До того як вони вийшли з села, на Сан Міна наступили п'ять разів, але він не отримав жодного поранення від цих безперервних нападів.
Всі ті, хто нападав на нього були перевертнями. Серед них був один знайомий.
— Кви Ран Мун.
Сон Мін пригадав слова власника готелю перед смертю. Назва фракції, яка панує в цих краях. Судячи з їхніх дій, це була приватна фракція, але в минулому житті Сун Мін нічого не чув про Кві Ран Мун.
Нападники не мали великих навичок, але тому що володіли тілами вовків, то виявляли себе набагато сильніше.
- До яких пір збираєтеся кидатися? — запитав Сан Мін у кінці села, опустивши спис.
Перед ним лежав перевертень, розтягнувшись по боках лапи і перевернувшись на спину. Він зітхнув і подивився на Сан Міна знизу-вгорі, але хлопець відмахнувся від його погляду і знову запитав:
— Якщо ви не будете кидатися, то і у мене відпаде необхідність з вами битися. Як вважаєш?
— Дурниці, — сказав чоловік. — Витерпіти таку ганьбу і здатися? Ні за що!
- Але це ви перші напали.
- Ти підняв хаос у нашому селі!
Почувши подібні слова, Сун Мін кашлянув і розсміявся.
Хаос?
Чи це взагалі можна назвати хаосом? Він хоче сказати, що йому потрібно було просто померти від отрути?
— Ми ніколи не забуваємо образи. Навіть якщо ти покинеш село, тебе чекає смерть. Будинок вовків...
Сан Мін більше не слухав його. Він підняв списа і покрутив його в руках.
Сніг в мить очорнився у червоний колір і хлопець, переконавшись, що чоловік мертвий, і пішов далі.
— Скоро настане ніч, — сказав Рубі. — Вампіри і перевертни тут скрізь, а саме вони улюблені ночі.
« Уся нечистота така» — байдуже вимовив Ходже. « Усі, хто був монстром, а не людиною, були милостиві вночі й місяця. Вони стають сильнішими і лютішими. Хіба сьогодні не повний місяць?"
— Нет.
"Слава Богу, а то нам довелося б важко"
- По-моєму, все не так погано. Всі, хто нападав, набагато відставали від Сун Міна щодо навичок. Навіть повний місяць не міг би зробити їх достатньо сильними, щоб репрезентувати небезпеку.
« Вони не бояться смерті» — засміявся Ходжу.
Сан Мін мовчав. І в тихій тиші Ходжу продовжив:
« Вампіри і перевертні, вибрали одного лорда й встановили ієрархію. Чим сильнішим є їхній лорд, тим сильнішим і його підлеглі.
— Це називається "Червоне братство". Або просто "Клан".
« Та як завгодно. Пам'ятаєш, я не радив тобі ставати вампіром чи обертанням? "
Ти й не радив. Але я і не збирався.
« Так. Вампіри та перевертня ієрархічна ієрархія всередині кланів. Щоб звільнитися від лорда, потрібно мати перевагу над його силою, а це не так легко. Тому що, коли ти вистояєш в клані, всі твої дії знаходяться під його контролем."
Слухаючи розповідь Сун Мін, він згадав Примарного мечника.
Тоді чорний маг Кім Джон Ген, який переслідував Примарного мечника разом з Сан Міном, сказав, що той як Вампір дуже слабкий. Можливо, що лорд, який звернув Примарного мечника, зробив це, щоб утримати його під собою.
« Лард бере участь у різних галузях діяльності, а відданість — символ сили лорда. Ніхто з нападників не боявся смерті. І це не вірність, викликана страхом, а справжня. Не знаю, що таке їхній лорд, але він гідний противник.
Сун Мін викликав Невіла і опитав інформацію про Квіті Ран Мун, а тоді вийшов з села.
« Не піднімайся на гору»
Деревина лежала біля підніжжя пагорба. Тому навіть якби я нічого не сказав, він би ніколи не піднявся в гору.
