Він розумів, що на півночі все різко змінилося і став центром подій. У той час проблема не була такою, як загін нападу був слабкий, а те, що вони дали Кім Джону Хьону надто багато часу і навіть при цьому вони не встигли добре приготуватись.
"Але цього разу..."
Ким Джон Хён все продумав. Хоча досвідчені Магі та голови найсильніших башт були присутні в загоні на півночі, вони не могли протистояти чорній магії. Звичайно, святі напали, але їх було замало. А Мурим? Вони ніколи не представляли небезпеки для Кім Джон Хьона.
У цей раз ситуація і обставини змінилися. Через те, що сталося на півночі вони більше не будуть легковажно ставитися до Кім Джон Хену. Він майже став королем магів, тому підготовка повинна бути ретельною. До того ж, чарівники, магічні армії та вожді мали достатньо часу, щоб дістатися сюди, але вони цього не зробили. Їхні тактики мають багато недоліків.
Юг — це місце, куди не доходять мурими чи маги. На півдні переважно розташовуються ліси, а трохи поодаль місто нелюдей — Ормур. Магі та мурими тут, звичайно, присутні, але стурбованими про те, що на нього наповне цілий загін, не варто.
Інша проблема полягала в тому, що Боги і святі з церкви. Насправді, вони не дуже відрізняються від Кім Джона Хена.
Він переїхав до Ерії, а король магів, з яким уклав угоду, загинув. Те саме сталося з покликаними до Ерії святими, які обходили зв’язок із Богом. Насправді, вони використовували невідомішу силу, яку навряд чи можна назвати божественною. Хоч би як там було, їхня свята сила є незаперечним ворогом темних магів.
Кім Джон Хён серйозно замислився над цим.
"Краще продовжувати рухатися на північ чи зупинитися і розробити план?"
Він міг і зовсім поїхати в інше місце. Насправді, хоч би що він вибрав, всюди буде краще, ніж на півдні.
Його обурювало існування божественної сили. Він знав, що святі з церкви мають силу, про яку він не знає повністю і краще протистояти муримам чи магам, ніж святим.
Він знав про це, але нічого не робив. Причина була проста: він не хотів ставати королем магів і не мав наміру покидати цей світ. Йому просто подобалося робити те, що він хотів.
« Чи краще все зруйнувати?»
Кім Джон Хён думав, що пропустив можливість зробити це на самому початку. Він часто запитував себе, чи зможе він це зробити.
« Чи ви хотіли б спробувати? Якщо в мене вийде, то можна не турбуватися про моральні норми».
Насправді, Кім Джон Хён любив це відчуття невизначеності.
— Живих немає.
Владер не стукав. Він відкрив двері і зайшов до кімнати, несучи за собою міцний аромат крові. Ким Джон Хен відкинувся на спинку крісла і посміхнувся.
Це місто, а саме Гермуд, славилося тим, що в ньому жило багато аристократів, і зараз Кім Джон Хен послався у будинок, який раніше належав відомому феодалу.
— Скільки поги... Скільки ви вбили? — розсміявся Ким Джон Хён.
Хоча Владера мав сильний металевий запах, на його доспіхах і мечі не було жодної краплі крові. Рицар, дивлячись на самовдоволену посмішку Кім Джон Хьона, не відповідав. Він продав у собі жахливу злобу, яка пробуджувала в його серці.
- Невже числа такі важливі?
Звісно. Я ж повинен розуміти скільки залишилося до того, як можна буде провести обряд.
— Не знаю. Кілька десятків тисяч.
— Мало, — відповів Кім Джон Хён і провів рукою по Гріму, що лежав на столі. - Щоб змінити себе, мені потрібно десять тисяч трупів. Але на лицарів смерті потрібно набагато більше, кілька сотень тисяч. Вужа кажучи, ви прокладаєте шлях королю магів для того, щоб він врятував ваші душі і відновив тіла. Не упускайте свій шанс.
- Отже, пора рухатися далі.
- Ні, ми залишимося тут. Жертви самі прийдуть. Якщо навернути мерців в нежить, то можна зібрати достойну армію.
— Але ж трупів так і мало! Крім того, на півдні є церква.
— Там лише один святий. Думаєш, він сильний?
— Нет. Мені просто здається, що було б набагато краще зробити з нього і людей зі сусідніх сіл жертву, поки до нас не добрався загін, який збирається прикінчити нас.
— Я про це подбаю, - широко засміявся Кім Джон Хён.
Владер більше не намагався висловлювати свою думку. В їхніх відносинах за рукоятку ножа тримався саме Кім Джон Хён. Владарю, звичайно, хотілося вбити самодолюбного мага, але якщо він це зробить, то втратить можливість знову стати людиною.
Він вперше за кілька століть робив убивство, і оскільки він взявся за справу, то не може облажатися.
— Зрозумів, — розгорнувся Владер і вийшов з кімнати, дзвенячи своїми доспіхами.
Ким Джон Хен подивився в сторону лицаря і розсміявся.
« Вона дуже злиться".
Двері зачинилися, а Кім Джон Хён подивився за вікно. Перед його очима не було нічого, крім руїн міста і бродячої по ньому жили. У порівнянні з лицарями смерті вони все ж слабші, але якщо зібрати з них армію, то бойової сили повинно схопити.
