Король Копій витягнув вперед свою алебарду і наблизився до противника. Він використовував зброю не дуже добрі якості. На відміну від Сун Міна, у нього не було ані драконячого списа і навіть оралконового. Для Короля Копій зброя була витратним матеріалом, який не шкода викинути, так що навіть якщо у нього і з'явиться високоякісна копійка, він не був впевнений, що зможе за ним належним чином доглядати.
Як і слід було робити з його прозвичення, він чудово управлявся зі списом та тим, що користувався гібридами із сокирою. Він знав різницю двох видів цієї зброї.
Король Копій піднявся в повітря і опинився над головою Джу Вона. Він приклав усі сили і націлився на його голову. Оборотень обрав простий спосіб реакції на атаку короля Копій: він просто відмахнувся більшою рукою. Зрештою лезо противника розрізав не голову Джуона, а лише його руку. Але він не збирався зупинятися і тепер цілився в тулубі перевертня. Але як король Копій ставився до своєї зброї, так і Джу Вон ставилися до свого тіла. Він був практично безсмертним, і його тіло майже в одну мить повністю відновилося.
Король Копій не здивувався, коли Джу Вон позбувся рук і навіть не повів бив. Оборотень відштовхнувся від землі і піднявся вгору, слідом за противником, який знову опустив спис-топор, піднімаючи ураган.
Джу Вон підняв праву ногу і вдарив нею по землі. Ураган негайно осів і випарувався. Король Копій, який близько до нього, знову трохи віддалився, помахавши перед собою зброєю і всадивши лезо у бік Джу Вона.
"Я збирався розрізати його на дві честі..."
Але він був настільки сильним, що не потребував захисту. Його шкіра й кістки настільки міцні, що навіть не потекла з рани крові.
Король Копій поблизу подивився на Джу Вона. Він добре знав, що його погляд на емоції має впливати на нього. Це не веселощі, а нудьга. Саме так Джу Вон зараз сприймав їхній бій.
— Тобі нецікаво битися зі мною? — З імені короля Копій зникла усмішка і він посміявся.
Він витягнув з боку Джу Вона копальню-топор і відступив назад, створюючи на кінчиках пальців вогонь. Оборотіння охопив вибух, але він навіть не поворухнувся, все також стояв нерухомо і дивився прямо на Короля Копій. Той дістав нову зброю.
— Не хвилюйся, зараз буде весело.
Джу Вон, оповите вогнем, піднімаючи кутки губ. Король Копій зробив глибокий вдих і підняв сили всередині себе. Коп'є в його руках, як завжди, було важким, а кроки легкими. Він рушив уперед, звужуючи між ними простір. З кожним кроком вони ставали ближчими одне до одного. Джу Вон розсміявся. У момент, коли він вибрався з вогню і замахнувся кулаком, спис вже летів у його бік.
Джу Вон розірвав кулаком простір. Списку пройшло поряд з його рукою і встромило у плече. Воно ввійшло глибоко в тіло, але не могло пробити його наскрізь. Але цього було достатньо.
Коп'є розділилося на дві частини, і Король копій встромив одну у праве коліно Джу Вона. Він пробив суглоб, але витягав зброю не став, і в результаті коліно відновлювалось разом з застряженим коп'ю. Король Копій очікував, що це хоч трохи похитне Джу Вона, але він зовсім не здригнувся, швидко зловив баланс і замахнувся у відповідь.
Він не використовував ніяких технік і просто навалився на Короля Копій з усією силою. Той надихнув і дістав новий спис, який відразу ж зіштовхнувся з атакою Джу Вона. Він витягнув з плечей і коліна списа, які відразу ж розсипалися, і почав перетворення. Його кістки тріщали, шкіра рвалася, а тіло почало рости білою вовною. Зробивши це, він міг використовувати всі свої сили. Таким чином він зможе віддячити противнику за добрий напад.
Король Копій не став задавати це питання вголос.
Джу Вон перетворився на великого вовка, який стояв на двох лапах. Тепер він нарешті прийняв форму оберту. Він розкрив пащу і завив як справжній хижак.
Король Копій обхопив нову зброю двома руками. Це трохи лякало його, і волосся стало дибки, а серце забилося як божевільний. Король Копій любив такі битви. Він все життя тренувався тільки заради цих моментів, і йому хотілося б відчути подібне частіше.
« Так, ще...» - йому дійсно подобалося це.
Король Копій, піднімаючись у повітря, відчував, як серце йде в п'ятірки. Він розсміявся. З уст, через зуби, потекла кров. Його поранили. Але як?
Навіть попри це, тепер він більше відчував страх і очікування від майбутнього бою. Він перекинувся в повітрі, віддаляючись від монстра, що знаходиться прямо під повним місяцем.
Ліс затрясся і Джу Вон подивився під ноги. Короля Копій ніде не було, але він і не шукав його. Після перетворення всі його почуття посилилися, і він міг помічати те, що раніше не бачив. Це стосувалося і тих, хто літав до нього з усіх боків. Джу Вон подався назад і місце, де він тільки що стояв підірвалося.
Король Копій зковтнув кров і обхопив лівий бік. Кості не розсипалися. На несвідомому рівні він застосував захист і прийняв атаку не в повній мірі. Йому пощастило.