Він багато чого не знав про перевертні речі, але факт була їх суміш людини з дикими тваринами. А в горах тварині зручніше, ніж людині.
Сон Мін попрямував у дорогу до гори, в напрямку трави. Пройшовши трохи, він отримав інформацію про Кві Ран Мун.
Кві Ран Мун - приватна, яка не має особливої сили фралізувати ці землі. В основному вона впливає на маленькі села, а не на великі північні, подібні до трави.
Особливість Кві Ран Мун в тому, що вона складалася тільки з обертів.
Голова фракції — чоловік на ім’я Джу Вон. Кажуть, він майже не займається діяльністю поза фракцією.
Але все ж таки інформація про нього була достатньою.
- Кажуть, він хижак.
Сун Мін, проаналізувавши інформацію, посміщився.
Хижак.
Людина, яка втратила свою людяність. Навіть серед нечистих хижаків були особливо сильні, найближчими до верхівки монстрами.
Сан Мін затиснув віскі. В попередньому житті він не те, що про них не чув, він навіть не знав про їхнє існування, а тепер у нього була повна інформація.
« Це невдача» — пробурмотів Ходже, і Рубі погодилася з ним.
Вона не могла знайти собі місця, а обличчя її помітно зблідло.
— Вони небезпечні?
- Ви у своєму розумі? — Майже прокричала Рубі. — Хижаки не показуються вдень, але вночі вони набувають абсолютної сили. Не знала, що Кві Мун Ран пов'язана з ними!
- Не було інформації, що їхній голова точно один з хижаків. Просто є така ймовірність.
« Хижаки дуже небезпечні» — розсміявся Ходже.
Він, здавалося, був добре обізнаний, тому Сан Мін поставив ще кілька запитань. Тоді Ходжу, все ще сміючись відповів:
« Нечисть, чи знаєш — довго живе. Набагато більше, ніж людина. Наприклад, є хто доживає до 400 років."
- Ти теж був одним з хижаків?
« Хіба я не говорив? Гоблін - нечистота, Аін – монстр. Гобліни живуть по різному. В моєму випадку, я не втягався у їхні ряди але чудово знаю наскільки вони небезпечні".
- Це все через мене. Вибачте, — пробурмотала Рубі, притиснувши до голови свої вуха.
« Якби вони не зайшли в село, то нічого б не сталося» — мабуть, саме так міркувала Рубі.
Але Сун Мін різко похитав головою на знак незгоди.
- Зуби околиці у Кві Ран Мун. Навіть якби ми не зайшли сюди, вони б все одно причепилися до нас.
— Точно, — почувся голос здалека.
Сон Мін зробився серйозним і подивився в той бік, звідки доносився голос. Через сильний сніг і вітер поле зору різко зменшилось, а в рот то й справа потрапляла снігом.
У такому стані він намагався подолати вітер і сніг.
Він роздивлявся свого чоловіка.
Він був одягнений у належний вовняний одяг.
Сун Мін мовчки підняв спис. У його погляді читали щось звірське.
Джу Вон. Глава Кві Ран Мун.
Він не представився, але Сан Мін був впевнений хто перед ним стоїть. Якщо цей монстр не глава, то хто взагалі може ним бути?
Навіть якби ти не зайшов у село, ми б все одно знайшли когось, хто володіє такими винятковими здібностями. Так... Хто ти?
Вони були на великій відстані, але голос Джу Вона був чітко чутний.
— Лі Сан Мін.
- Десь я чув це ім'я... Так, вірно. Ти списносець. Мене звати Джу Вон, і він пробурмотів, намагаючись пригадати.
На відміну від його диких очей, голос звучав спокійно і низько.
Джу Вон почав йти. Через кілька кроків, подолавши бурю, він опинився поруч з Сон Міном.
- Я чув, ти з Правої фракції.
Такі слова можуть звучати дивно, але Джу Вон виглядав втомленим. Ні, у нього зовсім не було зацікавлення. Серед тих вовків, що Сан Мін бачив раніше, Джу Вон не був найбільшим або м'ясистим.
