Після повного падіння польської лінії під інтегрованим німецьким повітряно-наземним наступом, разом з капітуляцією всієї армії Серчяка і падінням моста через річку Браш, німці рушили вперед з великими силами.
У очікуванні оголошення війни в Німеччині Великобританії та Франції маршал Шіміґли був змушений дати наказ про загальне припинення фронту.
Згідно з наказом, група армій «Модлін» і укріплений нею Наровський кластер (3 дивізії) повинні були відступити до річок Вісла та Північніше на півночі й північно-східніше Варшави, щоб прикрити правий фланг корпусів, що відступають із заходу до річки Вікла та Пески.
Група армій « Лаодзь і Пруссія» полягала в відході до річки Вісла південніше Варшави, а завдання групи "Краків та Кальба" було у відхіді на річку Пісок.
Польська група армій Познань (4 дивізії, дві кавалерійські бригади, командує генерал Кутчеба), розташована між групою арміїв помор’ї на півночі і групкою « Лодзі » на півдні. Роммель, якого спочатку було доручено німецьким військам у напрямку Франкфурта і Познані та загроза флангів Німецької групи « Север» та групі армій "Юг" і, якщо можливо, раптовий напад на німецьке військо перед ними.
У порівнянні з іншими польськими частинами, які знаходяться в стані втрати, група армій Лодзі і група армію Познань, котрі були навмисно обойдени німецькими групами північ та Юг, все ще були цілі, але командири цих двох груп Армій не були дурнями, і вони вже могли бачити німецький намір обійти їх.
Німецькі частини просувалися все глибше, очевидно, намагаючись зустрітися з німецькою армією (Четвертим військом), яка натрапила на Польщу зморським напрямом і в результаті чого й група армій « Ладзь» та група "Познань" були б у величезному оточенні.
Два армійські групи попросили фельдмаршала Шіміґли взяти ініціативу і напасти на німецьку флангу, але Фелдмалл Шиміглі відмовився від цього прохання, який у цей момент думав тільки про те, як зібрати якомога більше військ за Вислою.
"Быстрі, нам потрібно якомога швидше рвати в Варшаву!" — Закрикнув Кутчеб на своїх службових офіцерів: « Нам пощастило, що ми не маємо регулярного війська ворога, бо інакше опинилися б у пастці.
За наполяганням Кутчеби штабні офіцери прискорили свою роботу, стос документів було спалено до попелу, а партії комунікаційного обладнання розбиті і занурені в автомобілі.
В історії первісного періоду, саме ця Позначна група відступила до міста Кутно (транспортний вузол на захід від Варшави), приєдналася до залишків Польської групи. Разом з деякими резервними частинами, мобілізованими під час війни, він зібрав потужні сили із 10 піхотних дивізій і 2 кавалерійський бригад, щоб почати наступ на лівий фланг німецької восьмий групи армій. 30 піхотних дивізій, відповідальних за прикриття лівого флангу восьмої армії, були серйозно пошкоджені; з них тільки у полон потрапило 1500 німців.
Звичайно, він не допустив би цього і ще під час розробки плану нападу на Польщу група армій « Познань » та група арміїв « Лаодзь» були в пастці, оскільки тут давно був таємно розміщений клавістер з Ервіном Роммелем.
« Поляки нарешті почали відступати, негайно доповідайте про це Верховному командуванню!» — Збуджено наказав Роммель з протилежної сторони «пустий» Познаньської групи.
Цікаво, що цього разу три Роммели одночасно перебували в обох таборах. Один з них був німцем, два — поляками і всі троє займали високі посади у своїх таборах.
«Ліс пустелі» німецької армії Ервін Роммель. Ім'я Роммела згадувати не обов'язково. Двома менш відомими в польській армії були Юріуш Роммель і Карол Ромміель. Ці троє чоловіків не просто носили одне і те саме прізвище, але й були далекими родичами німецького Роммеля.
У наступних боях Юріуш. Ромель і Кароль Роммели були розбиті, ув’язнені й поміщені в середній табір. Однак обидва поляки Роммеля вижили в таборі, а пізніше були врятовані союзниками. Деякі люди думали, що причина того, чому два польські Роммель не загинули в таборі може бути пов’язана з таємницею піклування німецького Ромеля, але, звичайно ж, одному Богові це відомо.
Німецький Роммель, який пізніше отримав титул фельдмаршала, був замішаний у вбивстві Гітлера в 44 році і його засудили на смерть всього 52 роки. Якщо говорити про двох його далеких польських родичів, які померли 1967 року, Юріуш у 79 і Керролл 72 роки, то вони напевно були блаженніші в порівнянні з ним.
Незабаром наказ про удар був призначений головнокомандувачам: « Гаразд, все на вихід! »
Не пощастило, що перша піхотна дивізія, яка повільно рухалася за тил, відступила на менше ніж п’ять кілометрів і раптом почувся жахливий сичання. Він звучав як пекельний крик, трясаючи барабанні перетинки людей і шокуючи їх розум.
Польські солдати в унісон зупинилися і подивилися в ту сторону, звідки доносився звук, але побачили літак дивної форми, що спускався з хмар, як орел.
"Вражі літаки!" — Багато людей кричали в серцях і інстинктивно намагалися втекти, але все більш пронизливий шипливий звук, здавалося, скував їх душі, і вони могли тільки дивитися, як літаки проносяться вниз на відстані п'яти або шестисот метрів від землі, потім різко збирають висоту, а кілька бомб на їхніх підвісках зриваються та різаються у саму гущу натовпу.
Оболонки цих бомб розколювалися, розкинувши незліченні чорні кульки, які розділилися на дві частини здалеку подібні до велетенського метелика.
«...». — Польські солдати на землі з трепетом спостерігали, як цей великий метелик, якого вони ніколи не бачили раніше, кружляв і ширяв у повітрі, приземлившись понад десять метрів над їхніми головами, коли ці великі метеликів люто вибухнули. Шрапнель розлетілася як ураган і пронеслась над польськими солдатами, які були занадто налякані « пекельним свистом» Штуки, щоб рухатися.
Великий метелик SD2 отримав офіційний знак — бомбу Люфтваффі, яка важила 2 кг під час Другої світової війни. Бомби не використовувалися окремо, а розкидались у контейнерах, зазвичай від 6 до 108 суббоєприпасів в одному ящику, і Stuka могла скинути принаймні 700 або 800 таких маленьких бомб. Якби ці бомби були розподілені рівномірно, площа поразки була б значною і одна Stuka могла би завдати серйозної шкоди піхотній дивізії нижче.
Але це була ідеальна ситуація, а "Штука" не могла бути лише одна. Як тільки перша "Штука" зупинилася, друга і третя пронеслись у швидку послідовність, скинувши тисячі бомб та знищивши всю піхотну дивізію.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini