"Начало". Це слово змусило замовчати не тільки Сан Міна, навіть Ян Іль Чон, який не цікавився апокаліпсисом, зараз затамував подих.
"Начала..." - повторив Ходже в голові Сан Міна.
Дженіелла згадала апокаліпсис, але вершник не з’явився.
— А чи можна так легко про це говорити?
— Я не збираюся говорити про більшість, тому без різниці. Крім того, апокаліпсис вже почався.
Дженіелла посміхнулась. Сюн - Міна зрозуміла, що знає про апокаліпсис і тому не могла зацікавитися цим. Вона не могла проігнорувати людину, яку вона не бачила в майбутньому і не може сканувати, та й до того ж він щось знає про апокаліпсис.
— Ким Джон Хён... — Заговорив Ян Іль Чон. - Я знаю про цього темного мага. Король магів на півночі. Ще я трохи знаю про напад на нього і про те, що сталося в лісі.
- Я можу розповісти про це детальніше.
- Хіба ми не зможемо потім використати цю інформацію, щоб його зловити?
- Те, що я скажу, все одно нічим не допоможе.
Голова Самаріен засміявся, почувши відповідь. Рукоятку цього ножа тримала Дженіелла, і Іль Чон сам добре це знав. Як би він не був сильним, йому не під силу змусити королеву вампірів говорити. Це спрацювало з Чорним Драконом, але Дженіеллой так не вийде. Її не можна ні захопити, ані вбити.
— Кажи.
— На півночі Кім Джон Ген намагався провести ритуал з Грімуара, який вимагає тисячі сердець і душ та страху. Цей обряд зробив би з нього короля магів.
— Боже мой... — Пробурмотала Скарлет, почувши це.
Ян Іль Чон і Сун Мін були мало поінформовані, але не Скарлет. Вона точно зрозуміла слова Дженіелли, і її обличчя поближче.
- Людина перетворюється на короля магів... Хіба таке можливе?
- Можливо. Тому що Гримуар містить нелюдську магію. Не знаю, чи проаналізувала гільдія це, але Грімуар — то сувій короля магів. Отже, і магія в ньому належить королю.
- Тоді це ще більш нелогічно, хіба ні? Якщо сувій приготовлений для короля і належить йому, як він може містити обряд перетворення людини на царя?
На запитання Скарлет Дженіелла посміхнулася.
- Гримуар перетворить людину на короля магів, а потім буде допомагати новоспеченому королю. Якщо так, то він потребує більше для розвитку на відміну від інших сувоїв. Щось на зразок підручника.
— Хто ж створив цей сувій?
— Я не знаю, правда і це важливо? Арбес вкрав сувій, але не міг використовувати закляття в ньому, а Кім Джон Хён може. Тому що він особливий.
- Але ритуал провалився... - Пробурмотів Чорний Дракон.
Він точно зруйнував ритуал. Адже посередники наказали зупинити Кім Джон Хёна.
« Але вона не наказувала його вбити".
Слова Дженіелли врізалися в голову.
"Маріонетка..." подумав чорний Дракон, і по його шкірі пробіглися мурашки.
— Да, ритуал провалився. Ким Джон Хен не зміг стати королем магів.
- Це проблема? — запитав Сан Мін.
Хіба провал не є кінцем? Чорний Дракон не вбив Кім Джон Хьона, але його ритуал точно не був завершений.
- Король магів не може існувати в цьому світі. Як і королева духів, як і Королева фей, яка не може вийти з лісу. Це дуже давня домовленість.
"Другові домовленості..." - Сан Мін вже чув про це від Осли.
- Цим істотам не можна бути в цьому світі. Якби Кім Джон Хён завершив обряд, йому б закрили вхід в Ерію.
Дженіелла засміялася.
— Так, ритуал зірвали і він перетворився тільки наполовину. А це означає, що він може існувати в нашому світі і використовувати силу короля магів.
— Не можу бути...
- Чому Чон Ве Чон наказав тобі це зробити? Тому що Кім Джон Хён заважав їм? Навіть якщо так, то не треба було перешкоджати йому виконувати ритуал. Без загону нападу, без перешкод, як тільки він успішно завершив би ритуал, він б у той час покинув Ерію.
Чорний Дракон затремтів.
— Ох, Чон Вэ Чон, Чен ве Чан! Високомірні бовдури, жабки в колодці, стокові щурі... Думаєш, Чен Ве Чон рівний Хижакам? Вони існують лише сто років. Шестеро вершників. Ти думаєш, що ми будемо боятися тих, кого менше десяти і чиє життя таке коротке? — Дженіелла продовжувала сміятися. - Ви існуєте тільки тому, що Гайщики вам дозволяють. Але скоро кінець, і Пожирач не знає милості. Прийде час, коли всі аж до людей на півдні зрозуміють, чому ми називаємо себе Хижаками.
- Що ви збираєтеся зробити?
— Не я, а Кім Джон Хён и Владер.
— Владер! — Сан Мін різко розплющив очі.
Да, південь. Південне море, примарний корабель. Сон Мін випадково зустрівся з Владером, коли той борознив море разом із сотнями лицарів. Владер Івреїл.
