Г’яцо і Драгон увійшли в храм, проходячи через ворота під пристойними поглядами багатьох дітей. На верхньому балконі храму старійшини побачили двох подорожніх, які спокійно і впевнено йшли. Особливо увагу старійшин привернула Драгон. У храмі панувала атмосфера спокою, і аура його мешканців відображала цей спокій. Але аура Драґона була іншою, яка спричинялася через те, що старійшини дуже незадоволені. Ґ’яцо оглянувся і помітив, що Драгон пильно стежить за старійшинами. Він бачив, що Драгон був добре навчений і дисциплінований. З першого кроку до храму він уже вважав кожну можливу загрозу.
- Не звертайте уваги, колеги. Вони добрі люди, але їм бракує терпіння », — сказав Г’яцо.
- Хіба це не те, в чому ви Мунки повинні бути добрими? — відповів Драгон, кинувши швидкий погляд на старійшин, які не сводили з нього очей. - Стереотип. Більшість з нас у похилому віці лише нетерпеливі. Не дозвольте чуткам обманути вас.
- Справедливо. Є ще щось, що мені потрібно знати, перш ніж ми продовжимо? – запитав Г'язо.
— Ми любимо торти, — з усмішкою відповів Драгон. Гьяцо розсміявся, і вони нарешті піднялися сходами на балкон, де їх чекали старійшини.
- Гоязо, хто цей чоловік, якого ти привів у наш храм? - Чоловік з чорними вусами запитав старенького чоловіка. Його обличчя було спокійним і нейтральним.
- Мене звуть Портгас Д. Драгон. Я просто мандрівник, - шанобливо вклонився Драгон.
- Приємно познайомитися, Драгон. Я Верховний монах Пасанг, — відповів чоловік, склавши руки на знак привітання. - Драгон, ти не просто мандрівник. Твоя істота говорить про війну, яка триває все твоє життя. Звідки ти?
- Як я вже казав старійшині Г’язо, я родом з таких далеких місцевостей, що ви про них ніколи не чули. Мені потрібно було ціле життя, щоб дістатися сюди. Відстань величезна, — загадково відповів Драгон. Йому подобалося говорити так, щоб не думати про інших.
- Цікаво. Одного дня я із задоволенням послухав історії про це місце, усміхаючись сказав Пасанг і вклонився Драгуні та іншим старійшинам. - Боюся, мені доведеться вибачитися. Було приємно познайомитися, Драгон. - Він спокійно повернувся і повільно пішов.
- У мене також є обов'язки, які вимагають уваги. Ще один старійшина, який так і не представився, сказав: « Я дуже щасливий ».
- Не звертайте уваги на його манери. Його звати Таші, він просто обачний з незнайомцями, — пояснив Ґ’яцо, спостерігаючи за тим, як два старійшини йдуть. - А тепер продовжимо. Думаю, нам є про що поговорити. - Г'яцо отримав кивок від Драгона.
---
Драгон і Г’яцо сиділи в будинку Гайзо, який був простим та скромним, як і всі навколо храму. Усередині панувала атмосфера затишок і мінімалізму.
- Старійшина Г’язо, скажи, як називається те, що ви робите, коли керуєте вітром? — запитав Драгон.
- Справа не в управлінні. Вся справа в балансі. І, здається, це те з чим ти борешся — відповів Ґ’язо.
- Хм, я давно шукаю щось подібне. Але кожного разу, коли я наближаюсь до розгадки, вона вислизає, і в голосі Драгона з’являлось розчарування.
- Ти все неправильно зрозумів, Драгон. Справа не в тому, щоб щось з'ясувати. Ми ніколи не зможемо повністю зрозуміти, хто ми і яку мету йдемо. Ти з самого початку ходив неправильним шляхом.
- Тоді, будь ласка, просвіти мене. Я так заблукав, що не знаю чи зможу коли-небудь знайти вихід.
- Це обов'язок. Якщо приймеш себе і те, хто ти є, то знайдеш баланс у своєму житті.
- Невже все так просто? Я сумніваюся в цьому, — Драгон намагався зберігати спокій, хоча всередині нього росло розчарування.
- Просто? Ні! Звичайно, ні для тебе, ані для кого з нас. Тобі потрібно багато чого в собі, всю кров на твоїх руках. Чи вона була пролита з правильних причин? Чи, може, є якась правильна причина? Я відчуваю, що це найважливіші питання на які ти повинен відповісти.
Очі Драгона розширилися від шоку. Цей старий монах бачив його наскрізь, і це було незрозуміло.
- Як ти можеш бачити мене так ясно? Ніхто ніколи не міг зрозуміти мене так, як ти зараз.
- Коли ти робиш це все життя, починаєш дещо помічати, — Г'яцо озирнувся на свій скромний будинок. - Загадково, чи не так? Думаю, ти це заслужив.
Драгон зітхнув, не отримавши прямої відповіді, який шукав.
- Драгон, я навчу тебе технікою медитації, яку ми тут практикуємо. Ти можеш залишатися в цьому храмі стільки, скільки забажаєш. Я не можу багато зробити, щоб керувати тобою. Як людина, ти можеш навчитися приймати себе лише тоді, коли стикаєшся з власною особою.
Г’яцо і Драгон переглянулися, і драгун з вдячністю прийняв пропозицію залишитися. Це місце здавалося хорошим початком для його нового шляху.
- Тоді почнемо прямо зараз. Слухай, як я буду вчити тебе нашої практики медитації, - сказав Г'язо.
Вони відразу взялися до вивчення. І Драгон відчув, як легке хвилювання, яке він відчував перед собою, знову наповнило його.