*клек
На цьому розмова закінчилася. Вислухавши суть розмови, Координатор поставив обережні запитання:
- Тобі кудись треба піти? Ти навіть збираєшся пропустити афтепатію?
Ю Су Ген утвердилася. Вона швидко переодягнулась і зібрала речі, ніби не мала часу пояснюватися.
— Мені треба де-небудь зустрітися.
- З ким...?
— Оповіщаю пізніше, — спробувала піти з запитання Ю Су Ген і вже збиралася залишити місце фотосесії. Але координатор поспішно звернулася до неї й зупинила:
хто це! Я мушу знати це, щоб я могла відчитатися перед головою!
Батько Ю Су Ген був головою компанії »X Фармашіатікалсвана. Коли дочка сказала йому, що вона хотіла працювати у сфері розваг, він висунув єдину вимогу. І це було вимогою завжди підтримувати її під проводом.
І, звичайно, цей координатор був найнята батьком Ю Су Ген. Що означало, що вона повинна була бути не тільки менеджером, але по суміснню і наглядачем.
Ю Су Ген заспівало, що її тітка-координатор отримає домовленість від свого батька, якщо вона не сказавши ні слова, просто візьме і піде. Так що вона розвернулась і жваво посміхнулася, перш ніж відповісти:
- Це містер Сон Джин Ву!
Після цього Ю Су Ген швидко втікла. координатор, який спостерігав за тим, як він видаляється спиною своєї підпільної кімнати, відчував у собі хвилювання.
— Головуючий закочує цілу істерику, коли дізнається, що його дочка зустрічається з чоловіком без дозволу... - Вона ще якийсь час бурмотіла, перш ніж зрозуміла, що сказала Ю Су Ген.
“Зачекайте... З ким вона говорила? — це ім’я здавалося їй незнайомим.
Вона уважно прошерстила свої спогади, і її брови зібралися в будиночок від подиву. Вона швидко повернула голову в сторону виходу, через який тільки що вийшла Ю Су Ген.
- Як ти сказала?
***
— Тут немає... тут теж... — Ю Джин Хо злостився на екран комп'ютера, гризчи нігті на своїх пальцях. - І тут... Тут теж ні...
З якогось моменту всі можливі теми і пости на форумах, які виливали брудом його братана, зникли з виду. Знову ж таки, було нескладно зрозуміти чому.
Його брат врятував мисливців S-ранга з острова Чеджу. Потім він закрив ворота B-ранга під час години пік і розчистив величезну пробку. А вчора він взагалі врятував цілу купу школярів.
Так що було б набагато дивно знайти когось, хто зараз писав би гидоти про братана.
Ці постійно роздратовані ідіоти, що були проти братана, в більшості своєму відлетіли у тартарари завдяки і чітким зусиллям Ю Джин Хо. І, звичайно, всьому тому, що вже зробив брат.
Навіть ті негативні коментарі, які з’являлися на сторінках статей про братану, не могли протистояти спрямованій контратаки інших коментаторів. І з часом вони віддалялися.
Це були чудові новини. Звичайно, це був чудовий розвиток подій.
“ Але чому я...? ” Чому він відчував у собі якусь порожнечу? Здавалося, що чим далі, тим менше він може зробити.
*клик клік
Ю Джин Хо з сумним обличчям провадив своєю мишею по столу. У цей час тихо відчинилися двері в офіс. Це увійшов Джін Ву.
Ю Джин Хо оживився, побачивши обличчя друга. Він швидко піднявся, щоб поклонитися.
- Ти вже прийшов, брате?
— Ага, — виглядав дуже втомлений Джін Ву. Під його очима запали кола. Але насправді це можна було зрозуміти. Він провів з Джин На всю ніч. І лише на короткий час заскочив додому, щоб швидко привести себе в порядок, перш ніж прийти сюди.
На випадок, якщо Врата A-ранга раптово з'являться в лікарні, він залишив Бера у її тіні, щоб розібратися зі всіма можливими погрозами.
Ю Джин Хо тривожно запитав:
— Братан, твоя сестра в порядке?
— На щастя, так, — коротко відповів Джін Ву. Він з усіх сил намагався показувати всім своїм виглядом, що все гаразд. Але він був її старшим братом і не міг перестати хвилюватися за неї.
Навіть лікар дав рекомендації, що дівчатка повинні якийсь час побути під наглядом, оскільки ментальний шок, який вона пережила, міг бути досить серйозним.
“ Я сподіваюся, що вона зможе пережити це... але Джін На була веселою і енергійною дитиною з дитинства. Все, що тоді міг зробити Джін Ву - це поспівчувати за неї.
Тоді-то це і сталося.
— Боже ж ти мій! Ти казав правду! — Відчинився здивований жіночий голос з боку дверей. Він обернувся і побачив, як з конференц-залу виходила Ю Су Ген, втупившись на нього великими очима.
Джін Ву перевів свій погляд на Ю Джин Хо і запитав: « Хто вона? »
Ю Джин Хо відповів, що він дуже стурбований: « Братан — це вона ».
Перед тим як прийти в офіс, Джін Ву вже почув основну суть ситуації від Ю Джин Хо.
“ Є одна людина, яка ідеально підходить за твоїми критеріями — брате! Як щодо того, щоб хоч раз з нею зустрітися?
Хтось, хто має ліцензію Мисливця, але не збирається турбуватись питаннями гільдії,..
"І вона ще й мисливиця А-ранга..."
Однак, її ранг був не так важливий.
У будь-якому випадку, перше враження від неї було непоганим, можливо, завдяки її чистим очам і блискучим усмішкам. Вони обмінялися швидкими і простими вітаннями.
— Вибачте, — перш ніж вони підписали контракт, Джін Ву вирішив запитати її про дещо цікаве. « Якщо ти це зробиш, то твої стосунки з дядьком можуть стати досить напруженими. Тебе таке влаштує?