Ярість закрила Джона Гу Сіка з головою. Він вже мав випалити кілька добре продуманих слів, щоб прогнати цих новачків. Але раптом капітан Чо Тае Вун усміхнувся і дав дозвіл.
— Ладно.
Джон Ґу Сік з виразом повного непорозуміння подивився на свого капітана.
- Що?
— Але є одна умова, — сказав Чо Тае Вун.
Він мімікою обличчя показав Джон Гу "Тихо!" . І вказав на учня в окулярах, який розминувся неподалік.
- Бачиш он того дружка?
— Так, — глянув Джін Ву туди, куди йому вказали, і кивнув.
— Цей хлопець - найгірший бігун у нашій команді, запасний з другого року школи. Що означає, що ти повинен обігнати хоча б його, щоб заслужити право вступити в нашу команду, - поставив умову капітан.
Це була брехня.
Ще до того, як він почув це пояснення, Джин Ву вже проаналізував можливості цього другогодка. І в результаті він посміхнувся про себе.
"На перший погляд його стегна і викрики здаються худими та точними, але вони насправді тверді і добре натреновані. І від усього його тіла так і походить впевненість..."
Прослідкувавши за громовим і розслабленим диханням тоючого учня та його прямою позі, Джін Ву відразу зрозумів, що він дивився не на звичайного спортсмена.
Тобто ці старшокласники намагалися підняти його на сміх. Як Джин Ву міг не розсміятися, коли їх намір було так легко прочитати?
Джон Ґю Сік також швидко зрозумів, що намагався зробити Чо Та Вен і швидко змінився в обличчя.
— Аа, точно! Ти ж хотів потрапити на змагання, так? Ну, в такому випадку невеликий простий тест на придатність не стане для тебе проблемою, так?
Джин Ву не сподобалося те, як хитро посміхався цей хлопець, але він все ж гладким тоном запитав.
- Цей учень... Він дійсно у запасі?
— Так, — відповів він. У цей час інші члени команди атлетів з усіх сил намагалися стримати свій сміх.
"Він у запасі, так. Але тільки ось справа в тому, що на минулих регіональних змаганнях він прибіг третій. Йому трохи не пощастило, він потягнув кісточку під час зимового тренування, так що його на деякий час знизили до запасної позиції," - вся команда атлетів була у курсі.
Якщо не вдаватися у технічні подробиці, то Чо Тае Вун не зовсім брехав про те, що цей хлопець в окулярах був гіршим "бігуном". Це, в деякому розумінні, було правдою через його довге незаплановане відриву від змагань і знаходження у запасі через травми.
Тоді Джін Ву у своїй безтурботній манері відповів підступно усміхненому капітанові Чо Тае Вуду.
- Дуже добре, я розумію. Дозвольте мені спробувати.
Цей дурень, він купився!
Не тільки в голові Джона Гу Сіка, але й у всіх інших розноситься "Ураа!"
"Парен, який навіть не дізнається бронзового призера регіональних змагань хоче приєднатися до команди по легкій атлетиці? Завольте." — Чо Тае Вун, який стояв попереду всієї групи і говорив з Джіном Уу, доклав усіх зусиль, щоб стримати свій хохот так само, як він блювався назовні.
- Дуже добре. Але ось так просто пробігти було б не весело, тому... Як щодо такого? Якщо переможеш - приєднаєшся до команди, але якщо програєте місяць - то будеш прибирати і прати за всю команду. — запропонував капітан атлетів.
— Звучить непогано, - Джин Ву не заперечував.
— Дж-Джін Ву... - Янґ Ґіл намагався зупинити його, але той тільки посміхнувся.
— Все добре.
"Давай подивимося, як надовго ти збережеш цей розслаблений вираз на своєму обличчі." - Чо Тае Вун глянув в сторону "запасного" учня і голосно крикнув, — Ей, Сан І! Схоже, тобі цього разу доведеться вийти на доріжку.
Ас усієї команди, Ву Сан І, закінчив розминку і випростався.
— Не проблема, — він зняв свої окуляри і передав їх іншому члену кружечка.
У його очах з’явилася підозріла аура. Джін Ву витримав ясний погляд старшокласника, передаючи свою сумку і куртку Янґ Ґілу, який стояв поряд з ним.
Поки члени гуртожитку легкої атлетики думали, що у них був шанс дати новачку скуштувати горчі життя, Джін Ву замислився. Було б добре, якби він утікав. Адже щирий шок, який, без сумніву, мав би відчуватися старшокласниками, не повинен був бути надто серйозним.
— Эй, новичок, готов?
— Да, готов.
— Сан И, ты как?
— Я готов.
Джін Ву та Вуд Сан і стали біля лінії старту.
Перший встав у позицію, найкраще оптимізуюче здатність швидко змінити напрям і ритись в бій в будь-який момент, в той час як останній прийняв положення, що використовується тільки для втечі.
Цього разу члени команди навіть не намагалися приховати свого смішного хохоту від дивної пози Джин Ву.
- Що, чорт забирай, з цим ідіотом?
- І він все ще хоче вступити в гурток по легкому атлетику? Хіба він не чортів новачок, який взагалі нічого не знає про забіги?
Джін Ву не звертав уваги на їхні насмішки і контролював дихання.
— На старт! Марш!
— Вчителю? Як ви себе зараз почуваєте?
— А... Да, нормально... - Без ентузіазму відповів своєму колегі вчитель Пак Ґі Сол по прозвищу "Отрутний Змій".
Вони випадково зустрілися в коридорі, і він швидким кроком пройшов повз свого спантеличеного колеги.
Скривлений вираз Пака Ґі Сола легко видавав його настрій.
"У результаті я виставив себе ідіотом перед усіма учнями сьогодні..." — настрій “Отрута Змія" було зіпсовано надовго.
Він напевно зробив помилку.
Без сумніву, у цій дивній галюцинаціях було порушено те, що він раніше не поснідав.
У нього було відчуття, ніби над ним сміявся кожен учень. Він швидко втік від їхніх поглядів і прослизнув у кімнату для вчителів. І тільки там зміг випустити зітхання з глибин своєї грудей.
— Фффух...
"Чи мені покурити, щоб зняти стрес?" - думав він.
Оскільки майже всі вчителі курили, то було дозволено курити в вчительській. Це означало, що це місце було місцем сховку для пригніченого Пака Ґі Сола.
Він затиснув цигарку губами і, прикуривши, встав у вікно. І коли він бездумно опустив погляд на спортивний майданчик...
... Його очі округлися, і він, повернувшись, різко осів під вікном.
"Ка-какого біса? Чому цей хлопець біг по майданчику з іншими членами кужка в легкій атлетиці?"