Теос склав серйозну міну і злегка нахмурився, після чого, відвівши погляд, схилив голову перед Сун Міном та Авелем.
— Я хочу... Особисто вибачатися.
- Не показавши обличчя?
- Вибачте.
— Ох... Де карета? — Авель трохи пом’якшився.
Теос зі священиками підійшов до однієї з возів. Сера карета не відрізнялася від інших, але як тільки Сун Мін та Авель підійшли до неї, поведінка священика змінилася. Теос послав жест чоловікові, який потягнувся до зброї.
— Якщо...
- Не хвилюйся, нічого не станеться. Я старий маг, але не безглуздий. Думаєш, голова гильдії магів буде творити нісенітницю?
- Це звучить трохи...
— Можна відкрити і увійти? - Пробурмотів Авель.
Теос важко зітхнув і відкрив двері карети. Сун Мін, стоячи позаду Авеля, оглянув її. У момент в його свідомість закралася підозра.
Авель теж про це подумав. Він відкрив свої долоні і поворухнув довгими рукавами, а потім обернувся до Теоса. Це було так, ніби Сун Мін та Авеля передбачали таку реакцію і гірко усміхнулися.
- Це жарт?
— Нет.
Авель похитав головою.
"Хм..." - Ходже теж не передбачив такої ситуації.
Зрештою, Сун Мін та Авель сіли в карету навпроти святого.
Сун Мін і в попередньому житті мало що знав про нього, а за останні три дні тільки почув трохи від Авеля.
Він точно існував, але про нього відомо мало. Ні віку, ні статі. Навіть серед членів церкви і священиків мало хто знав про нього. Але було відомо, що його віра й духовність були ідеальним керівництвом для керівництва церквою.
Хоч вони і не очікували, що святим виявиться якийсь старий чоловік, але все одно здивувалися, коли побачили маленьку дівчинку в сірій робі.
— Мене звати Тереза, — заговорила вона.
Дівчинка трохи відкинула назад каптур. Ніхто не сподівався, що головною святою церквою буде дівчинка. Тож Авель навіть не міг сказати цього. Серед незручних паузи Тереза дивилась на Авеля та Сун Міна.
— Я вперше зустрічаюся з головою гільдії магів. Про вас ходить багато чуток.
— Ты... Тобто, Ви... Як до Вас звертатися?
— Просто кличте меня Тереза. Священикам і церкві трохи важко зі мною, але Ви не член церкви.
— Дядя»?
- Краще називати Вас "дедуля"?
Авель ще більше збентежив його. Він не звик до діалогів з такими людьми.
— Авель. Дзвіте... Звесь до мене Авель, — пробурмотів він, і Тереза усміхнулася.
Вона подивилася на Сан Міна і засміялася від виду його маски.
- Жахлива маска. Чому ви її носите?
— У мене є на те причини.
— Я знаю, хто Ви.
Тереза випросталась. За її робою відкривалися форми ще дитячої, прямої фігури.
- Є одна досить відома людина, яка носить маску і копію. Ви Примарний Коп'єносець?
— Так, — відповів Сун Мін.
— Вгадала, — тихо пробурмотала Тереза.
Мабуть, вона була горда, що дізналася Сан Міна.
- Між нами є дивна зв'язок, ще з півночі. Може, справа в Кім Джон Хьоне? Ви ж брали участь у атакі на нього.
— Ну, тоді відбулася невелика суперечка з церквою...
- Вибачте за це. Хоча я не можу сказати, що є представником церкви...
— Ні, я не серджуся, — Сан Мін похитав головою. — Просто так вийшло, ситуація була накалена і я не пояснився.
— Але ми все одно вдячні Вам. Тоді ви врятували життя священиків, які брали участь у нападі. Хоча й загинуло багато людей, але не можна було нічого вдіяти, пробурмоти Тереза.
Напад на північ закінчився невдачею. У той час всі вони зазнали великих втрат, і з боку церкви також. Один з розділів помер, як і багато священиків.
— Я чула розмову у карети. Авель, ми також прямуємо на південь щоб зупинити жорстокість Кім Джон Хёна.
- Ваша армія не надто слабка? — запитав Сан Мін. - Я не знаю про силу Кім Джон Хёна, але він не простий темний маг. Він близький до появи короля магів, а також під керівництвом сотень лицарів смерті.
— Ким Джон Хён зробив перше місто, на яке він напав, своєю столицею, і тепер не рухається з місця. Коли ми туди доберемося, місто перетвориться на пекло. Люди не зможуть покинути його стіни і перетворитися в зомбі.
— Так, — кивнула Тереза.
Вона трохи змінилася, коли уявила жахи війни, але без сумніву відповіла:
- Але ми все одно не можемо залишити Кім Джон Хёна в спокої. Чим більше ми чекатимемо, тим сильнішими будуть наслідки цього світу.
- Така воля Господа? — запитав Сан Мін.