"Для початку потрібно підготувати магічну силу цих земель".
Це було так само, як і в місті енергії.
- Це лише ферма... - Пробурмотів він, дивлячись назовні.
Ферма, де вирощуються тварини, яких ще не забиті. Навіщо тоді йти кудись в нове, необжите місце?
Кім Джон Хен прибував у не дуже доброму настрої духу.
***
Повозка зупинилася. Сун Мін, який на всю поїздку пішов в глибокі роздуми, прихистив очі і подивився на Авеля. Маг захоплено розглядав Грейс, а потім сказав:
— Ось ми і приїхали.
- Нам явно не щастить...
— Ну, не так, як хотілося б. Я сподівався, що Кім Джон Хен помре. Так у нас з'явилося б більше можливостей, — додав він і закрив книжку.
Сан Мін розсміявся. Вони їхали у візку вже три дні і розмовляли досить мало, але Сун Мін зміг за цей час зрозуміти Авель.
Він дуже відрізнявся від свого брата Енвіруса. Звичайно, за три дні повністю не дізнаєшся про людину, але Сун Мін знав би принаймні точно, що Авель дійсно хоче зупинити кінець і навіть піти на найменші жертви. Сун Міна теж так робила. Однак він розумів, що не варто припиняти своє життя без жертв і труднощів.
— Що ви хочете робити?
— Спочатку підберемося ближче, — сказав Авель.
Він накинув на себе сіру робу і відкрив двері візки. Біля них було багато сірих возів.
Авель сховав руки в широкі рукав своєї роби і подивився на повози, які були перед ними. Сан Мін надів маску. Хоча вона виглядала не дуже добре, носити її потрібно було, щоб придушити силу язичника.
Як тільки Авель і Сун Мін вийшли назовні, з’явилися в ряд возів. Сун Мін подивився на захисні вагони священиків. Це була ціла армія, яка за масштабами досягла кількох сотень чоловік. Вони нагадували загін, який збирався йти на Кім Джон Хёна на півночі. Один з них підійшов ближче і сказав:
- Куди ви їдете? — Питав міцний чоловік з глибоким голосом.
Минуло три дні з битимою в Гермуді. Міста й села тепер були шоковані, бо боялися, що наступними стануть вони. Тому священики не могли повірити, що два чоловіки рухаються самотужки до Гермуди.
« У Гермуд », — відповів Авель. — Я глава гилдії магів, Авель. А хто ти такий, щоб дивитися на мене зверху вниз?
У голосі Авеля знущалася зрада, а очі священика відразу розкрились. Він навіть і уявити не міг, що зустріне такої людини, через яку був трохи спантеличений.
— Мы идем в Гермуд. Кім Джон Хён влаштував там пекло, тому ми йдемо вбити його.
— Кхм... — Священик, почувши таку відповідь, відкашлювався.
Авель змінив погляд на армію позаду священика.
— Святый?
— Будьте ввічливі...
— Я голова гилдії магів, і ти навіть не уявляєш, яку владу я маю. І ти кажеш мені бути ввічливішим?
— Так, але це не маги, а...
Авель підняв руку і змусив священика замовкнути. — Хоча ми і належимо до різних організацій, проте не відмінювався мінімальна ввічливість. Я думав, що ми зможемо об'єднатися але, мабуть, нічого не вийде. Ми підемо нашим шляхом, а ви — вашим.
Він подивився на Сан Міна. Той дозволив магу сам розібратися з ситуацією і втручатися не став. Вони вже збиралися повернутися в візку, аж раптом священик знову заговорив:
— С-стойте!
- Що ще?
- Ви щось говорили про об'єднання?
- Хіба ви не зібралися, щоб вбити Кім Джон Хёна? Я не думаю, що є інші варіанти. Рицарі смерті разом з чорними магами вирізали ціле село. Чи ви просто так вирішили прогулятися до Гермуда?
— Ну... Нет.
— Угу. І, як я розумію, наші методи будуть надто відрізняються один від одного. Так, ми спочатку абсолютно різні. До того ж, ваші слова підпортили мені настрій, так що нічого не вийде. Ну, ми поїдемо.
— Стійте!
Через швидкий словесний потік Авелева священик втратив дар мови, але замість нього з'явився інший. Він негайно відсунув першого назад і низько вклонився.
- Мені довірили управління загіном білих лицарів. Мене звати Теос. Вибачте нетактовну поведінку мого підлеглих.
- Добре, що ти це усвідомлюєш.
- Як він і говорив, ми йдемо до Гермуда, щоб зупинити чорного мага Кім Джон Хьона та лицарів смерті.
— И?
- Якщо наші цілі збігаються... А як щодо того, щоб поїхати туди разом?
- Ти тут головний?
Почувши запитання Авеля, Теос замовк.
- Мені здається, що ти не усвідомлюєш все в повній мірі. Ти хоч усвідомлюєш, що мій характер зіпсувався, коли я був стільки років? Хочеш перевірити?
— Не ображайтеся Ви так...
— Обид? Це не образа. Я сам по собі такий. То ти хочеш відчути на собі моє незадоволення? — З усмішкою на обличчі запитав Авель.
« Як він спритно йому мізки промивають», — захитався Ходже в голові у Сон Міна.