Сун Мін, ставши єдиним з простором, почав атаку і опинився зовсім близько до Мусіну. Він рухався настільки швидко, що було неможливо помітити його пересування. Рука Сан Міна вдарилась безформним списом Мусіна. Відчувши потужність удару, Мусін став серйознішим до битви. Сун Мін подивився на розсипаний спис і присів. Це те, що йому було потрібно.
Мусин так чи інакше вплинув на смерть Ян Іль Чона. Святий дух допоміг йому в цьому більше, але це не відраджує факту, що він винний у смерті його вчителя. Так що тепер Сан Мін збирався вбити Мусіна. Він хотів розібратися з маріонеткою святого духу.
Відірвавши п'яту від землі, Сун Мін подивився на Мусіна. Завдяки його недавнім викрикам усі солдати на стінах фортеці почали вороже ставитися до Сун Мін. Люди почали збиратися за воротами, і їхні погляди не були оптимістичними.
Сун Мін виник у просторі як привид, переміщення якого ніхто не бачив. Він знав похід Мусіна. Саме її той використав десять років тому в бою з Ян Іл Чоном. Оскільки Сун Мін пам’ятав історію вчителя, він не забув про те, як діяв Мусин.
Вже в наступну мить почалося справжнє зіткнення з атаками і відбиттям атаки. Хоча Мусіна мала лише одну руку, він долав усі свої проблеми так добре, ніби його не було.
Сон Мін опустив очі на безформний спис, який хаотично рухався з боку в бік. Мусин широко розправив рукави і, випустивши списа з рук, направив долоню в бік ворога.
« Ну ж бо, — сказав Мусін, не зводячи погляду Суна Міна. - Навіть не віриться, що з дня смерті твого вчителя минуло десять років. А сенс мого існування не змінився — я все ще полюбляю за тими, хто стане причиною кінця, і тепер ти моя наступна мета. Але перш ніж вбити тебе, я хочу показати вам наскільки невірним шляхом ти вибрав.
— Ха... — Слухаючи марення Мусина, Сан Мін посміхнувся.
Його промови хоч і звучали смішно, але разом з тим й дратували. У якийсь момент Мусин почав згадувати про смерть Ян Іль Чона. Чому він завжди торкається теми, про які не слід говорити?
« Він намагається розгнівати мене? Якщо так, то в нього чудово виходить».
— Ти не збираєшся попросити допомоги у своїх прихильників?
— Я можу витримати, - твердо сказав Мусін.
Його захист була дійсно хороша, в ній не було тріщин, і пробити її неможливо. Хоча він втратив одну руку, але не отримав від цього навичок. Це стало можливим частково завдяки техніці, яку він використовував. Дехто вважав, що його техніка дуже проста, але не у виконанні Мусіна. Здавалося, що в нього не одна рука, а десять. Ні, так воно і було - він створив ілюзії, і всі вони націлилися на Сун Міна.
- Я попереджаю тебе.
Сан Міну хотілося аплодувати йому стоячи. Який же ідіот. Чому він не бачить далі свого носа? Звичайно, за ним цікаво спостерігати, але Сун Мін не перебував у тому місці. Принаймні тому, що не минуло й півгодини з того моменту, як він виконав обіцянку Ходжу. Крім того, Мусін ще почав згадувати про смерть свого вчителя. Це не допомогло йому поліпшити свій настрій.
— Отже... — Майже чутно проговорив Сун Мін.
Одним точним рухом він зупинив всі руки Мусіна. Чорний Грім злився з Нейгун, а його спис сштовхнувся із залишковим чином кулака противника, який в результаті просто зник. Сон Мін, нехай і осяюча опір але впевнено йшов вперед, висуваючи спис та знищивши залишкові образи Мусина.
— А! - Той вигукнув.
І раптом Мусин захитався. Його захист частково зруйнувався. Сун Мін не торкався її безпосередньо, а всього лише зачепив, але Мусин вже здригнув. Він закричав зубами і відштовхнувся від землі, вирішивши напасти на Сан Міна. Але той відступив і не думав. Він знову почав ступати списом, кінець якого загорнув блискавкою, що помчала назустріч ворогу. Гуркіт струснув землю і Мушина відкинуло назад. Його захисний захист похитнувся. Мусин відчув силу удару і здивувався, після чого подивився на хлопця. У цей момент в руках Сан Міна з’явився безформний спис і він знову силою побіг на Мусіна. Тепер швидкість його руху була не настільки великою, але Мусин не міг ухилитися. Навіть до того, як він встиг хоч якось відреагувати на наближення Сун Міна, той почав атаку. Він змахнув зброєю і створив сотні копій.
— Ах ты!. — Очі Мусина округились в подиві.
Простір похитнувся, а потім між ними з'явився розкол, в якому пропала атака Сан Міна. Волосся Мусина встали дибки.
— Це диявольська сила!
— Да.
Сон Мін, вислухавши крик Мусіна, не сперечався з ним. Немає сенсу щось йому доводити. Так, заради справедливості Сун Мін дійсно використовує силу нелюдя, а не техніки чи Нейгуна, але соромитися цього він не збирався. У нього й правда немає таланту. Йому просто пощастило, і замість цього він набув кілька благословень і трохи віддалився від долі.
- Але не смій ігнорувати мене через це.
Сан Міна турбувало те, що Мусин все ще не помічав його.
— Я дійсно використовую силу нелюдяного... Але це не означає, що я поганий у бойових мистецтвах. Його окутали фіолетові блискавки. — Чи після десяти років ти забув про це?
А може він просто не думав про силу Сан Міна. Мусин не знає його. Значить, треба зробити так, щоб дізнався. Сон Мін легко відштовхнувся, а фіолетові блискавки й далі оточували його.
"Це..." - погляд Мусіна задрижав.
Він знав, що збирається зробити Сан Мін. У якийсь момент Мусин опинився в центрі бурі, яка складалася з блискавиць. Він швидко підняв голову і озирнувся, намагаючись знайти Сан Міна, але він не бачив його. Все, що з'явилося в його очах - простір наповнений блискавками.
— Мертва тиша, — почув він десь здалека.
Блискавки зіткнулися з Мусином і він, нервово сковтнувши, зміцнив захист. Біле світло оточило його. Сан Мін тільки почав діяти. Блискавки цілилися на Мусіна.
— А-а! — Той закричав і підняв праву руку вгору.
Як і в той раз. Ні, не зовсім так. Перед ним стояв не Ян Іль Чон, а сам він вже був не тим Мусином, що десять років тому. Він зіткнувся з блискавками, в його погляді розпалився вогонь і він кинувся прямо у бурю.
Сун Мін голосно сміявся, розкриваючи широко руки і формуючи світлу сферу. Вона ставала дедалі більше нелюдяною, і це стало її причиною. Віхор сильно закрутився, а всередині спалахували блискавки. Сон Мін направив велику сферу в сторону Мусіна, яка перекрила йому огляд.
— Вот же!.
Мусин опустив кулак. Його тіло розлилося силою, і Сун Мін, побачивши це, засміявся.
Вітер і Грім. Тіло Сан Міна стало блискавкою. Мусин з усіх сил намагався якомога швидше відновити свій захист, але ворог став швидшим. Мусин не встиг, бо його прокололо безформне списо. Він прикупив губу, відступив назад, але обстрижі Сан Міна увійшли ще глибше в груди.
« Відходить від минулого разу» — подумав Мусин, дивлячись на спис.
Він відчув у роті металевий присмак крові, і всі його почуття обернулися. Мусин виставив руки перед грудьми. За ним з’явилося яскраве світло і штучно створена рука. Тепер він міг відкрити обидві руки. Йому вдалося використати техніку тисячі Рук, яку він не міг втілити десять років тому. Тоді єдине, що він зміг зробити - звільнитися від тіні Ян Іль Чона.
Останні десять років він присвятив тренуванням, вказуючи їм на зустріч, коли зможе помститись. Весь цей час він намагався зрозуміти техніку Ян Іль Чона і думав, що зможе сам його вбити.
Протягом десяти років біль від відрізаної руки нагадував про це і змушували рухатись далі. Руки не було, але він хворіла так, ніби вона є. Тепер же він вперше за такий довгий час не відчував болю. Він нарешті доріс, щоб отримати відповідь на його запитання.
Через міцні стиснуті губи потекла кров і Мусин, тремтячи, замотав руками. Простір потріскалось і синє світло вийшов вперед, але Сун Мін не відступив назад. Він спрямував безформний спис на захист Мусіна, а той здригнувся. Це неможливо. Перед ним стояв навіть не Ян Іль Чон.
"Я..."
Відсутня рука знову розболілася, так сильно, ніби йому знову її або відривають, або розбивають на шматочки. Навіть Мусіна зазнала такого болю.
« Такого не може бути... Іль Чон точно тоді помер? "
У якийсь момент всі цікаві його питання зникли. У той час посередники запитали його, чи він знайшов відповідь на своє запитання і йому нічого не залишалось, крім того, як відповісти позитивно, але насправді він просто втік і за десять років не зміг досягти таких великих результатів. Він став сильнішим і це факт, але не досягнув значних успіхів. Мусин бачив обличчя Сун Міна крізь фіолетові блискавки. Це був не Ян Іль Чон, а усвідомлення цього спонукало Мусіна почуватися ще жалюгідніше.
— Я...
Він зморщився. Його впевненість почала руйнуватися.