Гілдартс стояв на краю гори, там, де зазвичай розташовувався Драгонс. Звідси було видно обидва боки острова. З одного боку — це безпечне місце, звідки він прийшов. З іншого боку, небезпечною місцевістю були правителі та інші могутні створіння. Гірський ланцюг, що розділяв острів на дві частини, простягався горизонтально. З небезпечного боку виднілися п’ять масивних вертикальних стін, які розділяли цю територію на 5 зон. Кожна зона була вранілена від найбільшої до найсильнішої, і там жили істоти, створені для навчання людей. Це був треніровий майданчик, про який говорив Драгон.
- Хіба це не прекрасно? - Голос Драгона, що з'явився позаду сина.
Гілдартс, захоплений своїми думками, продовжував дивитися на острів. Він навіть не почув слів батька.
- Гілдартс? Всесвіт для Ґілдартса? - Драгон помахав рукою перед обличчям сина, нарешті привернув його увагу.
- Тату? Ми вже йдемо? - Гілдартс не посміхнувся і не нахмурився. Його обличчя залишалося нейтральним.
- Про що ти тільки думав? Ти здавався по-справжньому загубленим, - посміхнувся Драгон.
- Припини перекладати тему. Ми йдемо? - Гілдартс сердито подивився на батька. Він уже знав, як Драгон любив відповідати питанням на питання.
– Да. Ми їдемо за твоєю мамою, а потім повертаємось до стихії. Ти готовий? - Драгон серйозно подивився на сина.
- Так! Навіть якщо я нервую, це ні до чого не призведе. Я хочу дізнатися тебе краще. І якщо це найкращий спосіб зрозуміти, хто ви такі, то я готовий, — твердо сказав Ґілдартс, дивлячись прямо на батька.
- Що трапилося з тим, хто плаче і безпорадним дитиною, який приходив до мене вчора? Як ти вже такий дорослий? - Драгон нахилився і міцно обняв сина.
- Я завжди був таким, тату. У мене був короткий період дитинства, а ти його пропустив - з насмішкою в голосі відповів Ґілдартс, але у його словах прозвучала легка сум.
- Тоді повернися до цього! Мені не потрібен дорослий Ґілдартс. Я хочу, щоб мій син повернувся. Драгон відпустив сина і ніжно погладив його за підборіддям.
- Ти зібрав речі в дорогу? - Він опускав руку.
- Так! Все, що мені потрібно тут, — Ґілдартс кивнув на сумку поруч з собою.
– Добре. А як щодо нього? - Драгон вказав на сплячого тигра, що лежить в стороні.
- Атлас іде зі мною. Він мій друг, — з дитячим впертістю відповів Гілдартс.
– Все в порядке. Гей, прокинься! - Драгон послав легкий порив вітру, який перевернув сплячого тигра на спину.
Атлас прокинувся з думкою, що на нього напали, і миттєво приготував кігті.
- Хто там? - Оглянувшись, він побачив Драгона, який махав йому рукою.
- Доброго ранку. Чому ти спиш, коли повинен захищати мого сина? - Драгон навмисне дразнив тигра.
- Мені дуже шкода, Лорде Драгон. Гілдартс дозволив мені, — Атлас кинув благаний погляд на Ґілдартса, шукаючи підтримки.
- Ей, я ніколи не говорив нічого подібного — Гілдартс підняв руки, захищаючись.
- Ти використовуєш мого сина як козла відпущення? Яка дурна хоробрість! - Сильний вітер раптово оточив Атласа, перетворивши його на центр мініатюрного урагану.
- Вибачте, лорде Драгон! Будь ласка, дозволь мені жити! - Заревів Атлас, намагаючись перекричати шум вітру.
- Гаразд, досить, тату. Залиш його в спокої, — Гілдартс майже вибачався тоном подивився на батька.
- Як скажеш, мій син Драгон посміхнувся і ураган зник, звільнивши Атласа.
- Ви обидва — чисте зло! - З презирством у голосі сказав Атлас. За останні три дні це вже не перша їх витівка.
- Не гнівайся, Атласе. Ти збираєшся поїхати в інший світ. Хіба це не смішно? - Гілдартс підійшов до засмученого тигра.
- Я погодився слідувати за тобою. Але в мене є межа терпіння, ти ж знаєш, - пригнічено відповів Атлас.
- Ми сподіваємось, що ця межа ніколи не виявиться, інакше мій батько може здерти тебе живцем.
- Чому я повинен був напасти на цього хлопчика? Мені слід було прислухатися до своїх інстинктів і триматися подалі, — Атлас усміхнувся зручніше, продовжуючи внутрішній монолог про співчуття.
- Лорд Драгон. Ви викликали мене? - до Драону підійшов сивоволасний старий з величною бородою, одягненою в суворий костюм. Він стояв з прямою спиною і серйозним виразом обличчя.
- Так, Себас. Гилдартс, Сільвія і я йдемо в країни стихій. Поки нас немає, у мене для тебе завдання, - Драгон подивився на високого і гордого чоловіка.
- Я зроблю все, що ви попросите, мілорде, Себас говорив з ідеальним балансом у голосі, нейтрально, але з легким відтінком поваги.
- У мене є список людей, за якими потрібно встановити спостереження. Також я хочу, щоб на Ішгарі було кілька точок під наглядом. Все, що стосується цих людей і районів повинно бути написане й збережене до мого повернення, сказав Драгон своїм імператорським тоном.
— Це буде зроблено, мій пане, Себас прийняв сувій від Драгона і обережно попрямував до замку.
— Тепер ми готові до від'їзду, — Драгон подивився на сина, який все ще гладив Атласа.
- Я готовий у будь-який час, тато, — Гілдартс зловив погляд батька.
- Тоді добре. Приготуйтеся! - Драгон клацнув пальцями, і під ними відкрився великий портал. Всі вони впали вниз, зникаючи в його глибині.