- Ким Джон Хён може дати лицарам те, чого вони так прагнуть. Полу-король в силах це зробити. Ти знаєш, чого вони хочуть?
« Стати людьми », — відповів Сун Мін, і вона кивнула. — Заради виконання цього бажання Владар і його армія почнуть безжалісно діяти. На півночі пройде геноцид, і це стане першою катастрофою. Багато людей помруть, а замість них зомбі.
— Якщо це перша катастрофа, то що буде далі? — запитав Ян Іль Чон.
Дженіелла посміхнулась.
— На жаль, я не можу відповісти. А, не обманюйтеся, я не прикидаюся. Просто я теж не знаю всього майбутнього.
— Кілька століть тому про Пожирача чутно говорив Ян Іль Чон. - Але ніхто його ніколи не бачив.
- Я бачила майбутнє, де був Пожирач, але я не знаю хто він.
- Я зрозумів, що ти чекаєш на майбутнє. Ти хочеш зустріти Пожирача?
На це запитання не варто відповідати. Ян Іль Чон посміхнувся, дивлячись на Дженіеллу. Він нахилив голову і запитав дещо інше:
— Кажуть, апокаліпсис є кінцем усього. Тоді поява Пожирача і є кінець? Чи є ще якісь катастрофи? Щось схоже на Кім Джон Хёна?
— Я не знаю. Майбутнє, яке я бачила, не було таким. Я можу тільки сказати, що я бачила Пожиратель. І все, що я роблю - це робити заради Гідників і здобути цього майбутнього.
— Не розумію... - Пробурмотів Ян Іль Чон, прищурившись. - Ти хочеш побачити Пожирача, це я зрозумів. І те, що ти дієш заради його появи. Але чому ти цього хочеш? Що ти знаєш? Ти думаєш, що зможеш керувати Пожирачем?
- Не обманюйтеся, я не збираюся керувати ним. Він - король всієї нечисті. Я просто хочу подивитися, як він буде їсти і вбивати все на своєму шляху.
— И тільки?
— Так, - Дженніелла досить посміхнулась.
Всі замовкли.
Дженіелла згадала королеву духів і королеву фей. Король магів теж був одним з цих трансцендентних істот. Йому не можна було в цей світ.
Але Сан Мін згадав події в Ормурі. Тоді королева духів на мить з'явилася перед ним.
- Королева духів приходила сюди.
- Вона сама порушила давню угоду. Я не знаю, що це за обіцянка, але через непослух є своя ціна.
Осла говорила, що дії королеви духів порушили контракт. Що за контракт, що за обіцянка? Сан Мін не знав.
— Зрозуміло, — сказав Ян Іл Чон. — Ты не в себе. І твої слова говорять про те, що ми не зможемо зупинити Кім Джон Хёна. Ще я зрозумів, що ти чекаєш приходу Пожираеля.
— Да.
— Тоді вже немає сенсу продовжувати розмову.
— Уже уходите? — запитала Дженіелла.
Вона збиралася щось сказати, але не домовилася. Її очі широко розкрилися, і вона повільно стирчала губи.
Незабаром Дженіелла засміялася, а Ян Іль Чон посміхнувся і повільно похитав головою.
- Думаєш?
— Хіба ні?
- Від того, що ти мені сказала, мої дії не зміняться.
— Знаю. Ні, може й змінити їх. Я сказала тобі все це, бо впевнена, що від твоїх дій нічого не зміниться.
Ян Іль Чон тільки розсміявся від її відповіді і повільно повернувся. Дженіелла зупинила чоловіка, який помер за ним Сан Міна.
— Ні-ні, вона повільно похитала головою і стояла перед Сон Міном. - Я повинна бути причиною, чому я не бачила тебе у своєму майбутньому. Не хочу, щоб з'являлися нові змінні.
- Про що Ви говорите?
На питання Сан Міна Дженіелла тільки розсміялася.
Ян Іль Чон швидко вийшов з дому. Вони не могли продовжити шлях на кареті, яку заправляли коні-зомбі, і голова Самарієн наказав знайти нових коней для возів.
— Хм... - Чоловік подивився на Чорного Дракона.
Той зустрівся з ним поглядом, і Ян Іль Чон зняв маску. Чорний Дракон, Сан Мін і Скарлет змінили обличчя.
— А-а! - Чорний Дракон закричав.
Його схопили за шию і повалили на землю. Ян Іль Чон провів пальцем по його венах. Чорний Дракон отримав Нейгун і здригнувся.
— Клянись! — Заговорив Ян Іль Чон. що не будеш ворогом мого учня. Клянися, що ти не завдаш шкоди Ехва і Скарлет!
— Що?.
— Не кляєшся?
Чорний Дракон в замішанні подивився на Ян Іль Чона. Той вже один раз кинув його в Мурімі, але зараз від чоловіка прямо-таки виходила лють.
- Навіщо Ви це робите?
Сан Мін не міг зрозуміти дії вчителя. На його запитання Ян Іль Чон відповів, як нічого не бувало:
— Королева вампиров сказала...
- Що?
— Що я помру, — спокійно відповів він.