Коли підійшли німецькі танки, це було справжнє пекельне видовище.
Земля була червоною від крові, поранені тягли свої понівеченими осколками тіла і кричали. Лише кілька щасливчиків уникнули бомбардування непошкодженими, але їхні дії не могли змусити їх до зброї і відбити ворога.
До цієї війни ніхто у світі не знав, що таке « бліцкриг» і для Польщі та всього світу "лицекріґ" був новим і нетрадиційним способом ведення війн.
На жаль, ні генерал Кутчеба, командуючий у Познані, ані полководець Юліуш Роммель не мали командирів, які могли б навчити їх суті « Бліцкрига», нічого вже й не кажучи про те, як захищатися від нього. Не тільки оборона, але й відступ був великим уроком, і якби вони не були обережні, то були б стерті з лиця землі.
Але найжорстокішим для них було те, що їм і в голову не приходило, а проти армій Познані та Лодзі будуть заховані елітні механізовані сили, озброєні до зубів.
Тоді як поляки не знали, що відбувається, німці уважно стежили за кожним кроком своїх противників. І коли поляки знялися зі своїх оборонних позицій і відступили, німецький кластер вийшов, як зграя голодних вовків прорвав порожній захисний лінію ворога. Їм було доручено розгромити відомі та Лодзінські угруповання, а потім захопити місто Кутно і рухатися прямо на Варшаву.
Розчистивши шлях для тих, хто йшов позаду танків, бомбардувальники продовжували летіти все глибше й далі і вперед, переслідуючи ворога. Залишивши на землі тільки бронетанкові підрозділи, які спостерігали за вбитими та пораненими скрізь і зітхали: « Бідні хлопці. Якщо б вони здалися смиренно раніше, хіба не були б збережені від цього небесного гніву?».
« Звичайно, ці хлопці настільки слабкі, що я навіть не бачу можливості вистрілити. Скучновато... Один вибух, і вони розлітаються в різні сторони."
Вайтман з сміхом висміював: « Нерв, хіба ти не бачиш, що вони всі опустилися? Ти забув свої армійські нашивки?» — Сказав він, висунувши своє напівзгнуте тіло, а потім відразу відступив назад: « Я не розмовляю польською. Хто з вас може говорити на ньому?"
«...». — Грузник передав йому маленький, розміром з долоню, словник.
Саме тоді, коли Вайтман читав словник, позаду пролунав приглушений гуркіт і миттю пронісся літальний апарат у формі великої бабки, з якого свисав великий мікрофон: « Уйдіть з дороги, якщо не хочете бути роздавленим танком. Станьте у чергу і не опирайтеся." — Гучний голос чоловічого голосу заглушав гул двигунів і зв’язав у вухах тих, хто перебував на землі.
Польські солдати, які ніколи раніше не бачили таких літальних апаратів, з подивом спостерігали за безкрилим літаком над їхніми головами.
На щастя, з динаміків доносився справжній польський язик, і всі польські солдати, які могли рухатися, йшли в пшеничні поля по обидва боки, залишаючи слід із зброї та тіл.
« Як називається цей літак? » — запитав Вайтман, спостерігаючи за цим дивним літальним апаратом.
Навідник відповів: « Грабіжники.
« Це відповідне ім'я»
У цей момент по гарнітурі пролунав голос командира роти. « Повний вперед, ціль — місто Кутно!»
...
« Що? Німці наздоганяють! Яке військо? На протилежному боці нас взагалі немає регулярних німецьких військ, тільки якісь місцевих загони оборони, вони що, з неба впали? " — Командувач Кучерба, який відступав, був вражений, почувши новину про те, що весь ар’єргард було втрачено. Але вони залишили свої траншейні укриття і не могли організувати оборону на місці, тому вони могли тільки залишити частину військ позаду, щоб знову створити блокаду, аби зупинити німецьке наступ тут.
Але німці очолювали бронтанкові частини, а польські солдати не мали гідної протитанкової зброї і рішучості протистояти цим сталевим монстрам, тому всі вони впали в руки під час першого ж зіткнення. Тепер усі думали тільки про втечу, негайно втікати, бо вони не могли подолати потік німецьких танків.
Під кінець дня у розбитих солдатів, які шалено бігли десять або двадцять кілометрів, закінчувалися сили і вони сідали на дорогу, відчайдушно сподіваючись, що їх схоплять. Якби не вертольоти в небі, які вчасно попередили їх і наказали піти з дороги, вони могли б стати перешкодою для просування німецьких танків.
Бум!
Саме в той момент, коли рота Вайтмана просувалася до Кутно, снаряд потрапив у лобову броню головного танку і був піднятий в повітря.
« Польські бронтанкові частини! Приготуватися до бою!»
Почувши про розгром другої блокувальної групи, Кутчеба стиснув зуби і наказав єдиному бронетанкові залишитися позаду, щоб стримати ворога та прикрити відхід основних сил. Їх клавастер складався переважно з кавалерії та пехоти, а цей бронетанковий полк був рівносилений його гвардії.
Але у нього не було вибору, він вже знав, що в німців є бронетанкові частини, які можуть рухатися так само швидко, як і кавалерія. Перед лицем таких сил бронетанкові підрозділи могли зменшити темп атаки ворога і виграти час для більших зусиль.
Порівняно з німецькими основними бойовими танками, які могли вступити в бій — польські танки — у найкращому випадку це був лише олов’яний колісниця.
Єдиною польською танками, які дійсно можна було назвати танковими частинами, були дев'яносто вісім 7TP, сконфігуровані в 1-ій II окремої розвідувальні бронетанкові роти і один батальйони легких бойових машин, що базувалися на британському корпусі Vickers і включали двотурбінний тип 7 Tpdw без гармати й тільки з кулеметами.
А інші танки, маленькі бобоподобні ТКС, ці бронетанкові сили були поділені і встановлені в кавалерійських бригадах і піхотних дивізях, так би мовити, хоча й схожі на танкі 35(t), 38(т), No 1 і No 2, але бойова міць для німецької армії була набагато гірше.
І цей командир Кучерба також, здається, добре розбирається в бронетанковому бою, і він ледве зібрав окремий бронтанковий полк, коли інші підрозділи роздягнулися і встановили ці броненатанкові сили у кавалерійських бригадах та піхотних дивізях. Якщо можливо, він може замінити всі свої війська на бронетанкові частини.
І це були ті самі танки, які залишилися позаду, щоб влаштувати засідку на німецькі танки, котрі щойно взяли оточення.
« Польські танки!» — Вайтман відразу ж прийшов до себе: « Цель знаходиться в рощі, приготуйте...». — Не встиг він побачити, як група танків вискочила з гачок.
Побачивши ці "танки", Вайтман мало не розсміявся вголос.
Кілька бойових машин « Карлікового розміру» не сказати, що в порівнянні з їхніми танками "Шакал" навіть у порівнянні із розвідувальними танками "Кот" роздихотного батальйону - ці танки виглядають жалюгідно.
« Поляки мабуть божевільні, раз думають що зможуть відвалити нас цими танками», — з явною насмішкою в голосі сказав він, перш ніж побачив безперервний потік танків, які вириваються із гай, десять, двадцять, тридцять... Вони видавалися нескінченними!
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini