Двері відкрилися.
Назовні лютував вітер. Від північного вітру висихали очі, і якщо не сховатися повністю, то він міг зірвати шкіру. Настільки він був гострим.
Водолазний чоловік у товстій робі виглядав досить підготовленим.
- Ласкаво просимо.
У готелі не було відвідувачів. Господар готелю, що згорбившись сидів на стільці біля стіни, швидко відреагував. Правою рукою він потер сонні очі, а лівою розмивав плечі.
— Як щодо того, щоб закрити двері для початку?
Після того як двері відчинилися, вона так і залишилася хитатися під вітром.
Сун Мін простягнув руку і зачинив двері. Побачивши, як Сун Мін однією рукою закрив двері, господар готелю підійняв брову.
— Ви не мисливець, — пробурмотів господар готелю.
Сан Мін зняв роби капюшон.
Господар подивився на біле обличчя Сун Міна і запитав:
— Запропоную вам каву? Чи гарячу воду? Молоко? Є ще суп.
— Давайте суп.
— Я люблю молоко, бо через спини Сун Міна з'явилася прихована Рубі і теж зробила замовлення.
Господар готелю затулив очі, побачивши сховані кішки вуха на голові.
- Це ув'язнений? Їх важко зустріти в наших околицях. Ви работорговець?
— Ні, — байдуже відповів Сун Мін.
Рубі трохи зачепили слова господаря готелю, але вона нічого не заперечила. Це її доля.
Рідко можна зустріти ельфа. Вони живуть довго і отримують любов духів та багато манів. Всі ельфи чудово володіють душевною магією. Всі мріють мати ельфа як раба, але не легко дістати його.
Однак, антропоморфічні істоти інші. Вони слабші за ельфів. І їх більше. Їх відносно легше контролювати як рабів і не важко підкорити.
Під словом "не важко" це означає « змушувати і змусити силою".
- Сідайте поки тут.
Власник готелю приніс два стільці до стіни.
— Я принесу суп и молоко. Почекайте хвилину, — сказав він і пішов на кухню.
Рубі швидко підійшла до стіни і сіла на стілець. Вона зняла свою робу я дуже зітхала.
« Якщо подумати, то я не напівлюдина », — сказала Рубі після того, як швидко повішала свою робу.
Сан Мін сів поруч з нею.
Рубі була фамільяром Енвіруса. Хоч у неї і були котячі вушки, але це лише справа смаку Енвіруса, Руби не була антропоморфною істотою.
— Не знаю, чи треба було приходити в готель.
— Вітер раптово посилився.
- Ти не відчуваєш холоду, як і я.
— Все одно я не хотіла спати на вулиці при такому ветрі.
Сун Мін використовував імунітет від тисячі отрути, тому він не відчував холоду і не потребував послуг готелю. Прийшли ж вони сюди, за бажанням Руби.
— Скоро ми дійдемо до Травіа. Раніше, коли там правив Диявол Крові, трава була наповнена вбивцями, чорними магами і нечистими. Я точно не хотіла б йти туди.
« Нічого не зробиш », — сказав Сун Мін і зняв робу.
- Ситуація на півночі нестабільна. Приспішники Диявола втратили свою вагу, вони віддають перевагу розвагам із застосуванням сили. Тому трава в повному хаосі.
Він проаналізував дані, які надав Невіл до приходу сюди.
Коли легіон крові правив, була хоч якась стабільність. До певної міри.
Але після того, як Ви Джі Хюн здолала диявола Крові...
Втрата руки стала судьбоносною. Диявол мав такий великий вплив, коли правив травою і втратив свої руки легіоном.
Очевидно, що тепер у цьому місті немає закону. Кажуть, що градочник покинув трав’яну місцевість і переховувався у своєму заміському домі. Як тільки зник порядок, місто заполонили злочинці.
— Кажуть, мурими вже стежать за містом.
- Ви ж говорили про божественне передбачення, так? Там, де не тануть снігу ... Якщо з'явиться доля, то ви зустрінете обраного. Найхолодніша зима — пробурмотіла губи Рубі.
- Все дуже заплутано. Я не знаю, наскільки точно це передречення і чи небезпечно сліпо його дотримуватися.
« Оно не заплутане» — завибрували обладунки. « Не можу я збагнути Божу силу, але вона достовірна. Всі ті, хто її отримує, так себе поводяться».
— Самі слова дуже заплутані.
« Так завжди буває. Вони... Звилюють від долі. Не знаю, як все вийшло, якби ми не прийшли на північ взагалі, але оскільки ми зараз тут, то передречені обов'язково збудеться."
