Драгон кинувся на кухню і почав діставати молоко, яйця та все інше, що йому було потрібно. Він був готовий приготувати сніданок для свого сина. Він би без вагань віддав душу дияволові, якби це означало зробити цей сніданок кращим у світі. У цей момент до кімнати зайшов Гілдартс, а за ним - Нарберал. Вона завжди була поряд з ним, тому стояла біля дверей. Коли Драгон вибіг з кімнати, а Гілдартс пішов за ним, Нарберал теж пішла слідом.
- Тату, ти можеш заспокоїтися. У нас є весь час у світі, — сказав Гілдартс, озираючись на кухню. Він зауважив, що ця кухня була майже більше, ніж вся квартира його мами. - Наб, скільки часу знадобилось татові, щоб побудувати це? - Він запитав його, повернувшись до вірної служниці Нарберал.
- Лорд Драгон цього не будував. Поки він був в іншому світі, леді Алора створила це для того часу, коли він повернеться, — відповіла Наб з руки на талії.
- Цей замок збудував дракон? Як їй це вдалося? Здається неможливим, щоб хтось з таким тілом зміг це зробити, - із недовірою перепитав Гілдартс.
- Алора керує багатьма елементами. Вона може згинати і ламати їх всі. Це зайняло кілька років, але побудувати таке не неможливо, коли в тебе є магія, як у неї - відповів Драгон, не відходячи від змішування інгредієнтів.
- Які елементи вона контролює? - З цікавістю запитав Гілдартс.
- Вогонь, земля, вода і повітря. Але оскільки вона здатна еволюціонувати, як і всі інші істоти тут, то існує можливість, що через сто років вона зможе контролювати десять елементів замість чотирьох, — пояснив Драґон.
Він вивчав еволюцію тут, але не міг передбачити, чим вони стануть у майбутньому без системи. Драгон не надто турбувався про це, щоб продовжувати розслідування.
- Це чудово! А яку магію ти використовуєш? — запитав Гілдартс. Використання драконів ніде не було зафіксоване, і мало хто у світі знав про його магію.
- Коли я тут, то зазвичай займаюся магією вітру. Я використав її, коли був з Мевісом та іншими засновниками Хвоста Феї - відповів Драгон.
Ум Ґілдартса почав кружляти від подиву та сумнівів. Він все ще не міг повірити, що це реальність. Той чоловік, який зараз готував йому млинці, був одним з тих, хто допоміг створити Хвіст Феї. Це було неймовірно.
- Почекай... Коли ти тут? Ти хочеш сказати, що у тебе є доступ до більше ніж однієї магії? - Знову запитав Ґілдартс, у голосі якого чула недовір’я.
- Як ти думаєш, я перетворив цей острів на те, що він є? Мабуть, я маю не одну магію, — сказав Драгон з дражнячою посмішкою.
- Мабуть, ти правий щодо цього, — погодився Гілдартс.
- Наб, а яку магію використовує ти? - Перевернув погляд на жінку, що стояла позаду нього.
- Молодий пан, я використовую переважно магію світла, але можу стати невидимою і телепортуватися, — з гордістю відповіла вона, випивши груди.
- Вау, Наб, ти можеш телепортуватися? Дивовижно! - Він з піднесеним виразом обличчя.
- Дякую вам, молодий пан, — сказала Наб, її щічки злегка почервонів від компліменту. Вона виглядала щасливою і очевидно задовольнялася увагою.
— Я теж можу потурбуватися, — додав Драгон і перекинув останній млин. Він поклав їх усе на стіл перед Ґілдартсом. Його очі загорілися від голоду, а в животі з’явився апетитний запах.
- Наб, будь ласка, приєднайся до нас, — жестом запросив її Драгон сісти поруч з Ґілдартсом.
Нарберал тут же запаникувала і закривала руками перед собою.
- Ні, ні. Я ніколи не зможу... Лорд Драгон, — вона відмовилася рухатися навіть тоді, коли Драґон наполягав.
- Перестань сперечатися зі мною, ти теж член сім'ї. Підійди та сядь, — цього разу Драгон говорив трохи різкіше і вона виглядала дуже виснажливою.
- Наб, будь ласка, сядь. Якщо ти не сядеш за стіл, я теж не їстиму і волію померти з голоду, Ґілдартс відклав вилку та надул губи.
- Гаразд! Я їстиму! Молодий пан, ви не можете знову використати це проти мене, здалася Наб і вагалася сіла. Драгону довелося ще раз наказати їй почати їсти, перш ніж вона взяла виделку.
За столом Наб почувалась незручно. Найбільше на світі вона хотіла служити їм, особливо Ґілдартсу. Те, що вони готували їжу і подавали її, поки вона їла, змушувало її відчувати себе не в своїй тарілці. Єдиною віддушиною був Гілдартс. Посмішка, яку він подарував їй, коли вона сіла, зробила її досить щасливою, щоб витримати цю подію.
- Ну, як їжа, Гілдартс? — запитав Драгон з трохи нахальним усміхом. Він знав, що млинці були гарними і навіть гордилися ними.
- Це добре! Дуже добре! - Сказав Гілдартс, затираючи живіт. Наб також кивнула, потім встала і зайнялася посудом.
– Но... Мати краще, — раптом додає Ґілдартс, розігравши свою карту вірності й показавши йому справжню прив’язаність.
- Нонононоко! - На обличчі Драгона з'явився вираз повного відчаю. Він поламався і відчув, як у нього тремтять ноги. - Я запасний батько! Я відмовляюся бути любим батьком! - У очах Драгона запалився вогонь рішучості і конкуренції. - Принеси його, Сильвіє! Зрештою, я буду батьком номер один! - Він відразу почав планувати, як перемогти. Він програв битву, але зрештою виграє війну.
- Про що ти думаєш, тату? - запитав Гілдартс, дивлячись на Драгона, який був повністю захоплений у свої думки.
- Е-е, я просто подумав, що нам треба скоріше піти за твоєю матір'ю. Якщо ми збираємося подорожувати, ми не можемо залишити її. Як щодо того, щоб ти зібрався, а потім ми відправимося в кав'ярні твоїх матерів через деякий час? - Він запропонував Драгон з усмішкою.
- Гаразд! - Гилдарс, який не знав про односторонній таємний бій, просто втік до своєї кімнати для підготовки.
- Молодий пане, дозвольте мені допомогти вам одягтися! - Наб і побігла за ним.