У далекому гірському кряжі Патола височів величний і спокійний храм. Його оточили трав’янисті вершини, які надали цьому місці особливого задоволення. На одній з таких вершин раптово з’явився портал. З нього вийшов Драгон. Через висоту йому здавалося, ніби він опинився всередині торнадо. Вітер був сильним і безжалісним, але в той же час його дотики до шкіри були приємними та розслабливими. Драгону довелося зробити крок назад, щоб утримати рівновагу в цій потужній бурі. Він озирнувся: навколо були лише кілька дерев і каменів. Його погляд зупинився на деревах, і він подумки похвалив їх. Їм вдалося вистояти, незважаючи на штормові вітри.
- Який гарний храм, зробив Драгон на краю невеликого гірського плато. Його очі проникли крізь хмари і туман, зупинившись на людях, які бігали всередині храму навколо гір. - Це діючий храм. І це магія вітру? - Драгон спостерігав, як діти і старші люди використовували те, що він прийняв за магію вітру. - Але чому це так дивно? Це не магія вітру! Магія вітру підкорює вітри, але ці люди роблять щось інше.
Драгон закрив очі і почав рухати рукою в такт вітру. Але нічого не відбувалося. Він намагався контролювати вітри, але вони наче оживали і відмовлялись підкорятися. - Як дивно. Це дійсно дивно, — пробурмотів він у позу лотоса. Раптом він відчув щось позаду себе. Це була слабка, майже невидима присутність, але вона відчувалася як людська. Драгон повернув голову і побачив старого в традиційному оранжевому одязі монаха. У нього були величезні вуса і спокійна усмішка.
— Привіт, старий, — сказав Драгон. Монах нахилив голову і посміхнувся ще ширше, перш ніж відповісти: - Брехати неправильно... Старий. - Він теж сів у позу лотоса. - Ти називаєш мене старим? - Драгон був розумний і мав великий життєвий досвід. Він зрозумів, що цей добродушний старий здогадався, ніби він виглядає молодшим за свого теперішнього віку. - Я вивчав дух, душу і серце все своє життя. Неважко було помітити, що ви як мінімум вдвічі старша за мене. Питання лише в тому, хто ви. - Він продовжував посміхатися, і в його очах не було ні краплі зла. Він був доброю людиною, як всередині, так і ззовні.
- Я ніхто. Мандрівник, який намагався знайти себе, відповів драгон і знову звернув увагу на храм. - І що ж ти шукаєш тут, мандрівник? - Він запитав старого ченця, ховаючи руки в рукаву. - Відповіді. На запитання про себе і свою мету. Я тут, щоб знайти їх.
- А-а, так, це дуже складно. Ну і як ти з цим справляєшся? - Поцікавився монах. - Поки не витримую. Я трохи відвівся, коли виявив дивовижну здатність вашого народу керувати вітром. Але це не контроль. Це більше схоже на співпрацю з ним. Ти можеш пояснити? - Драгон провів рукою по тілу, і вітер на мить закрутився навколо нього, перш ніж зникнути. Монах побачив це, і його очі розширилися від подиву. Коли шок пройшов, він подивився на Драгона з зацікавленою посмішкою. - Який чудовий талант він має! Цікаво, хто він такий?
- Вибачте мою грубу поведінку до цих пір. Дозвольте представитися. Мене звати Г’яцо, я повітряний кочівник і член ради Південного храму повітря. І це той самий храм, з якого ви починаєте, — сказав він усміхаючись. - Мене звуть Портгас Д. Драгон. Приємно познайомитися з Г’яцо, — відповів Драгон, не обертаючись, але продовжуючи рухати руками, намагаючись зрозуміти дивну енергію в повітрі і зв'язок, який він відчував із вітром.
- Дивне, але вологе ім'я. Ви не будете заперечувати, якщо я запитаю, звідки ви? - спокійно запитав Гаязо, сидячи на місці. Вітер, який бив в тіло Драгона і намагався скинути його з плато, здавалося, навіть не помічав присутності Г’язо. - Це дуже далеко звідси. Я обіцяю, ви про нього не чули. А як щодо того, щоб пояснити, як ви помітили мою поява? Я досить добре вмію залишатися непоміченим, тепер Драгон обернувся і подивився на Ґ’яцо. - Вітер може зробити більше, ніж просто штовхнути тебе зі скелі, — підмигнув Г’яцо, посміхаючись. - Я думав, що в мене є якийсь досвід у цій галузі. Коли я дивлюся на людей всередині цього храму, а потім на тебе, то бачу величезну різницю. У тебе є щось, чого вони не розуміють. Ти в десять разів сильніше. Чому?
- Я живу стільки років, а ти досі цього не зрозумів. Мова не йде про пошук якоїсь прихованої сили. Цього ніколи не було і не буде. Знайди свій баланс, знайди свою силу, — сказав Г’яцо, і його тіло на мить зависло в повітрі перед тим, як він знову опустився на землю. - Цей чоловік дуже сильний. Його маніпуляції з вітром навіть краще, ніж магія вітру. Це не схоже на те, що я коли-небудь бачив - подумав Драгон. Він був тут, щоб знайти свій шлях, і те, що він бачив, здавалося йому початком. - Як мені зрівноважити? — запитав Драгон. Він зовсім недавно розповів Саска і його синам про те, як вирішити такі проблеми. А тепер сам просив поради. - Як щодо того, щоб піти зі мною до храму і поговорити про це краще?
- Гадаю, це не зашкодить. Покажи дорогу, — погодився Драгон. Гьяцо посміхнувся і одним легким рухом встав. Жодного зайвого руху, він повністю контролював своє тіло. - Йдіть за мною! - Сказав він, склавши руки за спину і пішов вперед.