Насправді, Сан Мін довго сумнівався, чи варто йти сюди. Навіть якщо він дійде до вічних снів, невідомо, коли настане найсуворіша зима. Його напружувала Рубі, яка постійно ночувала про те, навіщо їм взагалі треба йти в Травиа. Але Ходже сказав, що варто йти. І ось він на місці.
- Куди ви прямуєте?
Підійшов до них власник, з двома потворними чашками в руках. Руби обома ладонами оточила чашку і, подувши на молоко, почала пити.
— В травиа.
— Эх, бедняги! - Власник готелю сміявся на слова Сан Міна.
— Ви йдете в небезпечне місце. Що, хочеш заробити собі ім'я?
— Нет.
— Що ж, не мені судити. Будьте обережні. Особливо ви, дівчина.
Власник готелю головою показав в бік Рубі.
— У травіа немає законів. Там є багато розбещених, чаклунів і чорних магів, які приносять жертви. У місті вам доведеться зіткнутися з різними небезпеками.
— Дякую за турботу, — сказав Рубі.
Сун Мін проковтнув суп, після чого сказав:
— А ви, я дивлюся, привітні. Не підходьте до цього місця.
- Що?
— Вы суп с отрудом. Яке неприємне лицемірство. Або мені здалося? — вимовив Сан Мін і кинув чашку в стіну.
На його слова власник готелю змінився в особі.
— Це... - Пробурмотів він.
Імуніт від тисячі ядів не спрацював. Але такий слабкий отрута не зміг зашкодити Сон Міну. Однак його смак був огидний. Сан Мін сплюнув.
— Я-я-юд? — Нажадала Рубі и заскочила.
Але в неї віднялися сили, і вона сіла назад.
- Це не смертельно. Принаймні, те, що ти випила.
У антропоморфових істот була своя ціна. Власник готелю подивився на Сун Міна з таким виразом обличчя, ніби проковтнув щось дуже огидне. Потім він видихнув і сів на найближчий стілець.
— У мене були на те причини.
- Що? Які ж причини? — помостьилась Руби.
За словами Сун Мін, її отрута не була смертельною. Він просто паралізував тіло. Але це не безболісна річ.
Сун Мін, важко дихаючи, подивився на Рубі, а потім запитав власника:
— Є протиотрута?
- Якщо я дам його вам, ви мене пробачите?
— Не намагайтеся домовитись. Мені не важко вбити вас, а потім перевернути тут все в пошуках протиотрути. До того ж, у мене є можливість придбати його.
Можна попросити Невіла, а оскільки отрута не була смертельною, то й поспішати нікуди.
— Зрозуміло... — Дуже швидко опустився власник готелю.
Він підмішав у напої отруту, що знаходився в рукоятці ножа.
- Я думав, що ви не далекі. Але я помилився, бо він пробурмотів і поклав руку за пазуху.
Він дістав маленьку пляшку після того, як покропив по кишенях.
- Не хвилюйтеся. Оскільки все так обернулося, я не збираюся дати вам смертельну отруту.
Але Сан Мін не використав отриманого протиотрута. Він сів на стілець. Рубі, яка вже лежала на підлозі, тихо сказала:
- Що ви робите? Чому...
- Я не можу тобі пояснити.
— Це правда протиотрута.
- Але ми не можемо йому довіряти. Я і так не хотів йти. Це ти мене сюди притягнула. Яд не смертельний, так що поки просто полежі.
— Ах ты ж ублюдок! — выругалась Руби, але Сан Мін її не чув.
Він подивився на власника і запитав:
- Навіщо ви це зробили?
— За таких, як вона, теж платять.
— И все?
- Мій готель у власності в одних людей. Щомісяця їм потрібно платити, і як бачите, після зміни травії в мене немає відвідувачів.
- Тому ви хотіли продати її?
— Зрозумійте, у мене є на те свої причини.
— Ви дали отруту невинному чоловікові і просите про розуміння? Як егоїстично! — Посміяючись додав Сан Мін і нахилив голову. — Скільки ви вже погубили таким чином?
- Це перший раз, коли я...
« Брехня », — сказав Сун Мін і власник готелю заткнувся.
Коли він вагався, збирався заперечити, його наздогнала смерть. Його голова розірвалася з характерним звуком.
Сан Мін навіть не подивився на труп і підняв Рубі.
— А тепер ви робите вигляд, що дбаєте про мене?
- Я не знав, чи ліки це або ще один отрута.
- Досить! Можете вже не допомагати, — сказала Рубі і відштовхнула Сан Міна.
Але їй не вистачило сил. Сан Мін тільки розсміявся. Він підняв її і посадив на стілець.
« Наверху хтось є» — провібрував Ходже. — Не схоже, що заїжджий. Мабуть, це сім'я людини, яку ти вбив".
— У такому віці він, мабуть, вже одружився і має дітей.
« У тебе немає почуття провини»
- Я не повинен її відчувати. Якби я помер від отрути, Рубі продали б у сексуальне рабство або магічний досвід.
- Не кажіть дурні! — выплюнула Руби.
Сон Мін, потиснувши плечима, подивився вгору сходами. Він теж відчував чиюсь присутність.
Але не збирався перевіряти, хто там.
« У нього була причина. Він зробив це заради порятунку своєї сім'ї."
- І що, я повинен зжиматися? Якщо я прощу його, він оживе? Він би тільки продовжив годувати отрути інших заради сім'ї.
« Не знаю. Може, він би виправився."
— Невелика ймовірність такого є недостатньо вагомою причиною для милосердя.
« Ви вирішили вбити його і запобігти майбутнім діям?»
- Що за рішення. Я не думав про це. Я просто не відчував причин для милості. Що... Хочеш сказати? Думаєш, я тебе визнав тільки тому що ти монстр?
« Ні в якому разі. Мені просто цікаво, що ти за людина і що робити з тими, хто нагорі. Вони ж є спільниками."
- Вони не завдали мені шкоди. Сун Мін не має причини вбивати їх, і він подивився на Рубі.
Вона надула губи, але більше не реагувала на Сан - Міна. Він підняв паралізовану Рубі.
- Сховай тіло. Здається, відбудеться щось неприємне.
- Це не так просто, витрати магічної сили буде дуже великим.
— Хіба її зараз не достатньо?
У відповідь на його слова Рубі зітхнула і стала маленьким світлом.
Сан Мін поклав її в сумку і накрив робою. Зверху почулися кроки. Він не хотів світити своїм обличчям, тому вийшов з готелю.
— Даремно ми прийшли в село.
« Прощайте за це. Якби я не наполягала, нічого б не сталося".
— Уперед будь обережна.
Його слова Рубі дуже зворушили. Вітер став ще сильнішим, ніж до того, як вони зайшли в готель. Сун Мін надів капюшон робу.
— А-а! — Почувся крик.
- Батьку! — донесеться слідом.
Сон Мін мигцем глянув назад. Через відчинені двері він побачив хлопчика. Той подивився на Сан Міна опустошеними очима.
В його руках виднівся ніж. Хлопчик голосно закричав і накинувся на Сан Міна.
Однак він потрапив під вітер і не міг поворухнутися.
— БІДЕЧ, — Годжу цокнув язиком.
Хлопчик спробував встати. У дверях з'явилася жінка і підняла його.
Схоже вона була дружиною чоловіка, якого вбив Сун Мін і матір хлопчика. Її волосся спадало на обличчя, і вона не побачила Сун Міна.
- Я вб'ю його! — Хлопчик видав животний крик і знову кинувся до Сун Міну.
Він відчув очі. погляд крізь щілину у закритому вікні. Окрім вітру чувся вовків. Сан Мін зітхнув і нахилив голову.
Через кілька кроків вовчий сильно наблизився.
— Эх... — тихо пробурмотів Сан Мін.
Від вітру боліли очі, і він нічого не бачив попереду. В якийсь момент він став ціллю.
Сан Мін швидко засунув руку в кишеню. Через секунду виявилося спис.
Роздався звук удару.
Сан Мін не відступив на крок. Навпаки, відійшов той, хто ховався в снігу.
- А ти майстер!
Той, хто впав двома руками схопився за землю. Його очі були нелюдськими. Сан Мін затиснув руками ніс.
— Воняет псиною.
« Оборотінь» — пробурмотів Ходже.
Почувши слова "псина", очі людей закруглювалися.
— Волк!
Його тіло почало розбухати. М’язи збільшувалися і покривали вовну.
Сун Мін швидко схопив спис.
За одну мить спис проколов груди.
— Спочатку б перетворився, — сказав Сун Мін і додав енергію у спис.
Коп'є з оріхаркону відреагувало на Нейгун і додало енергії.
Чоловік не встиг навіть сказати, як його розірвало на шматки.
— Ну й дурень, — сказав Сун Мін, повісивши спис на спину, і пішов далі.