Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Драко Малфой і спадок Темного Лорда ↓

Розділ 103

0% of chapter read

Я почав замислюватися над тим, чи зробив правильно, розкриваючи свої здібності матері. Нарциса дуже підбадьорилася ідеєю вбити мені все, на свій погляд, необхідні знання. І не те щоб я був проти такої турботи, тим більше, що навчальна програма мати створила для мене більш ніж гідно. Інша справа, що навчання проходило... не завжди в зручний для мене час. А все через те, що Нарциса самостійно передала мені прочитані раніше книги. І вона також не завжди мала час, щоб « читати» мені саме під час відпочинку з дівчатами.

Ось і довелося мені ламати власні мізки, одночасно тренуючись в магії та слухаючи лекції Нарциси. Добре, після поглинання хрестражу я вже наловився обробляти масиви інформації десь там, на зачинках свідомості. Так, щоб ця робота не заважала мені і перешкоджала, нехай навіть віднімала дуже складну частку ментальній енергії. Інша річ, що розважатися з тією ж Сяо Нін, слухаючи при цьому ментальний голос матері в голові, було трохи незручно.

Та і не хотілося мені в один момент, занадто занурившись у процес, спроектувати деякі зі своїх емоцій на Нарцису. Вона навряд чи зрозуміє щось подібне, навіть якщо не здогадається, що я під час її лекцій когось трахаючи... А такий ризик дійсно існує, тим більше, що я зустрічаюся з Сяо Нін буквально кожного вечора.

Зараз, коли Дамбльдор особливо пильно стежить за нашою компанією, а слежка явно посилилася, вже я це відмінно відчуваю, я не можу перетинатися з Місяцем і Чжау Чанг. До слова, через цю ж слежки я і намагаюся зосередитися Дамбльдора на Сяо Нін. Та вже через шість місяців залишить Хогвортс, та й не шкода мені її, щоб зробити ту мішенню для старого директора. Так, моя поведінка не дуже гарно виглядає, але краще вже так, ніж підставляти дійсно важливих для мене дівчат.

До того ж, ніхто все одно не дізнається про ці думки і дії. Лише трупик від сумління колишньої Драко якось підозріло пованювати почав, але не більше того. Паранойя і моя природна обережність визнають, що такі жертви більш ніж прийнятні. Та і сумніваюся я, що директор дійсно стане щось робити з китаянкою. Швидше вже просто спробує завербувати ту, щоб використовувати наш зв'язок проти мене. А може бути, це взагалі все моя параноя, а слежка директора спричинена простим обережністю...

Не суть важливо. Головне, що увага директора я в будь-якому випадку змістив убік ... Заодно пояснивши своє бажання « пропадати з його радарів». І я віддав на себе комупромат "забезпечний". Старенька зрадіє трохи, подумає, що я у нього вже майже на гачку. Ось тільки для мене зв'язок з Сяо Нін нічого не значить. І навіть якщо той вирішить якось донести цю інформацію до батьків моєї нареченої, максимум, що мені доведеться зробити, так це розповісти про своє прокляття.

У магічному світі до даних речей ставляться більш ніж серйозно. Якщо прокляття реально, і саме воно впливає на тебе певним чином, то тобі готові пробачити майже будь-яку витівку, пов'язану з твоїм лихом. Тих же Блеків не засуджували за їхнє фамільне божевілля, нехай іноді вели себе більш ніж неможливо... Хоча Блекі, звичайно, не найуспішніший приклад. У тих просто було достатньо сил, щоб заткнути всіх незадоволених, але не суть. Головне, що Грінграси, дізнаючись про прокляття, точно не стануть порити гарячку через мої маленькі справи.

Загалом так, від проблеми в особі директора я тимчасово позбувся. Нехай свою стежку той і не забрав, але я прямо-таки відчував його « дозволення» ховатися і далі. Хоча це, мабуть, було банальне небажання привернути увагу. Я б на місці Дамбльдора теж не став надто довго стежити за малоінтересною для мене фігурою. Тим більше, що така слежка неслабо так жреть ресурсів. Навіть картини-шпіони в Хогворсті дуже обмежені, щоб директор і далі підтримував рівень максимальної готовності.

І це добре, адже якби я був по-іншому і незабаром точно не зміг би нормально поговорити з поблизькими Патіл. Розкривати цю розмову директору я б точно не став. Мало чого мені там можуть розповісти. Так і давати комусь на зразок Дамбльдора хоча б натяк на те, що між будинком Патіл та родом Молфоїв є якісь справи, точно не варто. Політик з досвідом нашого директора точно зможе зробити з цією інформацією дуже багато чого.

Власне, саме через це Падма і Парваті, прийшовши на зустріч, застали мене за активним чаклунством. І я навіть і не обдумав відволікатися на тих, плетуючи одні чари за іншими. А все через те, що дівчатка зовсім не зароблялися власним прикриттям. І зараз мені доводилося різко приховувати шлях даних дур до цього класу. Добро, картин у коридорах було не так вже й багато. Так і привиди дівчаткам не зустрічалися.

- Що ти робиш? - Запитала трохи більш активна з близнюків – Парваті. Дівчинка з грифінідору була дуже товариською, хоча й Падму було важко назвати сором’язливою. Але ось починалася розмова, зазвичай саме Парваті.

- Я прикриваю вашу дорогу до даного класу. - Просто відповів я, на секунду перервавшись. Я не хочу показувати дівчатам маніпуляцію. І я майже закінчувала свою роботу. Я мав більше ніж достатньо досвіду в роботі з живими портретами. І Хогвортс до кінця кожного камінця вивчено, щоб дані духи точно не сховалися від мене.

- Не хочеш світити нашим зв'язком? - Трохи провокаційно простягнула Падма, всім тілом показуючи мені про який саме зв'язок йде мова ... Ось же маленька спокусниця. Ще навіть не сформувалася до кінця, а вже там - використовує свої жіночі штучки... Благотворне, досвід у спокушенні тієї не було. Мені все одно не хочеться мати справу з досвідченими спокусницями.

- Так. - Твердо відповів я, розбиваючи з дівчаток весь ігривий склад розуму. Занадто серйозним у мене був голос, щоб ті і далі могли собі дозволити жартувати. - Адже сьогодні ви мені покатаєтесь, з якого це такого переляку, ваша сім'я настільки швидко і наполегливо вирішила мене закучувати. - Додав я, всім своїм виглядом висловлюючи готовність йти в своєму допиті до кінця. Але, на мій подив, ті після подібної постановки питання якось навіть розслабилися... Подобре, але інтуїція поки що мовчить.

- УФ! - Фирсана Парваті, зітхаючи носик вися, тим самим висловлюючи невдоволення моїм актом. - Ну і навіщо так атмосферу нагнітати, Драко? Ми і так готові відповісти на більшість твоїх запитань, без ось цього всього. - Продовжувала демонстрактивно обурюватися грифінідорка, але я так і не змінив обличчя, продовжуюши хмуро сверлити дівчат поглядом ... І Падма перша не витримала мого погляду, перервавши чергове обурення сестри.

- Розумієш, Драко, у нашої сім'ї дійсно є плани на тебе і твій рід ... - Спокійно почала дівчинка, але коли я ще сильніше починаю хмуруватись, швидко встромила руки у захисному жесті. - Не подумай нічого поганого! Хоч якось шкодити тобі або твоїм близьким ніхто точно не збирається ... - Продовжувала та трохи голосніше, намагаючись згладити свої останні слова. Але я так і не змінив обличчя, нехай і розумів, що дівчинка не бреше. Я б відчув брехню, і це все одно. - Просто... Наша мама, досить сильна передбачителька... І вона вирішила, що нам буде найкраще саме з тобою. Вот. - Змутився і потупивши погляд, промінялася Падма.

Парваті ж теж мало вражала, але очі так і не опустила, продовжуючи гіпнотизувати моє обличчя. Мабуть, не просто ту відправили на грифіндор, а її сестру на когтевран. Нехай вони виглядають і мають такий вигляд, але в таких речах виявляється справжня сутність людини. І Парваті точно підходить своєму факультету, як би сумно або радісно то не було.

- Ваші батьки хочуть вас обох одружитися на мені? - Запитав я, не особливо показуючи своє здивування. Справді сильні люди в наші дні надзвичайно рідко. А ті з них, хто ще і свій дар укрили, пустівши собі на благо, можна взагалі по пальцях перерахувати. Не дивно, що ці пророки вірять у правдивість таких слів попри крики логіки. І пояснення батька двох дівчат тепер мені зрозуміліше.

- Ну... Ми готові бути і не головними твоїми жінками. - Промазала Падму, трохи закусивши губу. Мда, а дівчинці то реально соромно говорити про подібні речі з хлопчиком її віку. Хоча жодних негативів щодо своєї « другої ролі» не відчуває. Індицьське виховання видно відразу. Дафна б на їх місці вже вся отрутою би зійшла, да авада тиснутись б навчилася...

От тільки що мені тепер з ними, такими на все готові, робити? Потрібно радитися з матір'ю, та явно краще розбирається в теперішній політичній ситуації, а отже і наслідки моєї відповіді, позитивного іль негативного, повинна представляти куди як найкраще... Так, так і зроблю.

А поки що, потрібно трохи заспокоїти дівчат. А то ті занадто порушені. Та й питання до них у мене все ще мали...

https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda

Previous chapterNext chapter