин. Це втручання повинно бути ефективним і довготривалим, а не як у ситуації з Пенсі, де я лише напарив свої емоції та почуття в потрібний мені бік.
Добре, дівчата мене не розчарували відразу ж підтвердивши мої підозри на їхній рахунок. Ті, як і більшість моїх ровесниць вважали мене більш ніж привабливим... Я навіть знову хвилювався, що віджав у Поттера титул кращого нареченого Хогвортса. Хоча, мені б і без цього було б досить легко налагодити контакти з дівчатами, всі дані, як говорити є. Інша річ, що бути загальноприйнятим « миром жіночих сердець» є досить корисним.
Загалом так, близнюки Патіл були не надто то й проти рішення своїх батьків. Правда, ось так відразу ж показувати свої наміри я не збирався. Ні дівчаткам, ні матері. Мені все ще потрібно було зважити всі за і проти ... А також простежити за поведінкою старших поколінь наших родів. Луціус і Пранав могли б цілком собі домовитися про щось там між собою. Так що поспішати я не став ...
Але я не збирався ображати дівчат, тому виявив деяку симпатію і вибачився за свою образу на початку нашої розмови. І водночас порадив дівчатам почати зближатися з моєю невістою Дафною. Мол від неї теж багато залежить, та не зниклим це буде... І все ж таки, позиція "Главної дружини" сестри Патіл дійсно не збиралися ставити під сумнів. І це добре, мені і так достатньо невеликого конфлікту між Пенсі та Дафною...
Загалом, результатом розмови були всі задоволені. І я, який дізнався майже все, що мені хотілося дізнатися від дівчат, і дівчата, які зрозуміли, ніби нічого проти них не маю. Так і Нарциса, яка отримала можливість майже в прямому ефірі стежити за нашою розмовою, щось явно для себе визначило... Хоча назвати ту занадто успішною і не вдавалося.
У матері з'явилися нові питання до містера Пранаву. Та й до Люціусу та тепер буде ставитися з куди більшою підозрілістю. Все ж вона розуміє, що лорд Патіл просто ні міг не згадати пророцтво своєї дружини... Отже, виникає закономірне питання: чому Нарциса про цей факт з розмови двох чоловіків нічого не знає? Ні, я звичайно допускаю, що Пранав дійсно нічого не сказав моєму батькові... Особливо якщо його дружина могла передбачити швидку смерть Люціуса, то виникає питання: « Чи це можливо? » А така вже правду ті донесли мені...
Ні, брехати не намагалися, але хтось сказав, що вони самі можуть бути неправдивими. Той же Пранав цілком собі міг обдурити своїх дочок, щоб донести завідомо фальшиву інформацію до мого роду... Правда, тоді мені знову стають незрозумілі спонуки цього чоловіка, так що ми приймемо слова дівчат за чисту монету. Нехай це і трохи ризиковано, але мені ніхто не перешкоджає тримати руку на пульсі, тим більше, що сам Люціус вже дуже скоро зникне...
До слова Люціуса. Через дві доби після моєї пам'ятної розмови з поблизькими Патіл, як прийшов лист від батька. Не надто приємний лист, мушу визнати. Але я взагалі не дуже люблю, коли мені хтось наказує щось робити, але цього разу лист батька був особливо неприємним. Просто через те, що черговий наказ батька повинен був виставити мене ну максимально у невигідному світлі... Перед Грінграссами.
Мабуть, Лорд Патіл таки зумів чимось купити мого батька. Купити з потрохами, якщо той був готовий піти на поступове, але більш ніж очевидне - охолодження стосунків з родом некромантів. А півтора року тому той сам намагався вибити мені Дафну в нареченої... І я навіть припускаю, чим саме батька умудрився купити індійський посол. Все ж саме в індії Тоі знайшов заклинання-прообраз його фірмової чорної мітки.
І трохи пізніше, мати дійсно підтвердила мої припущення, сказавши, що Люціуса з'явився шанс позбутися повідка свого колишнього господаря... От тільки я не збирався давати тому подібний шанс. Не тією ціною, що від мене вимагається. Адже з Дафною та її сестрою я вже давно витрачу відносини таким чином, щоб обидві дівчинки врешті опинилися в моїх руках... Разом з усім родом Горінграсс. І відкидати все це в сторону через банальне бажання батька, у моїх очах вже вважати, що мертвого, позбавитися рабського клейму.
Ні вже. Такі накази я точно не виконую, навіть якщо мій бунт і понесе серйозні наслідки. Кармінованих грошей я назбирав більше ніж достатньо, так що кара з цього боку мене не занадто то й лякає. Прямого впливу я не боюся, виносити сора на загальне оглядання батько точно не стане ... Так, якщо бути зовсім чесним, зараз Люціус і не може мені нічого зробити, хіба що хоче залишитися без спадкоємця. Ну, нічого серйозного так точно.
Тому, виконувати наказ батька і посилювати стосунки з сім'єю своєї нареченої, я точно не стану ... Але я вже точно не буду ігнорувати індіанок. Мало того, що мені це і самому може бути дуже навіть вигідно, так і довести Люціуса до межі все ж не варто. Якщо моя відмова псувати стосунки з Дафною, то я думаю, що це може статися ще й через мою поведінку за бунт підлітків. Наприклад, ось прямий конфлікт із ним, він сприймається дуже і дуже болісно.
Так що так, накази не виконуємо, але і відносини намагаємося зберегти на попередньому рівні. Хоча б на деякий час, поки моє зілля-яде не буде готове, а Люціус не відправитися слідом за своїм батьком. Інша річ, що без допомоги Нарциси тут буде важко обійтися. Саме вона повинна скеровувати батька до того, що мені потрібно. При цьому зробити це. Я повністю усвідомлював свою мету і методи вирішення проблем.
Ха! Ось і прийшов момент перевірити, на чий же бік Нарциса встане у випадку, нехай не настільки явного, але конфлікт між мною та Люціусом ... Правда, щось мені підказує, що в матері я не розчарований. Можливо, цим чимось є подібний конфлікт Нарциси зі своїм чоловіком, що не ослаблює ось уже рік як... Та ні, точно не це. Просто мати мене дуже сильно любить.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda