Теріза не могла і уявити таку відповідь Сан - Міна. Вона, широко розкриваючи очі, втупилася на нього.
- Чому? — Вона запитала, чи не вірила своїм вухам. - Те, що знаходиться в вас, коли-небудь стане вашою погибелею.
— Да, я знаю.
Сон Мін добре повідомив про небезпеку. Він жив як отрута, про яку розповідала Тереза. Обмеження Осли допомогло зараз, але коли-небудь сила всередині нього може вибухнути, і королева фей попереджала про це. Вона говорила, що сила тимчасово стримується, але Сан Мін далеко не в безпеці і йому треба якнайшвидше знайти спосіб запанувати з нею.
Теріза може знищити силу Ходже в Сун Міні, що напевно вирішить все.
- Ви можете відчистити тільки силу не... Отрута в моєму тілі?
- Боюся, що ні. Я можу тільки повністю вичистити все. Не можна позбутися тільки однієї сили.
— Тому я відмовляюся.
Він не хотів втрачати все. Чорне серце все ще допомагало йому. Він здобув силу Ян Іль Чона тільки завдяки йому, і Сун Мін не збирався від нього відмовитися. Чорне серце — це один із способів, як стати сильнішим і перейти на наступний крок. Без нього Сан Мін не зміг би так вирости.
— Я не хочу втрачати силу.
І не тільки в цьому полягала проблема.
Сан Мін подумав про Ходжу, гость у своїй голові. Спочатку він хотів витягнути дух, який мав бути озброєний при першій нагоді. Але тепер він навіть не думав про це. Ходжу став для Сун Міна співрозмовником, товаришем і другом, а в деяких моментах він і зовсім виступав для нього у ролі вчителя.
"І вона розраховує, що ти викинеш мене в купу лайна?" - пробурмотів Ходже.
Тереза повільно похитала головою. Вона знову підтягнула руку до себе і сказала:
- Якщо передумаєте, то скажіть.
- Такого не станеться.
— Ну, хто знає. Примарний Коп'єносець, Ви... Ви у великій небезпеці. Отрута в вашому тілі може вибухнути будь-коли.
— Знаю, - кутки губ Сун Міна повільно піднялися вгору. — Але я не можу погодитися на вашу пропозицію.
— Ви будете жити з небезпекою?
— Так потрібно.
Так, так потрібно. Я блукав чорним серцем, силою нелюдя — Сан Мін не міг уявити собі, що станеться, коли все зникне. Він не міг досягнути всього, що має, якби мав тільки те, чого отримав при народженні. Сан Мін не міг нічого кинути на півдорозі.
- Так що робити з Кім Джоном? — втрутився Авель.
***
Після розмови з Терезою Авель і Сун Мін пішли до карети, на якій їхали раніше. Вони вже визначили подальші дії, вирішивши піти в склад церкви до Гермуда і напасти на Кім Джон Хёна.
- Це ж допоможе? — Повернувшись до карети, Авель знову взявся за цигарку. — Тереза може й не бути, але церква не знає про неминучий апокаліпсис. Але навіть так Тереза і церква не могли зупинити Кім Джон Хена.
- А інший загін?
— На півдні вплив Мурама дуже слабкий, а не люди навряд чи приєднаються до цієї затії. Вони дуже відрізняються від нас.
- А як щодо гільдії магів?
— Не надейся. Надто велика відстань. Навіть якщо я віддам наказ, то поки глава бешт і армія сюди доберуться, минуться місяці. Або ти хочеш використати магічний кінь, щоб переправити їх сюди?
- Це можливо?
— Звичайно, що ні! Навіть магічний кінь не може провернути це. До того ж, якщо ви рухаєтесь постійно в просторі навіть на вас, Авель пробурмотів і випустив дим. - Не варто сподіватися, що ми зможемо без проблем протистояти Кім Джон Хьону та його армії нелюдей.
Вони багато чого навчилися від Терези. Церква вирішила вбити Кім Джон Хена за все його зло в Гермуді, тому Тереза особисто втручалася і сотні паладонів та священиків стали на її бік. Крім них була вибудована армія навколо Гермуда.
— На ліпшому місці нас буде кілька тисяч, а тон Авеля був холодний. — Понадію можна тільки на відмінність у магічній силі. Але як ти думаєш, проста магія на багато чого здатна?
— Ні, — байдуже відповів Сун Мін.
Якби Ян Іль Чон був тут, вони б могли перевісити в їх сторону, але вчитель помер. Тому все має зробити Сан Міна.
- Ви втечете?
— Ні, — помочив головою Авель. - Поки що не відбувається нічого понад мої можливості.
Голос мага не тремтів. Звичайно, різниця існує - Кім Джон Хен не тільки забрав силу Арбеса, але й частково став королем магів і додавши до цього ще й володіння Гримуаром.
- Нечистість можна знехтувати. Солдати зупинять лицарів смерті, а Владера ти візьми на себе.
— А Ви?
— Я зупиню Кім Джон Хёна, — сказав Авель. — Бачиш, я відрізняюся від мого брата.
Авель потряс підлогу роби, доставивши маленьку кульку з сумки.
— Але ми не можемо нічого знати напевно, тому допомога непотрібна.
— От кого?
— Від давнього друга. Він якраз на півдні, а Авель обхопив кулю двома руками.
***
Через кілька днів карета зупинилась у Гермуда. У натовпі вже зібралося багато людей, принаймні кілька тисяч. Більше, ніж очікував Авель.
Багато людей втекли з міста, але не всі. Люди зібралися, щоб скрипити зубами і накинутися та зупинити Кім Джон Хёна. Сон Мін і Авель подивилися з вікна повози й побачили паладників та священиків у сірих робах. Крім них зібралися найманці і жителі півдня.
« І не люди є» — додав Ходже.
« Вони прийшли зупинити Кім Джон Хёна?»
« Ну, ти занадто позитивно думаєш. Нелюди зібралися тут, щоб насолодитися жахом тому що надіються на жахливу розправку. Багато людей вже населялися страхом перед померлими. Ті нелюдці, що палко бажають сили, не можуть вгамувати своє бажання. Розумієш, що це означає? — Ходжу цокнув язиком. — Тобі не найкраще рішення, яке ти можеш зробити на цьому полі бою. Хоч тебе і стримують, це місто наповнене силою нелюдей."
"Але я не можу втекти".
« Тому що Іль Чон не втік? Я тобі вже казав, ти - не він, і ..."
« Ні, не тому, — сказав Сун Мін. — Я перебив Ходжу. - Мій вчитель би не втік, так, але ти правий. Я можу розвернутися і піти, але... Не хочу. І не тому, що Ян Іль Чон би так не вчинив, я просто не хочу бігти. Я повинен зупинити Кім Джон Хёна".
« Ти думаєш, що це твоя роль? Що ви повинні припинити апокаліпсис, якого покликав? Прошу тебе, ніхто не хоче помирати." - Ходжу засміявся.
« Я не можу дивитися, як світ руйнується. Я помер і повернувся, отримав силу, яка мені не знизилася. Но... Умерти? Чому я мушу помирати?»
« Добре, що ти чесний!» — почав голосніше сміятися.
- Їх більше, ніж я очікував. Можна використовувати їх як прикриття.
— А Ваш друг?
« Незабаром прийде, — сказав Авель, і погладив кулю на своїх колінах.
Авель не говорив про свого друга, тільки сказав, що він буде корисним.
« Що?»
Хтось підійшов до карети. Авель поклав кулю в сумку. Швидко підійшов чоловік заглянув у вікно і Сун Мін відкрив очі. Це була повна роздратування жінка і схилив голову чоловік.
Сун Мін зустрічав їх обох. Прау та Аладур. Він зустрівся з Аладуром в лісі, а після повернення і порятунку від лісу він познайомився й з Прау.
Двері карети відчинилися. Прау просунула голова в середину і оглянула візку, коли побачила Авеля.
— Придурок... — выругалась Прау.
Вона просвердлила Авеля поглядом і повернулася до Сун Міну.
- А ти тут чому?
- Давно не бачилися.
Він залишив Ормур після смерті Сумаси, і відтоді минуло майже два роки. Цей час не можна назвати коротким, але Прау пам’ятала Сун Міна.
— Якби я знала, що ти будеш тут, то сказала б Яні, - пробурмотіла Прау і сіла поруч з хлопцем.
Аладур стояв біля входу в карету, потискуючи плечима. Як тільки він зібрався входити, Прау сказала:
— Куди йдеш, придурок? Стій зовні!
— Да... — Недоумкувато відповів Аладур.
Сон Мін співчував йому, але не зміг навіть привітатися, бо двері карети відразу зачинилися.
- Це Ваш друг? Не знав, що ви знайомі, — сказав Сун Мін.
— Друг»? Який чортів друг кличе тебе з собою на смерть?
- Ти могла б відмовитися.
— Ох, якби! Але я ж дала тобі обіцянку.
Прау закрили зубами, а Авель висміявся. Мабуть, між ними була якась присяга. Вона пообіцяла щось, поклявшись на мані і не могла порушити угоду.
- Не можу сказати, що це вірна смерть. Армія зібралася велика, паладини церкви виступили особисто, так і я, великий маг, теж допомагаю. А ще він. Ти ж знаєш, що він один з найсильніших майстрів Ци.
— Аладур! — Аж раптом закричала Прау, аж поки Авель не договорив.
Тоді двері карети злегка відчинилися і здалося обличчя Аладура.
- Що таке, навчає... А-а! — Аладур не скінчив, Прау вдарила його по обличчю.
— Нічого. Йди.
Аладур потер нос і заплакав. Не розуміючи, що відбувається, Авель запитав:
- Що це було?
— Я зла.
- Тому ти б'єш учня?
- Він не хотів вчитися і втік! Добре, що я його ще не вбила - пробурмотала Прау і поправила кільця. — Це не в перші, - очі чаклунки звузилися. — Я не знаю, що відбувається тут, але ми явно не на прогулянку зібралися. Як щодо того, щоб не чекати і піти прямо зараз?
— Ні, так не можна, — відразу відповів Авель і підняв Грейс. - Напоумлення Кім Джон Хьона — це перше лихо апокаліпсиса.
— Черт... — Прау обхопила обома руками обличчя.