"Лібо він не збирався вбивати мене".
Хочеш ще погратися? — запитав Король Копій, дивлячись на ворога.
Він до певної міри зрозумів Джу Вона. Найважливішою проблемою є не його здатність до відновлення, яка робить його майже безсмертним, а гострі кігті з отрутою. І поки що він їх не використовував.
— Я насолоджуюся відмінною боротьбою.
- Не будь дурнем, придурок. Яка боротьба, якщо ти одужаєш навіть коли тебе вб'єш до напівсмерті? - Пробурмотів Король копій, сплюнувши кров.
Джу Вон, почувши його слова, розсміявся.
— Просто у мене є те, чого немає в тебе. Як і навпаки.
— Правда? - Посміхнувся Король Копій.
Хоча його нутрощі трохи пошкоджені, рухи все ще давалася легко. Все в порядке.
***
Тереза простягнула руки тремтячими вперед. Будучи в центрі магічного кола, вона перевтілила подих і озирнулася. Ліс був наповнений страшними істотами, з якими Ллойд і Скарлет мали боротися. Тереза ж могла просто спостерігати за всім. Двоє чарівників були в належному їм місці і вже почали бій проти нечистих.
Зосереджуючись на одній сцені, Тереза схопилася за підвіску на шиї. Її тіло охопило святу силу. Світло вилетів з магічного кола і накрив нелюдей. Тереза націлилася на лицарів смерті. Її свята сила впливала на всю нечистоту, але особливо смертною для лицарів смерті та личів.
«Молодець» — сказала Скарлет через телепатію.
Тереза зковтнула і перевірила місце, куди щойно послала святу силу. Доспехи лицарів смерті стали епіплом, який розлетівся на вітрі.
— О Боже... — Тереза закрила очі і тихо промолилася.
Вона намагалася покликати на Божу допомогу, хоч і знала, що марно чекати відповіді від створіння іншого світу. Однак вона хотіла допомогти живим лицарям смерті. Вона також знала, що навіть якщо Бог почує її, то лицарі смерті не отримають прощення і підуть до пекла.
"А ти як?"
- Поки що ... нікого немає.
« З'явиться королева», — суворо попередила Скарлет.
Тереза поковтнула і перевірила ліс. Як і сказала Скарлет, вона побачила на їхньому боці королеву вампірів.
- Може її атакувати?
« Я не впевнена. Вона поки що нічого не робить, чи варто будоражити її? "
— Але тоді вона справді прийде!
"Так, звичайно".
Здалеку вибухи були настільки гучними, що здавалося, ніби вони поруч. Тереза закричала і закривала руками вуха.
"Пробач, занадто голосно, так?"
— Все н-нормально?
« Зі мною? Звичайно. Де личи, а де я»
Тереза заглянула туди, де знаходиться Скарлет, і зустрілася з нею поглядом.
"Видела?"
— Да.
« Не недооцінюй нас. Ми добре підготувалися. Серед усіх, хто атакує ліс, небезпека становить тільки королева."
— Ладно, поняла...
« Не бійся і не плач. Я швидко з усім розберуся і прийду до тебе. Як решта людей?»
Скарлет не могла особисто переконатися, як інші справляються зі своїми завданнями. Вона продовжувала розбиратися з нелюдами. Це було не легко зробити завдяки добрій підготовці.
— Ллойд не відчуває жодних труднощів з лицарями смерті.
« Про нього можна не хвилюватися, Ллойд має хороші навички. Як інші?»
— Пек Сого і Чорний Дракон б'ються з вампірами.
"І як?"
— Не знаю... але не думаю, що вони переживають труднощі.
"А цей божевільний старий Король Копій?"
Тереза перейшла на нього, але що б вона не робила, Короля Копій видно не було.
- Я не бачу його...
"Він не міг так швидко померти, просто зник."
— Можливо, — відповіла Тереза і зшила кулаки.
Вона молилася, щоб ніхто з її товаришів не помер.
« А Сан Мін?»
Тереза подивилася в його сторону. Він з самого початку нападу був за озером, і вона не знала, що він робить. Проте вона відчувала, що там відбувається щось жахливе, чому і не хотіла бачити.
- Напевно чекає...
« Оце ледаря! Чого він чекає, біля моря погоди?» — пробурмотала Скарлет і простягла вперед руки.
Намальовані руни засвітилися. Простір розколовся, і звідти з'явилися сотні мечів за допомогою магії. З наступним вибухом мечі полетіли у листя.
Непогано.
Лічі і нелюди зовсім не чинили опору. Завдяки добрій підготовці вони навіть не дозволили, щоб углиб лісу проходило брудне світло. Скарлет навіть подумала, що це простіше, ніж очікувалося.
Тепер вороги звернули увагу на Пек Сого і Чорному Драконі, але їм допомагала Тереза, знищуючи їх своєю святою силою.
« Сан Мін не впорається один з королевою».
Всі вони від самого початку знали, що Дженіелла перевищує їх, і план Сун Мін не спрацює. Отже, нам слід якнайшвидше завершити всі інші битви і допомогти Сон Міну.