Воль Ху і Мусин убили його вчителя, кажучи, що це бажання Бога. Чи може Бог бути з церквою? Питання приховувало в собі подвійний сенс, але Тереза подивилася на Сан Міна так, ніби він сказав щось дивне.
— Ні, це не Божий намір. Це бажання церкви. Мы... Не слідуй дороги Господньої. Чи ви знаєте, що таке церква?
— Трохи.
— Церква ділиться на Богів і священиків. Перші, як і я, з інших світів були покликані до Ерії. Відколи ми прибули сюди, наша дружба зі старими Богоми обірвалася. Тому ми не можемо чути Божого голосу, а наша духовність належить тільки нам. Інші є священиками, які живуть з самого початку в Ерії та служать їхнім Богом. Звичайно, не всі Боги пов’язані з церквою. У цьому світі ми не йдемо дорогою Єгови, особливо тому що церква сповідує політеїзм. Всі поклоняються різним богам, через що церква не починає активуватись тільки тому, що хтось почув голос Божий.
— Тоді напад на Кім Джон Хьона - це бажання не Господа, а церкви?
— Как грубо, да. Ким Джон Хён знищив багато людей, які навіть не змогли втекти зі світом, перетворившись у нечистоту. Хтось повинен це зупинити.
Слова Терези були правдивими. Ким Джон Хён творить жахливі речі.
Сун Мін подумав суті зла і згадав Пек Сого. Можливо, вона теж йде сюди.
Ким Джон Хен створив більше зла, ніж будь-хто інший. Він уже вбив тисячі людей на півночі і вирізав цілий Гермуд за допомогою лицарів смерті. Якщо його не зупинити, то Кім Джон Хён продовжуватиме винищувати людей.
- Що у вас в церкві?
Тереза здивувалася на Сан Міну, що поставив їй запитання. Вона нахилила голову в сторону і, подумавши, відповіла:
— Це трохи дивно прозвучить з моїх уст, але я єдиний святий у церкві.
— Ви знаєте про апокаліпсис? — запитав Сан Мін.
Авель подивився на нього і дістав Грейс. Якщо розмова піде про апокаліпсис, потрібно встановити завісу. Атмосфера накалялася. Тереза, розкриваючи очі, запитала:
- Що це?
Сан Мін та Авель переглянулися. Вони не могли зрозуміти, чи вона іскра або спотвориться. Авель просвердлив її поглядом. Тереза не була настільки дурною, щоб відрізнити погляд від недовір’я. Вона подивилася на Сан Міна та Авеля.
- Я не так наглая, щоб претворятися, що я чогось не знаю.
« Хіба церква не повинна знати про апокаліпсис?» — Сун Мін послав телепатичний рапорт Авелю.
Він задумався.
« Дійсно, мало хто знає про нього. Я і мій брат дізналися, віддавши життя Грейс, королева вампірів бачить майбутнє, а Мусин отримав послання від Бога."
"Енвірус також віддав частину життя Грейс?"
« Так. Після цього мій брат ніколи не користувався ним".
Тереза не знала точно про апокаліпсис. Але не можна робити поспішного висновку, що взагалі ніхто в церкві не має поняття про апокаліпсис.
« Вона свята і не знає про кінець, але це нічого не означає. Вона і церква йдуть, щоб зупинити Кім Джон Хёна".
- Примарний Коп'єносець.
Коли Авель і Сун Мін розмовляли, Тереза покликала його.
- Ви дивний.
- Чому?
- Від Вас відчувається багато чого... Безпорядок, так. Серед усіх людей, яких я зустрічала, Вам це слово підходить краще за всіх.
- Так і сталося.
- Вам не потрібна допомога? — Усміхнулась Тереза.
Сан Мін не відповів. Він аналізував її слова. Очі Терези сяяли так, ніби світила зір. Здавалося, що вона не мала прихованого зла.
- Я можу допомогти.
— Как? — З усмішкою запитав Сан Мін.
Тереза повільно встала.
— Очистив.
- Що?
— Я можу відчистити те, що сплуталося в Вас. "Відфільтрувати", якщо дозволите.
- Чого Ви хочете від мене?
- Ні-ні, я сказала це не тому що мені від Вас щось потрібно. Примарний Коп'єносець, ви виглядаєте так, ніби перебуваєте в скрутному становищі, а я можу вам допомогти.
- Ви точно можете допомогти? « Очистити» звучить занадто... туманно.
- Я можу відфільтрувати Вашу початкову силу і те, що Вам зовсім не підходить. Наприклад... — Тереза доторкнулась до руки Сан Міна. — Душа, що в вас не піднялася. Або те, що у Вашій грудях ... Що це? Серце? Це... и... Яд, — додала Тереза після короткого роздумування. — В Вас тече отрута. Він ще спокійний, але якщо залишити його, то він вб'є вас.
"Відимо, вона все зрозуміла" — засміявся Ходжу.
Сан Мін подивився на Терезу.
— Ви заберете все це?
— Так, звичайно.
— Тоді не треба, — відсунув її руку Сан Мін.