Минув день відтоді, як Драгон вирішив почати нове життя в Південному храмі повітря. Вчора Ґ’язо витратив цілий день, пояснюючи йому, що таке медитація і як її правильно виконувати. Він також дав драгону жіночий одяг, щоб той виглядав пристойно. Хоча Драону запропонували жити в храмі, він ввічливо відмовився. Було б дивно сказати, що один день може змінити людину, але в випадку з Драгоном це дійсно сталося. Він не хотів жити в будинку, спати на ліжку. Натомість він оселився на вершині гори, звідки прибув. Вітри на вершині заспокоювали його і допомагали в медитаційній діяльності.
Коли Драгон спостерігав за життям повітряних кочівників і їхніми вихованнями, він почувався ізольованим від себе. Розкіш, до якої він звик, тепер дражнила його. У нього було все, але він не був щасливим. А тут, серед людей, які, здавалося б, нічого немає, він бачив гармонію і задоволення. Це викликало в ньому великі зміни, і на поверхню вирвався гнів. Гнів, направлений не на когось іншого, а на самого себе. Гнів за те, що він контролював три світи і все ще відчував себе втрачений та пригнічений. Цей гнів, наче полум’я вогню, горів у його серці.
Драгон сидів у центрі вершини гори, намагаючись з'єднатися з вітрами, які проносились повз. Вони торкалися кожної частини його тіла, але він ніколи не відчував себе так далеко від них, як зараз. Він сидів у позі лотоса, намагаючись зануритися в медитацію глибокого сну - стан, коли розум звільняється від усього, і людина стає єдиним зі своєю стихією. Ґ’язо пояснив, що для того, аби стати старійшиною в храмі повітря, потрібно досягти цього стану. Це було неймовірно важко, і саме тому в храмі так мало старійшин.
Драгон, колишній маг з кількома стихійами, думав, що це буде легко. Але методи, які Г’яцо пояснив, виявилися зовсім не такими як магія. Якщо магія насильно підкоряє стихії, то вигин стихає потомство і дає змогу вітру пройти через тебе та жити в гармонії. Вигин стихії був найчистішим і найсильнішим елементом. Навіть дитина, яка володіє повітрям, могла бути в 100 разів кращою від дорослого мага у розумінні своєї сили.
- Я не хотів турбувати вас, старший Драгон. Але в такому стані, як зараз, вам буде майже неможливо увійти до медитації глибокого сну, раптово з'явився позаду Г’язо.
- Цього я і боявся. Я сиджу тут вже тринадцять годин, але в мене немає прогресу - Драгон відкрив очі на скелі та пейзажі перед ним.
- Медитація глибокого сну — це не те, до чого ви просуваєтеся. Це щось всередині вас, що приходить, коли ви готові. Люди багато років медитують і досі не досягають того, що ви називаєте прогресом.
- Ти не можеш його шукати. Замість цього ви повинні медитувати на себе. Хто ви і куди прямуєте? Це ті питання, над якими ви повинні роздумувати: Г’яцо стояв з доброю посмішкою.
- Я розумію, старійшина Г'язо. Як щодо того, щоб піти і знайти що-небудь поїсти? Я вмираю з голоду, — Драгон встав і потягнувся.
- Чудова ідея. У мене є дещо ідеальне на думці - Г’яцо і Драгон спустилися з гори до храму.
---
Через кілька днів на вершині гори Г’язо і Драгон повернулися з важливою зустріччю зі старійшинами. Вони перевіряли, чи Драгона має здатність до вигину повітря.
- Тепер, коли Рада старійшин випробувала тебе, тобі дозволено тренуватися в мистецтві згинання повітря. Ти готовий, старший Драгон? — запитав Гаязо, ховаючи руку в рукав.
- Так, це я. Будь ласка, покажи мені, як влаштована магія повітря, — Драгон шанобливо вклонився, і Г’яцо склав долоні рупором, відповідаючи тим же.
- Тоді, будь ласка, стежте за моїми рухами. Г’яцо прийняв стійку і почекав, поки Драгон зробить те ж саме. Потім він почав виконувати прості рухи в бойових мистецтвах. Його тіло, здавалося, майже злилося з елементом, коли він рухався.
- Це рух, який ви будете практикувати кожен день. Саме так ми закладаємо фундамент всіх повітряних магів, — Г’яцо продовжував повторювати серію рухів, і Драгон швидко підхопив.
Завдяки своєму досвіду і таланту Драгон незабаром зміг виконувати рухи з заплющеними очима. Вони стояли на вершині гори, повторюючи рухи знову і знов. Драгон навіть не помітив, як вітер почав обдувати його руки і ноги. Вітер, здавалося, був прив'язаний до нього, і кожен його удар викликав легкий порив, струшуючи траву та дерева.
- Яка неймовірна людина. Не минуло й години, а він вже налагоджується на стихії навколо себе. З таким талантом до вигину можна було майже повірити, що він — Аватар, — Ґ’яцо посміхнувся про себе, спостерігаючи за Драгоном, який танцював з закритими очима.
Це тривало годинами, аж поки Ґ’яцо не втомився і не припинив вправності. Він сидів осторонь, спостерігаючи, як Драгон, наче в трансі, продовжував рухатися. Через годину руху Драгона почали сповільнюватися, і врешті-решт він зупинився.
- Ти – природжений маг повітря. Але скажи мені, що ти виявив, коли увійшов в цей маленький транс? — Він запитав Г’язо, що на обличчі Драгона відображувалося сум, щастя, збентеження і майже всі емоції, які може відчувати людина.
- Здається, я зрозумів чому останнім часом все більше зануда до темряви — Драгон сів у центрі, як завжди.
- І що ж це було? Що ти виявив? - Г’яцо було дуже цікаво, що могло бути найбільшим недоліком у такої людини, як Драгон.
— Ненависть і полум’я гніву. Я відчуваю неймовірну ненависть. Гнів і ненависть за всі руйнування та хаос, які я посіяв. Я думаю, що так довго придушував це, тому що не хотів, щоб моя сім'я бачила мене таким.
- Тримати цю сторону прихованою — ось що пожирало мене зсередини, — тихо вимовив Драгон, дивлячись вдалечину.
– Добре. А тепер найскладнішим є те, щоб бути людиною — почав Гояцо, але не закінчував речення. Драгон уже знав, що стоїть перед ним. - Прийняття.
Драгон підняв очі на хмари, що пропливають. У його свідомості вони склалися в образ останнього моменту з Силвією, коли вона лежала, склавшись калачиком у нього на грудях міцно сплячий.
- Нам потрібні роки, щоб визнати свої недоліки і ще більше часу знайти їх. Але найдовший шлях — це те, що ти змушений дивитися їм у вічі і не ховати їх глибоко всередині.
- Коли зможеш це зробити, ти побачиш, що глибокий сон відкриється тобі, — додав він усміхаючись.
Драгон зітхнув і втомлювався, звучав у його голосі: « Я повернуся до медитації ». Можеш залишити мене в спокої?
Він лише кивнув і почав спускатися до храму.
- Прийняття, — прошепотів Драгон, закривши очі. У нього з’явилися спогади про Сильвію та їхніх синів.