Однак його не можна було ігнорувати, дивлячись на шалений блиск.
- Бачиш тебе живою, ти не виглядаєш як глава фракції. Як би сказати... Ти більше схожий на нечистоту.
Це через те, що він був нелюдям?
Сун Мін закинув списа за спину і подивився на Джу Вона.
Той, взявшись за підборіддя, думав.
про що я зараз думаю?
— Нет.
« Убити тебе чи ні, — сказав Джу Вон, не змінившись в обличчя.
Сан Мін зрозумів, що це не просто погроза. Нечисть, а не людина. Цей монстр, мабуть, прожив сотні років.
« А він змінив ім’я» — сказав Ходже.
Сон Мін навіть не просив, але обладунки провиграли і сила Ходжу вийшла назовні. Джу Вон, помітивши це, нахмурився.
- Знайомо...
"Безумний Волк" - повітря затремтіло, і голос Ходжу з обладунки донісся Джу Вон.
У відповідь на ім'я "Безумний вовк" той здригнувся.
— Ха-ха-хо! — розсміявся Джу Вон. - Цю силу неможливо забути. Ходжу, я чув, ти помер 400 років тому...
« Я став безтілесним»
— Ти кинув тіло і вселився в обладунки?
« Я не знаю, де моє тіло. Може, воно зникло".
— Как жаль. Що ти хочеш сказати, якщо вже з'явився? — запитав Джу Вон.
« Я не хочу марної битви. Ми ж не вперше бачимося, та й проблеми у нас не виникало".
- Ти просиш мене відпустити вас просто так?
— Да.
Вираз обличчя Джу Вона змінився. Нахмурившись, він дивився на Сун Міна і побачив силу Ходже.
— 400 років не пройшли безслідно. Хто знав, що ти скажеш таке.
« Можеш відмовити, якщо хочеш бою» погрожував Ходже.
Джу Вон задумався на час і нахилив голову.
— Нет. Як ти казав, ми з тобою один одного знаємо. Поясню, що нічого не було. Умер кілька вовків, але це не страшно, — сказав Джу Вон і повернувся.
Пройшовши кілька кроків, глава зник.
Рубі, яка мовчала за спиною Сун Міна, видихнула.
Сан Мін опустив спис і запитав:
- Якби ми збанкрутували, я б програв?
« Я не знаю, що він з’їв і почав займатися фракцією, але Джу Вон... Ні, Божевільний вовк навіть серед обертів один з кращих. А ще хижак. Ти б нічого не отримав з битви."
— Ха-ха-хо! — Сан Мін розсміявся.
Кві Ран Мун.
Це незнаменита, середня, приватна фракція. Але її глава, Джу Вон, - один з найсильніших монстрів-хищників, яких можна було порахувати на пальцях.
Збираючись на битву з ним, треба готуватися до смерті.
« О, світ. Як же він великий, - подумав Сун Мін і відвернувся.
Він попрямував у протилежному напрямку до Джу Вону.
Навіть після того, як він досяг трансцендентності, Сун Мін все ще відчував, наскільки величезний світ і скільки є людей та істот, які переважають його силою.
Йому подобалося те, що за стіною, яку він зміг зламати, є щось більше.
— Північ.
Земля, де живе нечистота.
Як же взагалі можна зустріти обраного?
Сан Мін витер піт з рук про одяг. Пот, який пробився поки він говорив з Джу Воном.
— Нічого не було.
Джу Вон дотримав свого слова. Після того як вони перейшли через пагорб, напади припинилися.
Вони помітили кілька сіл, але очевидно з попереднього досвіду Рубі більше не пропонувала в них зайти. Через що вони сьогодні залишилися без ночівлі.
Сун Мін вже звично спорудив житло зі снігу і зайшов всередину. Вдалеку чувся гул вітру і він, сильно зажмурившись, закрив очі.