Повернемося до польського поля бою.
Коли офіцер поліції, що був головним головнокомандувачом, Фельдмаршал Шіміґлі був приголомшений, коли довідався, як міст через річку Браш впав, він негайно зателефонував у військовий штаб Серчака і наказав повернути місто.
« Це дурні! Як же ви не втратили голови за весь цей час?» — Коли він поклав трубку, то все ще лаявся на зупинку і раптом задзвонив: « Найбільша перевага командуючий ».
Чоловік з іншого боку лінії понизив голос і таємничо прошепотів: « Прибули посли Великобританії та Франції, і вони не наважуються відправити війська до Німеччини». — З цими словами він різко поклав трубку.
Маршал Шимігли злегка насупився; він знав, що це був секретар Варшавського замку, і його не влаштовувало ставлення Англії та Франції. Німці вдарили по мосту через Браш, а ці хлопці так і не вирішили посилати війська!
Зробивши глибокий вдих, він набрав номер Варшавського замку і зателефонував президенту Іґнаціо Мошицкому: « Президенте, ми стримали німецький наступ. — Його тон був настільки радісним і впевненим, що сторонній чоловік міг би подумати, ніби вони здобули велику перемогу.
Але ці слова не були звернені до Мошицького.
Як уже згадувалося, маршал Шімігли, хоча так і був марширом, фактично був диктатором Польщі.
Він брав участь у військовій революції Бішотського більше десяти років тому, а після смерті біштофської правлячої групи сформувалася триумвірат, і Мощицкого обрали в якості президента; військова фракція на чолі з фельдмаршалом Шіміґли, міністром оборони та головним командуванням озброєних сил; урядна фрація під керівництвом із Міністром закордонними справами Йозефа Бейкера.
Оскільки фельдмаршал змінив посаду генерального директора збройних сил і став фактично диктатором Польщі, то не почав прихильно ставитися до президента. Ці слова були адресовані британському та французькому посламам у Варшавському замку: « Я можу запевнити вас, що ворог ніколи не зможе перейти природний бар’єр річки Браш, через Бриш — наш міст. Група Модліна на північному фронті кілька разів відбивала німецький напад, і трупи, які вони кинули, накопичувалися. Якби ми захотіли, ми могли б негайно вторгтися в Східну Пруссію.
Німецькі і словацькі армії на інших фронтах (відь чехів дратує той факт, що Польща використала останню німецьку окупацію Чехословаччини, щоб зайняти Чишінський сектор, і тепер, коли у них з'явилася така можливість, вони звичайно ж хочуть помститися) також були відбиті та зупинилися.»
Якщо б німецькі генерали почули ці великі перебільшення, вони могли насміхатися з декого. Але Фельдмаршала не мала іншого вибору, окрім того, щоб приховати правду про стан справ у війні. Адже коли британці та французи відмовляться від свого обов’язку брати участь у війнах, Польща буде приречена на смерть.
Посол Франції, посоль Великобританії та президент Польщі слухали « добрі новини» з мікрофона, оскільки тоді ще не було технології гучного зв'язку.
«...». — Французька та британські посла дивилися один на одного, очевидно наполовину довіряючи в ці слова.
Посол Великобританії жестом попросив президента Польщі передати йому мікрофон, взяв його і запитав прямо: « Чи фельдмаршал вищий за всіх, я чув, що ваші військово-повітряні сили зазнали великих втрат?» Він чув, як німецькі бомбардувальники бомбардують аеродром навколо Варшави вибухали своїми вухами і якби у Польщі були літаки, здатні піднятися в бій, вони б не дозволили німецьких бомбардуванням так зухвало сіяти хаос над своєю столицею, чи ж ні? Мабуть, всі вони були б стерті з лиця землі.
"Так, наші військово-повітряні сили понесли великі втрати!" « Оскільки це неможливо було приховати, фельдмаршал Шіміґлі просто визнав це. Тоді він рішуче сказав: « Але їхня зарозумілість триватиме недовго, і ви побачите, що героїчний польський народ ніколи не буде заляканий німецькими авіалініями! Ми продовжуватимемо опір, скільки б тонн бомб вони не скинули на Варшаву! Навіть якщо Варшава перетвориться на руїни, ми будемо битися до кінця цих руїн. Але я гарантую, що їх зарозумілість не триватиме кілька днів і коли наші резерви будуть готові до початку контрнапису, тоді це буде їхній кінець!."
« Польський народ такий хоробрий». - Слухаючи його величні слова, британський посол також був дуже вражений оптимізмом маршала: « Коли відбудеться ваша контратака?»
"Максимум через три дні" — Фельдмаршал Шіміґли назвав цілком певний час: « Три дні наша велика армія почне повністю контратаку. Цього разу ми не будемо м'якими, ми пройдемо через всю Німеччину. У той час, сподіваюся, ваша країна і Франція не будуть говорити за Німеччину; цього разу, оскільки вони розпочали війну, то повинні бути повністю розбиті. Якщо німці спробують укласти з нами мир через вашу країну, передайте, будь ласка, від мене, що дурні невдахи повинні бути покарані! "
"Так, я передам ваші слова в тил". — Британський посол кивнув, і його розум вже не міг здогадуватись про погані справи у Польщі. І при цьому ви все ще хочете атакувати Німеччину? Я боюся, що вас знищать! При цьому, ці дурні хлопці самі вмирають і хочуть за собою британську імперію?
Не знаючи, що британський посол вже все зрозумів, маршал Шиміглі поклав трубку, тихо зітхнув і поставив сам собі 9 балів з 10 за акторське майстерність. Тепер можна було тільки сподіватися, що Великобританія негайно проголосить війну Німеччині. Німеччина не єдина небезпека, з якою зустрічається Польща в наш час, також знаходиться у русі.
...
Британський посол передав « добрі новини» фельдмаршала Шіміґли міністру закордонних справ Великобританії, виконту Галіфаксу, на батьківщину.
Потім було проведено зустріч на самому верховині британської ієрархії. « Маршал Шіміґли вважає, що вони мають велику перевагу над солдатами і навіть розглядають можливість контратаки.
"Ці поляки блефують!" — Чемберлен сказав з презирливим виглядом: « Вони просто намагаються змусити нас якомога швидше оголосити війну Німеччини». — На той час Чемберлен не дуже хотів оголошувати війну Німеччині, бо добре розумів, що коли війна почнеться, то повернення до миру буде непотрібним. Або Німеччина повністю впаде, або Британська імперія розвалиться - це була величезна авантюра на долю імперії!
Державний секретар з військово-морських справ Уїнстон Черчілль був проти: « Можна, поляки перебільшують свої результати, але вони дійсно хоробро боряться. Оскільки ми підписали угоду про допомогу з Польщі, було б правильно, якби ми встановили на їхній захист. Це зобов'язання Британської імперії, і якщо ми передамо наших союзників, порушивши свої обов"язки, то жодна країна не буде довіряти нам в майбутньому."
«...». — Чемберлен кинув на нього кілька незадоволених поглядів. Черчілль — « мудак» завжди проповідував свою „теорію германської загрози" і давно прагнув воювати з Німеччиною.
Мета присутності такого члена парламенту в кабінеті міністрів полягала у тому, щоб заспокоїти фракцію прихильників війни в Консервативній партії. Але зараз у парламенті Торі більшість складає фракція прихильників війни.
Група людей сперечалася більшу частину дня, але врешті-решт кожен з них зробив крок назад і вирішив спочатку оголосити війну Німеччині, а потім вирішити, посилати війська чи ні в залежності від тенденції розвитку ситуації.
https://literna.net/uk/books/246-ya-stav-spadkoyemtsem-nimechchini