- Це все одно краще, ніж піти з Ю Джин Соном.
— Ю Джин Соном? - Джін Ву знову глянув на Ю Джин Хо, і останній змщосливо почухав затилиць.
— Це мій старший брат, братан.
“Аа, це найстарший брат з його характером. Точно, Ю Джин Сон мав стати на чолі гільдії, якщо Ю Джін Хо не впорається, так?
Джін Ву мовчки кивнув.
Цього б не сталося, якби Ю Джин Хо вчинив так, як йому сказали, і керував би гільдією Євгена. Ю Су Ген була ще однією жертвою вибору, яку зробив Ю Джин Хо.
“ Через цю дитину багатьом людям довелося пережити безліч незручностей, чи не так...? ” — Джін Ву злегка прищурившись і перевів погляд на Ю Джин Хо. Останній щасливий посміхнувся, зовсім не підозрюючи про що думав Джін Ву.
“... 14. Поки Джін Ву щось бурчав про себе, Ю Су Ген обережно підійшла до нього.
— Ээемм, простите...
— Да?
Вона трохи почервоніла. Здавалося, що їй потрібно було сказати йому щось важливе, судячи з того, як її очі бігали з боку в сторону. Джін Ву теж серйозно висловився.
- Ти про щось хотіла мене запитати?
Ю Су Ген трохи завагалася, але почувши його підбадьорливі слова, вона набралася мужності і попросила. Її очі просяяли.
- Можна зробити з тобою спільне село? Я хочу завантажити його у свій профіль SNS.
*
Кабінет головуючого »X Фармаютикалс 16.
Молодший брат Ю Мен Хана Ю Сок Хо виглядав похмурішим, ніж зазвичай.
- Ви говорите мені правду?
« Так, сер », — кивнула координатор. Вона виглядала досить переляканою.
- Моя маленька дівчинка зустрічається з мисливцем Сон Джин Ву?
- Все вірно, пане голова.
— Може це інша людина з таким же ім’ям?
але ось це... — координатор пошарувала в кишені і обережно дістала свій телефон. На екрані було показано профіль Ю Су Ген у SNS.
Побачивши останнє завантажене фото, Ю Сок Хо мало очі не вилізли з орбіт. Хіба це не обличчя того мисливця, який останнім часом постійно з’являвся у новинах?
“Це... це ж...! ” Ю Сок Хо мало не просвердлив у ній дірку своїм поглядом. Потім він почав масувати своє лоб і видав тихе бурчання.
—...угу.
- В-ви в порядку, сер?
- Будь ласка, залиште мене ненадовго.
— П-простите?
— Угум! Я хіба не сказав залишити мене? — Ю Сок Хо віддав телефон назад координаторові і буквально вигнав її з кабінету. Потім, впевнившись, що вона остаточно пішла, він швидко включив свій комп'ютер і прочитав всі онлайн-стати, які стосуються Джин Ву.
“Охотник Сон Джін Ву... Що він може насправді коштувати?
“ Люди з усіх куточків світу летять на небо! Що ж за мисливець Сон Джін Ву вирішить робити далі?
“Глава гільдії Ріцарів Пак Чон Су: ” Послідовниця Сон Джин Ву неможливо виміряти.
“Охотник Сон Джин Ву: Американці вже таємно зв’язалися з ним? ”
“Експерти описують мисливця Сон Джин Ву як ходячий і балакучу корпорацію......"
Цікаво, що цей мисливець піднявся вище даху з часів того рейди на острові Чеджу. Всі ці статті, знайдені в Мережі, були яскравим показником.
Головуючий Ю Сок Хо продовжував читати ці статті одну за одною. На його обличчі з’явилася чудова фраза.
- Хм-хм, хм...!
І так минуло дві години.
Потім він відкинувся назад у своєму кріслі, його втомлені очі вже пульсували від болю. Він настільки зосередився, що його лоб повністю покрилась потім.
Він витер його хусткою і взяв цигарку. Але перш ніж підпалити її, він дещо згадав. Ю Сок Хо поклав сигарету назад і взяв свій телефон.
*піїп піієпе
*клек
- Кохана, це ти?
З трубки пролунав голос жінки середніх років.
— Твій дзвінок у такий час дня є рідкістю. Що трапилося?
люба. Ти випадково не знаєш, з ким нещодавно живе наша маленька дівчинка?
— Не поняла?
— Говорю ж тобі, моя дорога. Я однозначно добре виростив нашу дівчинку, чи не так?
— Про що ти взагалі так раптово заговорив?
Голова Ю Сок Хо був точно впевнений у цьому. Ким була його маленька дівчинка Су Ген? Так, його дочка не мала вад ні в чому — зовнішності, ні родоводи, ані навіть наукових досягнень.
Навіть якщо він і думав, що ці двоє молодих людей були не більше, ніж просто знайомими, то тільки питання часу — це те, коли вони матимуть ближчі стосунки.
- Та що на тебе найшло, любий? — Голос його дружини з трубки вже звучав дивно. - Ти ж не міг навіть сидіти поряд з нашим Су Геном. Ти ж ходив і говорив з адміністрацією в її школі щороку до її випуску, щоб подбати про те, аби її садили тільки з дівчатами...?
—Хехех... Я справді це робив?
- З ким вона зустрічається, що ти так себе ведеш? Досить наводити суму і скажи мені вже, будь ласка.
Ю Сок Хо раптово розгулювався настільки голосно, що офіс голови мало не затремтів.
- Ти здивуєшся не менше мого, коли дізнаєшся. Ахахаха!