*кашель*
- Знову? Де я зараз? - Гілдарс прокинувся після кількох годин сну.
- Ти всередині замку, Гілдартс. Ти заснув від втоми, і я взяв тебе в будинок, — відповів Драгон, сидячи на стільці біля ліжка й читаючи книжку. Він подивився на Ґілдартса. - Тату? Це був не сон.
- Тобі це не сниться. Ти на райському острові і спиш у моєму замку на вершині найвищої гори, Драгон розсміявся, побачивши недовіру Гілдартса.
- Право. Досі не можу повірити, що дістався сюди. Ти знав, що я прийду? - Гілдартс підняв очі на батька і був усміхнувся. Його обличчя почервоніло, і він знову опустив погляд.
- Так! Твоя мама сказала мені, - недбало відповів Драгон.
- Ти зустрічався з мамою? Коли? - Гілдартс сів у ліжку і з тугою подивився на Драона. Він дуже сумував за мамою.
- Якийсь час назад. Коли ти будеш готовий, ми підемо і приведемо її сюди. Вона теж сумує за тобою, — Драгон бачив це по обличчю Ґілдартса.
- Гаразд! А, тату, куди ж подівся Атлас? Він повернувся на острів? — запитав Ґілдартс з трохи пригніченим видом.
- Тигр? Він тут! - Драгон вказав на один з кутів кімнати. У кутку спокійно спав гігантський тигр.
- Він виглядає таким утихомиреним. Зовсім не так, як тигр, який напав на мене раніше, — сказав Гілдартс, спостерігаючи за тим, що груди Атласа піднімаються і спадають у тихий ритм.
- Ну, я трохи поговорив з цим котенками. Отже, тепер він добре усвідомлює свої помилки. І після цього я передав його Набу. Можна сказати, що вона не найбільша шанувала Атласа — спокійно відповів Драгон, але його срібні очі сяяли моторошним світлом.
- О, що ви з ним зробили? - Гілдартс не зрозумів прихованого сенсу пояснень Драона.
- Нічого особливого. Тобі не треба турбуватися про це, — Драгон невинно посміхнувся і знову почав читати.
- Так що ж ти збираєшся робити тепер, коли ти тут? — запитав Драгон, продовжуючи читати.
- Ну, я дійсно хочу продовжити дослідження. Але я розумію, що надто слабкий для того, щоб іти в дійсно небезпечні місця, — зізнався Ґілдартс.
- У мене є досить багато речей, щоб поговорити з тобою. Як щодо того, щоб просто вислухати мене зараз? - Драгон закрив книгу і перевів погляд на Ґілдартса.
- Гаразд? - Нерозгадано перепитав Гілдартс.
- Гілдартс. Чи ви знаєте, що існує більше ніж один світ? - Поцікавився Драґон, побачивши повне замішання на обличчі Гілдартса.
- Що це означає?
- Ми живемо в мультисвіті. Ти знаєш цей світ, в якому ми з тобою живемо зараз. Ішгар і Райський острів. Вони обидва належать цьому світу. Ти вже все зрозумів? - Драгон помітив, що Гілдартс киває з деяким колебанієм. - Ну, я той, хто може подорожувати між усіма світом мультивсесвітом. 12 років тому я був змушений покинути це місце. І я, нарешті, зміг повернутися зовсім недавно.
– Вау... Чи можу я також подорожувати в інші світи? - Він запитав Гілдарта, щоб не показати свого хвилювання.
— Ти прийняв це краще, ніж твоя мама, — сказав Драгон, хіхікая над сином.
- Мама знає? - Гілдарс почувався пригніченим через те, що не вперше дізнався про це.
- Я сказав їй про це 12 років тому. Але я детально розповів про це зараз, коли повернувся, — Драгон розсміявся над веселим проявом емоцій Ґілдартса.
- Ну, я дійсно не розумію, що все це означає. Я думаю, що мені потрібно буде випробувати це, щоб зрозуміти, — сказав Гілдартс, спостерігаючи, як усмішка його батька розширюється і стає яскравішою.
- Це мій син. Який розумний хлопчик! - Драгон засміявся, і це пробудило Атласа від сну. Тигр озирнувся і побачив, що Драгон та Ґілдартс розмовляють.
- Яка різниця! - Гілдартс почервонів від сорому, придаючи кашлю в долоню, щоб стримати емоції.
- Я збирався взяти тебе з собою в той світ, де жив весь цей час. У тебе там є брат, який чекає зустрічі з тобою, — сказав Драгон і Ґілдартс на секунду втратив розум, недовірливо втупившись до батька.
- У мене є брат? Як його звати, тату? - Після кількох секунд мовчання, Ґілдартс запитав.
- Його звуть Наруто. Насправді ти належиш до однієї дивної маленької сім'ї. Дозволь мені пояснити, - Драгон випростався на стільці. - У мене є названий син, якого звуть Наруто. У мене є прийомна внучка, яку звуть Робін. У мене є ще один син Бредлі, а потім це мій онук Б'якуя. Ось і вся наша дивна сім'я.
- Я старший брат чи молодший? - Гілдарс не знав, що ще запитати. Це було неймовірно дивно, і йому потрібен був час, щоб перетравити все це.
- Ви обидва такі. У тебе є старший брат і молодший. Ти насправді посередині, — пояснив Драгон.
- А мама знає? Чи знають вони, що я існую? - Гілдарс подивився на батька, але його очі були порожні, як сама порожнеча.
- І я був би дуже щасливий, якби ти нічого не говорив про це поки я сам їй не скажу. Драгон посміхнувся з якоюсь прихованою благанням в очах.
- Гаразд! До речі, тато?
- Так, Гілдарс? Що це? - Драгон із цікавістю подивився на сина.
- Я хочу їсти! - сказав Гілдарс, дивлячись на обличчя свого батька.
- Ха-ха-хо, ходімо поїдемо чого-небудь! - Драгон засміявся.
Оскільки він не потребував їжі, то часто забував про її потреби іншим.
- Я тренувався готувати для тебе і твоєї мами. Дай мені показати, як я навчився пекти млинці, — сказав Драґон, відходячи і сміючись.
- Не можу повірити, що легендарний маг, про якого говорять, ніби він сильніший за Зерета, готує мені млинці, — пробурмотів Гілдартс усміхаючись.
Він змахнув сльози з обличчя, схопився і поспішив за Драгоном.