Нарциса мене не розчарувала. Я лише виклала план, щоб змінити вбивство батька, але поступово його покарання, як жінка відразу ж дала свою згоду підтримувати мою інтригу. Та що там, вона по факту пообіцяла прийняти весь негатив Люціуса на себе. І нехай мені і було трохи неприємно ховатися за спиною матері, але це рішення таки було правильним.
Не знаю, скільки в цьому заслуги Нарцисса, але Люціус насправді не порвав гарячку, хоча й покарав мене по-справжньому у своєму стилі - позбавив кишенькових грошей на місяць. І я чесно не розумію, це мати так добре спрацювала або наказ Люціуса спочатку не був таким важливим, як воно мені здалося. Тепер, розглядаючи ситуацію з різних сторін, я розумію, що наказ Люціуса про охолодження стосунків з Грінграссами міг бути лише запасним планом лорда Патілл... Або взагалі особистою ініціативою.
В останньому випадку, Нарциса могла переконати свого чоловіка в тому, що він повинен робити щось подібне. Навіть не дивлячись на охолодження у відносинах даної пари, мати все ще примудрялася змушувати Люциуса прислухатися до себе... Ну, в тих випадках, коли батько не спирався рігом, продовжуючи стояти на своєму, незважаючи ні на які крики розуму і логіки. Цей випадок, очевидно, не мав нічого спільного з ним.
І це добре. Я не хотів брати участь у війні з моїм батьком, а тим більше, що він безпечно відійде в світ інший. Та й підозрілі шевіння в Хогвортс, відносно моєї фігури, почали кілька напружувати. Ні, такі шевіння були завжди, просто раніше вони не носили настільки масових характер, та і знав я майже чи не про всі бродіння в цьому замку. Деньки, зв’язки і природні харизми дозволяли майже з нуля створити чудову шпигунську мережу в Хогворсті. Багато учнів, особливо коли робота від них була символічною, були дуже задоволені.
Ось тільки після мого награбування Орденом Мерліна третої ступеня, увага до моєї персоні стала занадто пристойним. І якщо проти жіночої уваги я нічого не мав, навіть якщо те і створило мені деякі проблеми, то ось інше увагу... Було кілька небезпечних. Хоча б і тому, що більшість чоловіків замку мені мало не в відкриту заздрила, а та менша частина, яка залишилася за бортом, будувала на мене якісь свої плани.
А ще мене напружував наш сучасний викладач по Зоті. Ремус Люпин якось занадто дивно і пильно за мною стежив. Ні, я розумію, що професор на своїх заняттях, особливо практичних, повинен стежити за своїми студентами, хоча б для того, щоб ті там не вбилися власним закляттям... Але ось увага Люпина була занадто нав'язливою, а погляд колючим.
І я не мав досвіду Тома-старшого за спиною, то й не виявив би такої уваги. Просто через те, що цей мужик дуже професійно розсіює свою увагу, не фокусуючи на мені свій погляд, але весь час тримаючи мене в полі свого зору. Наче б збирається в будь-яку секунду запустити в мене Аваду... Ну або просто кинутися в атаку. І останній варіант я теж не записую зі рахунків, хоча б через те, що фізичний стан Люпіна було більш гідним. Мало який маг міг так само природно і граціозно рухатися...
Хоча ця особливість транспорту стала помітною не відразу. Навпаки, через мішкуваті шати чоловіки, я не міг навіть побачити ту тваринну грацію, з якою рухається наш новий викладач по Зоті. І це ще одна причина для підозри в його сторону. Лише бойові маги вищого пробу час від часу починають приховувати власні рефлекси... А тим більше приховувати їх від школярів, що вони не бачать такого наказу попри будь - яке виховання.
Так, цього року Дамбльдор взяв на пост Зоті не дуже проста людина. Хоча після деяких миготів від Снейпа я взагалі не впевнений, що Люпін - людина. Є підозри, що той перевертень... От тільки вірити в ці підозри я поки що не вирішую. Просто через те, що Дамбльдор навряд чи став би ризикувати своєю репутацією, приймаючи на роботу повноцінного перевертня... Хоча той самий Хаґрід на нього працює... Ще раз так. Тепер я взагалі ні в чому не впевнений.
Ну і добре. Природа нашого професора мене мало хвилює, поки той не нападає на мене. А той не нападе, незважаючи на всі ці погляди. Ну не відчуваю я від того небезпеки, та і артефакти мої мовчать, так що так. Поки що стеження даного індивіда ми будемо не помічати. Хоча це не завадить зробити срібний клинок. З моєю фізичною силою я навіть випадковим помахом клинка зможу відрубати того ж перевертню, або й не голову, то лапу вже точно. Так і Том, у свій час, носив з собою невеликий стільник зі срібла... Хоча знадобився тому всього пару разів, але все ж.
Але це добре, пригостити свою увагу на Люпіні я не збираюся. Та й інших, куди більш цікавих, проблем навколо мене навалом. І нехай більшість з них я безпечно скидаю на Пэнсі і Дафну, а тепер ще й сетер Патіл, що ж почали вливатися у мій ближній коло, під підозрілими та ревнивими поглядами інших моїх дівчат. От тільки кинути всі свої турботи на дівчат я не міг. Ті вже займаються майже всіма справами, пов’язаними з моїм шкільним життям.
Дафна і Пенсі по черзі виконують домашню роботу та есе. Вони також представляють мої інтереси на факультеті, збираючи паралельно до цього і інформацію для мене улюбленої. І повірте, з врахування їх особистого тренування і домашніх завдань, вільного часу на щось ще у дівчат просто немає. І сестри Патіл, які брали на себе роль моїх особистих шпигунок і улюблених плітків, а саме такі ті на своїх факультетах і були, не сильно то й виправляли ситуацію.
Все ж у мене було навіть забагато справ. І навіть час сну, який за останні пів року зменшився до шести годин на добу, не дозволяв мені трохи розвантажувати свій графік. Шкільні заняття, тренування зі Снейпом, особисті вправи, що взагалі з'їдали більше часу, а також повсякденні справи, які просто неможливо спинути на дівчат через потребу моєї особистої присутності, буквально зруйнували весь мій час.
А з недавніх пір і "мій клуб по танцях" став раптово популярним. Так, про мої тренування з Пені і Дафни якимось чином дізналися інші, швидше за все дівчата самі й проговорилися. І відтоді мене обліпили дівчатка з мого та старших курсів, які хочуть приєднатися до наших занять, кії не закінчились після балету в міністерстві.
Мені дуже подобалося танцювати, та мені взагалі вдалось вести фізичну активність. Я насолоджувався своїм сильним і здоровим тілом, але танці подобаються мені особливо сильно. Просто через можливість посміятися з дівчатами на законних підставах. Чомусь, останній факт мене особливо надихав і навіть збуджує ... А я так веду дуже активне інтимне життя, але йди ти.
Це тільки витрачати весь свій вільний час, виділений взагалі-то на куди цікавіші « танці», на дані заняття я не хотів. А якщо клуб розширитися або, не дай Мерлін, стане офіційним, то час на нього доведеться витрачати в будь-якому випадку більше ... Але я не міг відмовити дівчатам, які хотіли приєднатися до клубу. Занадто вже ті, що говорили погляди кидали в мою сторону...
Ось я і вирішив цим скористатися. Адже серед цієї зграї голодних хижаків знайдеться хоч одна, що буде готова віддатися мені з усіма потрохами... Хай і за символічну плату. Мені дуже подобалась думка про те, щоб випробувати якомога більше дівчат. Не, ну а що? Я молодий, прокляття дає на мене, а приховати парочку своїх інтрижок я цілком здатний ...
Тут головне правильно вибирати партнераш. А то ж дівчата не завжди погоджуються: "переспалити з тим, що їм подобається" і розбігтися".. Багато хто з них так і норовлять кільцювати мене, навіть усвідомлюючи, що в мене є наречена... Добре хоч Дафні нічого з цього боку не загрожує. Род Грінґрас добре відомий у багатьох колах, щоб на неї не було страху дивитися.
До слова, саме завдяки своєму роду я все ще не виявив у своїй їжі ні одного кохання. Всі розуміють, що за таке вбивство на спадкоємця Малфоїв їх можуть просто пристукнути. У цьому відношенні Люціус точно не зволікає. Я для нього занадто цінні ресурси...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda