Хелловін постійно наближався. Я займався очищенням Тайної кімнати, розділкою туші василіска, благо необхідні заклинання я знав, а інструменти купив свинею поштою, і підготовка до ритуалу поглинання хреста. Решта справи якось різко стали для мене набридливою неприємністю, з деким потрібно розправитися в найлагідніші терміни і йти займатися своїми справами. Хоча, якщо бути чесним, я все одно відвідував Тайну кімнату лише вночі.
Просто дві години нічних занять я перетворив на п'ять таких ... І це було дійсно важко, жодна магія не могла замінити мені повноцінний сон. Мені доводилось ходити цілий день втомленим і стомленим, а іноді й відкрито дрімати після уроків, але воно того напевно коштувало. Навіть допити, що мені влаштовували як дівчата, так і Снейп, не були занадто напруженими. Я не міг спати, тому списував інші викрутки мого дару. І мені навіть вірили, хоча все і було з точністю да навпаки.
Метаморфізм, звичайно ж, допомагав моєму тілу будуватися під новим режимом сну та відпочинку. І нехай не повністю, але він компенсував сильний недолік сну. Я навіть раптово виявив невеликий плюс від всієї цієї ситуації, а також почав думати про те, щоб і наступний рік продовжувати в тому ж режимі... Та все ж мій дар занадто явно підсмажував моє тіло в потрібний бік розвитку.
За моїми розрахунками, якщо я продовжу так само катувати себе, а також не заб'ю на фізичні вправи, до кім нещодавно додалася розтяжка з Дафною, моя наречена вирішила приєднатися до моїх незалежних занять, яких я не приховував... то вже через рік, трьох-чотирьох годин сну в день мені буде достатньо для здорового відпочинку. Ні, я вже і зараз почав звикати до такого режиму. Ментальна магія і сильна воля чудово допомагають звикати до таких ось навантаження.
Інша річ, що організм все одно не вистачає чотирьох годин сну для повноцінного відновлення. І це, до слова, основна причина, по якій я не буду продовжувати займатися подібним мазохізмом після Хелловіна. Є немала можливість зашкодити своєму організму, ламально перевантаживши той. Та й про те, що гормон росту виробляється нашим тілом саме під час сну забути не варто...
Дивлячись на ситуацію з такого боку, я навіть починаю жаліти Герміону з її цим маховиком часу. Це ж треба самодостатно догодити в такій простій пастці Дамбльдора, так ще й трути власний дар... Так, я знав про те, що міс маглокровка отримала з рук Макгонагал стоїть махай часу. От тільки робити з цим знанням я нічого не став. Дуже пильно директор повинен стежити за таким цінним артефактом. І недоліки Маховіка були також занадто великими. Одна річ, що постійні подорожі в часі надзвичайно негативно впливають на ауру чарівника чого стоїть... Хоча в моїй ситуації той дійсно міг допомогти.
Загалом так, цього року я чекав більше ніж тридцять першого жовтня. Для мене цей день вже був не просто святом, але і днем звільнення від постійної, я б сказав надмірної, навантаження, від якої не сказати щоб багато проку. Крім того, поглинання хреста було важливою справою. Навіть якщо я ризикував підхопити від цього кретру якусь гидоту, але можливість вигідна була надто привабливою. До того ж, я був упевнений у своїх розрахунках і самому ритуалі...
Ну, був упевнений рівно до Хелловіна. Самайном, день всіх мертвих, час, коли світ померлих і мир живих максимально близькі один до одного. При цьому для чарівників цей вираз було дуже буквально. Тридцять першого жовтня границя між цілковитою смертю і реальним випорожненням була найсильнішою, тому некроманти та чарівники смерті могли виконувати складні ритуали. Інші маги також використовували стандартні ритуали, щоб вичавлювати з цього дня багато корисного для себе.
Але ця справа була для мене особливо цікавою. Адже саме мені у цей Галовін треба було проілюструвати роль страшного і злого некроманта, який проводить жути який заборонений ритуал... і не дивлячись на комутацію формулювання, все саме так і було. Я збирався провести досить складний ритуал на стику некроманти, артифактики і магії душ. При цьому в усіх трьох напрямках я був відвертим профаном, що напружувало.
Ні, ще вчора я був повністю упевнений у своїх розрахунках, але зараз, коли прийшов час діяти, я вже не був настільки впевнений. Скажу більше, я відверто боягузував проводити цей бісів ритуал. Ризик, нехай і зовсім маленький, отримати разом зі знанням ще й особистість майбутнього Тома, мене відверто лякав. Я, якимось шостим почуттям, розумів, що свідомість Тома-старшого просто зітреть мою теперішню особистість, заповнивши собою всю душу...
Такі думки і страхи дали мені відчуття справжнього адома. Я просто не міг зосередитись на заняттях. Я тремтіла, не відпускала тіло на мить і не давала точної та обережності нарізати інгредієнти. Так ще й Снейп був чимось розчарований, перешкоджаючи своїми вічними зауваженнями концентруватися на роботі. А це він ще не мені зауваження робив...
Загалом так, до обіду я вже був на конкретному такому нерві. Навіть ментальна магія не допомагала повністю впоратися з емоціями... А вже, що б зі мною було, без неї, мені навіть уявити страшно. Мене трясе не відпустка, а тому що це я ще стримую себе непогано... Хоча, будь трохи інша ситуація, і подібні емоції я б заглушив за лічені миті.
У мене є щось таке, але я маю навички в ментальній магії для того, щоб це було достатньо. Інша річ, що перед самим ритуалом я не ризикнув використовувати таку складну магію. Було потрібно контролювати емоції лише сталевою волею і найпростішими медитаціями. І це навіть допомагало, але ось у Таємну кімнату я спускався в стані дуже далеко від абсолютного спокою.
Діадема Когтеварн не допомагав навіть захисному ланцюжку зі слонової кістки дракона та шкіри єдинорога. Занадто сильні емоції мене здолали, та й повністю заблокували вплив хреста ларчика не міг. Той просто не для цього був створений. Для багатьох людей хрестраж — це лише один з традиційних темних артефактів. Артефакти з власною волею взагалі потрібно транспортувати в особливих сейфах... Але вже чого ні, того немає.
Добре, я шукав хрестражу Темного лорда не довго. Просто відніс той з восьмого поверху на третій, а потім і до Тайну кімнату. Далі, рунні ланцюжки ритуалу міг швидко окутати діадему, а кістковий пил допоміг придушити занадто сильні еманації темного артефакта. Ненадовго, правда, але отриманого часу мені вистачило для остаточної підготовки ритуал. Та і сам ритуал я запустити встиг...
Те ж саме, що й далі, мене вже вважали і не стосувалося. Постійна напруга цього дня, в купі різким відтінком магії, а на те, щоб загоїти руне коло семи метрів у діаметрі пішла мало не вся моя магія, просто вирубили мене. І це добре, хвилюватися весь процес ритуалу я не дуже те і хотів. Тим більше, що вплинути вже на щось я все одно не міг. Тільки чекати і сподіватися, що все пройде добре...
А також готуватися до найсильнішого « похмілля». Велика кількість інформації, нехай і структурована самим ритуалом, повинна було непогано так вдарити мені по голові. Наступні кілька днів обіцяють бути важкими... А мені сьогодні ще й додому відправлятися, щорічні ритуали з сім'єю проводити...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda