Танки TKS того часу мали тільки один 7,92-м кулемет wz.25, і в них не було шансів проти німецьких танків, крім танку No1.
Але на цей раз потужна бойова сила німецьких танків у громадянській війні в Іспанії сильно вплинула на навколишні країни, і такі держави як Великобританія й Франція були змушені моделювати свої бронетанкові війська, тоді як Польща з менш розвиненою військовою промисловістю.
Сьогодні їхні танки TKS озброєні 37-мом протитанковими гарматами Bofors! Вони хотіли б отримати танкову гармату більшого калібру, але 37-м стовбур був би неактивний в умовах обмеженого розміру корпусу TKS.
Командир польського танку знав, що не зможе пробити броню німецького Танка на такій відстані.
Тепер у нього було тільки два варіанти, перший - відступити, і менш ніж секунду командир відкинув цю думку. Тому що він знав, що як тільки він відступить, не лише його танковий полк, але й кластер позаду нього опиниться під загрозою знищення. Заради своїх товаришів, що стоять за ним, і заради своєї країни він повинен блокувати ці танки загарбників. Потрібно дати групі достатньо часу для успішного відходу до міста Кутно.
Другий варіант був радикальним, оскільки на такій відстані їхні танки не пробиваються. Йому довелося б скоротити дистанцію, вдертися у танкову групу противника і вдарити їх бокову броню, він не вірив, що бокова броня всіх німецьких танків має слабкий захист.
« За Польщу! Виженіть цих загарбників!" — Полиция крикнула командира, коли його танки вийшли з лісу попереду і побігли на німецьку танку неподалік.
"Для Польщі!"
« За Польщу!»
З лісу донісся рев: маленький танк ТКС, який вирвав з лісів і слідував зліва й справа від командира полку, хоробро атакував німецькі танки.
Командир німецької роти « шпиків » бачив наміри групи поляків, які накинулися на них попри все: « Ці виродки збираються битися з нами на великій відстані. Вся рота відступає на повній швидкості, вводячи вогонь на ходу! Ми не можемо дозволити їм підійти достатньо близько, щоб пробити нашу бокову броню!» — Якщо ці поляки мали бронебійні снаряди з вольфрамовим серднем, то навіть лобова броня ставала досить близькою.
Поки він говорив, з дула танку командира роти вирвав вогонь, і перед ним повалив чорний дим, бронебійні снаряди вилетіли, націлені на ворожий танк, який першим вирвався з лісу.
Побачивши чорний дим, що виходить з дула пістолета противника, польський капітан був вражений, і перш ніж він зміг щось сказати, йому здалося, ніби він почув тріск, а потім він більше нічого не відчував. Бронебійний снаряд пробив броню башти цього танку з безпрецедентною легкістю, пробиваючи тіла водія і капітана, а потім пройшов через задню частину вежі.
"Бум!" - Танку потрібно було секунду, щоб стати безпечним металом, і її вежа була підірвана.
"Быстро, назад! Продовжуйте перезарядку!" — Тільки один з його екіпажів у цій гострій роті воював в Гражданській війні в Іспанії, інші були новачками, і тільки що минулий обстріл вивів із ладу п’ять або шість танків з іншого боку.
Навідник екіпажу Вайтмана скаржився: « Чорт, я не можу повірити, що він схиблений. Ця штука виглядає надто маленькою".
"Завантаження, перемкнись на вибухові патрони" - цьому маленькому танку не потрібно було бронебійних снарядів, навіть якщо поряд з ним вибухають великі бомби, цього буде достатньо, щоб його знищити.
На той час польські танкисти натиснули на педаль газу, і 46-сильний бензиновий двигун Fiat-12 заревів вперед з кінцевою швидкістю сорок кілометрів за годину (11,1 метра за секунду).
З іншого боку, німецькі танки рухались назад зі швидкістю сім кілометрів за годину (1,9 метра на секунду), і їм доводилось зупинятися й стріляти.
Відстань між двома сторонами скорочувалась, і вже сягала 200 метрів. До того ж, коли німці зменшили точність своєї праці, вони ставали дедалі вищими. Вони вже знищили третину танків поляків, але інші були сповнені рішучості вбити ворога і населити як божевільні.
"Бум!" — Танк Ватмана відкрив вогонь ще раз, підбивши танець поляків навпроти. Це був їхній п'ятий підбитий танк, але Вайтманн не відчував жодного відчуття хвилювання, дивлячись на наближення танки поляків, він, здавалося, міг відчувати налиті кров'ю очі танків противника.
« Боже мій! Номер п'ять поранений!»
Ці поляки не придушували свого тиску, вони стріляли на ходу тільки без двосторонньих стабілізаторів, хто знав, куди полетить снаряд, і танку номер п'ять дуже не пощастило, адже ракета потрапила в бокову броню і загальмував його.
Польський танк TKS підскочив до п’ятого танку і відкрив вогонь бронебійними снарядами з майже нульової відстані!
"Бум!"
П’ятий танк був миттєво знищений, а ударна хвиля вибуху навіть перекинула польський танок, який вів вогонь.
"Чорт!" — Вайтман вирубився: « Продовжуйте стріляти!».
Він побачив два польських танки, які йшли назустріч йому. Відстань була настільки близькою, що вони могли зробити максимум один постріл, перш ніж польський танк зайде йому у фланг, і тоді йому доведеться йти слідами танку номер п’ять!
Командир цілився в польський танк зліва, а Вайтман побачив, що польська танка справа вже націлив стовбур на його бокову броню.
Бум!
Саме в цей час танк поляків був раптово підірваний.
«?» - Що сталося? Вайтман, який вважав свою смерть безнадійною, зітхнув з полегшенням і ризикнув відкрити дах вежі, щоб побачити хто врятував йому життя.
Відкриваючи кришку він побачити ракету, що падає з неба, яка врізається у позосталі польські танки, ці снаряди, здавалося, мали очі, знищуючи сім або вісім польських танків одночасно.
Рев двигунів пронісся повз його голову, коли він побачив штурмовик Іл-2 під номером 203, який безупинно випускав ракети, знищуючи кілька польських танків при кожній пікуючий атакі.
Невдовзі польські танки були знищені спільними зусиллями наземних танків і штурмовиків.
"Отрута!" — Здивувавшись, Вайтман попросив чоловіка з ЕМ зв’язатися зі штурмовиком в небі: « Гей, 203, дякую вам за те, що врятував мені життя.
"Пустяки". — У супроводі скрипу і пишу електронних перешкод пролунав голос іншої людини.
« Як тебе звати? Я якось пригощу тебе випивкою".
Інший чоловік відповів: « Ґанс Рудель ».
« Дуже приємно познайомитися, я Мішель Вайтман".
...
Незважаючи на деякі втрати, цей польський танковий полок не міг стримати потік сталі.
Німці скористалися можливістю переслідування і під час нападу наземних бомбардувальників розгромили чотири бойові дивізії Познанської групи, що відступили по дорозі. Дві кавалерійські бригади були сильно пошкоджені. Лише деякі польські солдати, які пішли до лісу, уникнули знищення або потрапили в полон.
Група армій "Лодзь" також була розгромлена.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini